WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Фактори та умовами грунтотворення. Елементарні ґрунтові процеси та загальна схема ґрунтотворення. Жива фаза грунту, еколого-географічне розповсюдження - Реферат

Фактори та умовами грунтотворення. Елементарні ґрунтові процеси та загальна схема ґрунтотворення. Жива фаза грунту, еколого-географічне розповсюдження - Реферат

накопичується при сприятливих умовах і легко мінералізується, а також служить харчовою базою для безхребетних тварин.
Водорості впливають на кисневий режим ґрунтів, нагромадження в них азоту і структурний стан. Ґрунтові водорості можуть бути біоіндикаторами процесів, що протікають у ґрунті, газового і сольового режимів, забруднення ґрунтів продуктами промислової діяльності людини
Водорості, як і всі еукаріоти, не здатні зв'язувати молекулярний азот. Тільки синьозелені водорості, чи ціанобактерії, належать до азотфіксуючих мікроорганізмів - прокаріотів. Джерелами азоту при рості водоростей, як і для вищих рослин, у ґрунті є амонійні і нітратні сполуки. В цьому відношенні водорості виступають конкурентами рослин за доступні форми азоту. Однак розвиток водоростей у ґрунті ранньою весною чи пізньою осінню після збирання врожаю може сприяти тимчасовому закріпленню (іммобілізації) розчинних сполук азоту і запобіганню їхнього вимивання з ґрунту.
У ґрунті виявляються представники далеко не всіх відомих груп водоростей. Загальна кількість видів водоростей, знайдених у грунтах, наближається до 2000. Флористична особливість угруповання ґрунтових водоростей - досить висока видова розмаїтість жовто-зелених (приблизно 10 % від загальної кількості видів), тоді як у водних середовищах їх частка не перевищує 2 %. Серед ґрунтових водоростей приблизно порівну і найбільшою кількістю видів представлені зелені і синьо-зелені (близько 500 видів кожного відділу), далі йдуть діатомові (близько 300 видів) і жовто-зелені (більше 150) і дуже мало евгленових і пірофітових. Із червоних водоростей геобіонтів відомий усього один вид.
Залежно від умов, водорості можуть вести спосіб життя, подібний до вищих рослин (на світлі, у верхніх шарах ґрунту) або до менш організованих форм (у більш глибоких шарах ґрунту, без доступу кисню), як, наприклад, гриби.
На відміну від водоростей, у грибів відсутній хлорофіл, вони облігатно гетеротрофні організми. Ці організми складають окреме царство, до якого входять еукаріоти з відносно простою організацією - від одноклітинних до нитчастих, міце-ліальних, що розмножуються спорами. Розростаючись на поверхні чи в глибині субстрату, гриби стикаються з ним клітинною оболонкою, через яку вони виділяють у зовнішнє середовище ферменти і поглинають поживні речовини абсорбтивним шляхом. Такий тип взаємодії із субстратом визначає положення грибів як деструкторів органічних речовин у екосистемах. Ґрунтові гриби представляють найбільшу екологічну групу, що бере участь у мінералізації органічних залишків рослин і тварин та в утворенні ґрунтового гумусу.
Основна вегетативна структура грибів - гіфа; сукупність гіф утворює міцелій, чи грибницю. Гіфи мають ниткоподібну будову і здатні обплітати ґрунтові частинки, створюючи умови для біогенного структуроутворення.
Гриби синтезують і виділяють у зовнішнє середовище різноманітні гідролітичні ферменти, що розкладають будь-які органічні субстрати аж до лігніну. Завдяки цим здібностям вони виконують функцію деструкторів в аеробній зоні За добу гриби розкладають у 2-7 разів більше органічної речовини, ніж споживають. Цим вони відрізняються від консументів. Є екологічні групи грибів, що спеціалізуються по субстратах.
Багато ґрунтових грибів утворюють темнозабарвлений міцелій за рахунок синтезу й акумуляції в гіфах меланіноподібних (чорних) пігментів. Після відмирання і лізису міцелію ці речовини накопичуються в грунті в складі ґрунтового гумусу. Гриби в процесі метаболізму утворюють і виділяють у середовище багато органічних кислот, що сприяють розчиненню важкодоступних фосфатів і впливають на живлення рослин фосфором та іншими елементами, що вилучаються з мінералів. Ґрунтові гриби здатні здійснювати процес гетеротрофної нітрифікації, що має значення в кислих лісових грунтах, де автотрофна нітрифікація відсутня. Гри-би-хижаки знищують шкідливих нематод і амеб і являють перспективу для розробки біологічних методів боротьби зі шкідниками кореневих систем рослин.
Найчисленнішими в ґрунтах є представники пліснявих грибів і базидіоміцетів. Зокрема, останні в лісових ґрунтах викликають утворення мікоризи. Гриби можуть жити в умовах часткового анаеробіозису, однак аеробні умови стимулюють їх розвиток. Чисельність грибів у поверхневому шарі ґрунту може складати від 2-10 тис. до 1-3 млн. на 1 г ґрунту, а біомаса - 1000 - 1500 кг/га і більше.
Бактерії в окультурених ґрунтах переважають всіх інших організмів як за чисельністю, так і за різноманітністю. Розміри їх близькі до розмірів колоїдних частинок. Кількість бактерій в ґрунті змінюється від 0,3 до 95 млн. і може сягати навіть 4 млрд. в 1 г ґрунту. У високородючих ґрунтах їх біомаса сягає 500 кг/га і більше. Ці мікроорганізми - багатофункціональні, вони беруть участь у всіх циклах перетворення хімічнихелементів. Залежно від функціональних та фізіологічних особливостей виділяють бактерії, що розкладають вуглецевмісні сполуки, азотфік-сатори, амоніфікатори, нітрифікатори, денітрифікатори, фосфат-мобілізатори, залізобактерії, сіркобактерії, галобактерії, метаногени і т.ін.
Особливу групу серед бактерій складають актиноміцети. Це міцеліальні бактерії різного ступеня морфологічної диференціації, але подібні між собою за біохімічними показниками. Міцелій актиноміцетів дуже тонкий - менше 1,5 мкм у діаметрі. При рості на щільних поживних середовищах міцелій проникає в субстрат (субстратний міцелій), а частина розвивається над субстратом (повітряний міцелій). Виділено кілька груп актиноміцетів, серед яких найбільш важлива роль у ґрунтотворенні належить нокардіям (беруть участь у мінералізації органічних речовин у ґрунтах на пізніх стадіях сукцесії, розкладають складні сполуки, в тому числі й молекули гумінових кислот) і стрептоміцети (найпоширеніші ґрунтові актиноміцети, що розкладають вуглеводи та виділяють у ґрунт антибіотики).
Чисельність цих організмів в 1 г ґрунту змінюється від сотень тисяч до мільйонів, а біомаса їх може складати 700 кг/га. Вони добре розвиваються в не дуже кислих і не дуже вологих ґрунтах, збагачених органічними речовинами. Більшість із них є аеробними організмами.
Бактерії бувають гетеротрофними і автотрофними. Гетеротрофи використовують енергію та вуглець, що містяться в складних органічних сполуках. Автотрофи використовують енергію, що виділяється при окисненні мінеральних речовин, добуваючи вуглець із вуглекислого газу, азот - із мінеральних сполук. До автотрофів належать нітрифікуючі, водневі, сірко- та залізобактерії. Бактерії відрізняються між собою за реакцією на умови навколишнього середовища. Тому природа, активність і чисельність бактерій різних типів залежать одночасно від наявності поживних речовин та ґрунтових умов.
Температурні умови, що складаються у грунті суттєво впливають на чисельність мікроорганізмів та мікробіологічні процеси у ньому. Слабкий мікробіологічний розклад органічної речовини розпочинається при температурі 0 °С. Однак відомі випадки бактеріального розкладу при - 5 °С. Для різних ґрунтових сапрофагів верхня межа оптимальної температури складає 15-30 °С, для мікроорганізмів -35 °С.
Мікроорганізми порівняно з ґрунтовими тваринами влітку можуть переробляти органічні рештки за умов досить низької вологості. Вони здатні проявляти активність при вологості ґрунту, що наближається до максимальної гігроскопічності і здатні засвоювати вологу, яка малодоступна вищим рослинам. Оптимальна вологість для більшості мікроорганізмів - 60-80 % від ПВ. Актиноміцети досить добре розвиваються при низькій вологості (20 % від ПВ).
Отже, головними екологічними факторами, що визначають природу та кількість живих організмів у ґрунтах, є органічні рештки, температура та вологість ґрунту. Ці ж фактори визначають і географічне розповсюдження мікроорганізмів у ґрунтах. У регіонах із більш сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами ґрунти, що містять більше органічних речовин, більш заселені живими організмами.
Використана література
1. Панас Р.М. "Рекультивація земель". Вища освіта України. Новий світ - 2000, 2007.
Loading...

 
 

Цікаве