WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Фактори та умовами грунтотворення. Елементарні ґрунтові процеси та загальна схема ґрунтотворення. Жива фаза грунту, еколого-географічне розповсюдження - Реферат

Фактори та умовами грунтотворення. Елементарні ґрунтові процеси та загальна схема ґрунтотворення. Жива фаза грунту, еколого-географічне розповсюдження - Реферат

конкретній точці земної поверхні.
1. Стадія початкового (або первинного) ґрунтотворення на скельних гірських породах має назву первинного ґрунтотворення. Вона досить довга, оскільки властивості ґрунтового тіла, характерні для зрілого ґрунту, ще не сформувалися. Мала потужність субстрату, який охоплює ґрунтотворення. Повільно йде акумуляція елементів ґрунтової родючості. Профіль дуже слабко диференціюється на генетичні горизонти.
Рис. 1. Стадії ґрунтотворення:
1-початкове ґрунтотворення; 2-розвиток грунту; 3-клімаксний стан І; 4-еволюція ґрунту по шляху А або Б; 5-клімаксний стан II (А або Б); 6-нова еволюція ґрунту по шляху В,Г,Д або Е; 7- клімаксний стан III (В,Г,Д або Е)
2. Стадія розвитку ґрунту змінює початкове ґрунтотворення. Вона протікає з наростаючою інтенсивністю, аж до формування зрілого ґрунту з характерним профілем і комплексом властивостей.
3. Стадія рівноваги, або клімаксу, протягом якої підтримується динамічна рівновага ґрунту з середовищем, тобто з існуючим комплексом факторів ґрунтотворення.
4. На певному етапі стадія рівноваги змінюється еволюцією ґрунту. Еволюція ґрунту може йти у різних напрямках: шляхом нарощування потужності ґрунту або шляхом її зменшення; шляхом засолення ґрунту або його розсолення; шляхом деґрадації ґрунтової родючості або підвищення її рівня.
Розвиток і еволюція ґрунтів і ґрунтового покриву в цілому на земній поверхні протікає не випадково, а у відповідності із загальною історією ландшафту. Вона визначається глобальними геологічними процесами (тобто кліматичними, тектонічними та морфоструктурними).
В.А. Ковда - прихильник єдиної еволюційної ланки ґрунтів, які утворилися на водно-акумулятивних рівнинах. Він виділив стадії еволюції ґрунтів, що послідовно змінюються: гідроакумулятивна, гідроморфна, мезогідроморфна, палеогід-роморфна, протерогідроморфна, неоавтоморфна.
3. Жива фаза грунту, еколого-географічне розповсюдження мікроорганізмів у грунтах
Ґрунт населяють багато рослинних і тваринних організмів, різних за розмірами, з неоднаковою активністю. Вони беруть участь у генезисі та еволюції ґрунту як фактори біологічного вивітрювання та гумусоутворення, а також у мобілізації поживних речовин, значною мірою зумовлюючи формування родючості ґрунту.
Організми, що заселяють ґрунт, поділяються на макро- та мікроорганізми і включають як тваринні, так і рослинні види.
Макроорганізми представлені макрофауною і макрофлорою. Найбільш розповсюджені з макрофауни - гризуни, комахоїдні, комахи, двопарноногі, рівноногі, кліщі, черевоногі, молюски, багатоніжки, павуки та кільчасті черви. Життєвий цикл або значна його частина багатьох представників макрофауни проходить у ґрунті. Вони сприяють перемішуванню ґрунту, підтриманню грудкуватої структури, аерації та дренованості ґрунту. Вони можуть впливати також на хімічні перетворення, що проходять у ґрунті безпосередньо в результаті власних процесів травлення, або побічно - знищуючи бактерій, грибів, найпростіших і т.п. Після відмирання вони є джерелом органічної речовини ґрунтів.
Одними з організмів, що беруть найактивнішу участь у процесах ґрунтоутворення, є дощові черви. Ч. Дарвін вперше припустив можливість створення ними гумусу. Він вважав, що весь поверхневий шар ґрунту за багато років неодноразово проходив і ще не раз пройде через шлунково-кишковий тракт червів. Існує думка, що головну роль у створенні зернистої структури чорноземів відіграли саме дощові черви.
У різних кліматичних зонах кількість дощових червів у ґрунті різна (від кількох сотень до мільйона і більше). Загальна біомаса їх - 30-500 кг/га. Дощові черви віддають перевагу вологим ґрунтам, із високим вмістом органічної речовини та кальцію. Більша чисельність їх, як правило, у важких за гранскладом ґрунтах, з нейтральною або слабокислою реакцією. їх чисельність, активність та видовий склад сильно змінюється під впливом реакції середовища та інших факторів.
Макрофлора представлена в основному коренями рослин, які є головним джерелом органічної речовини ґрунту. Ця форма повернення органічної речовини в орні ґрунти у вигляді кореневих решток є необхідною умовою як для підтримання запасів гумусу, так і для живлення мікроорганізмів. Крім того, корені вищих рослин порушують рівновагу ґрунтових розчинів, засвоюючи з них розчинні сполуки, а також вибірково вилучаючи поживні речовини з допомогою кислот, що концентруються на їх поверхні. Завдяки кореневим виділенням вищих рослин стимулюється розвиток мікрофлори, що знаходиться в ризосфері. Роль вищих рослин у процесах ґрунтотворення розглядалась у підрозділах 10.5 та 13.1.
Значну роль у педогенезі відіграє мікрофауна, зокрема найпростіші та ґрунтові нематоди.
Найпростіші - найбільш просто організовані тваринні форми. Вони складаються з однієї великої клітини. В ґрунті знайдено майже 250 видів найпростіших. У 1 г ґрунту може налічуватися 0,5-1 млн. джгутикових, 100-500 тис. амеб, 800-1000-війчастих. Біомаса найпростіших складає 100-300 кг/га. Основні фактори, що регулюють розподіл найпростіших у ґрунті, - аерація та джерела поживних речовин. Вони зосереджені переважно в поверхневому шарі ґрунту й зростання чисельності спостерігається весною та восени. Найпростіші можуть знищувати фітопатогенні бактерії, сприяючи омолодженню складу популяцій важливих у функціональному відношенні груп мікроорганізмів і підтримуванню їх в активному стані.
Нематоди - поширені в більшості ґрунтів. їх чисельність досягає кількох мільярдів на 1 га. За способом живлення нематоди поділяються на три групи: 1) нематоди, які живляться органічними речовинами, що розкладаються; 2) нематоди, які живляться іншими нематодами, мікроорганізмами, найпростішими, рослинами, бактеріями тощо; 3) нематоди, які проникають у корені вищих рослин і проводять там частину свого життєвого циклу. Найпоширеніші в ґрунті - представники першої групи, які сприяють розкладаннюорганічних речовин, їх перемішуванню з мінеральною частиною ґрунту і поліпшенню аерації ґрунту.
Мікрофлора ґрунту складається з організмів, які можна поділити на три великі групи у відповідності з розміром та ступенем подібності й розмістити по низхідній у такому порядку: водорості, гриби та бактерії.
Водорості - розповсюджені переважно в поверхневих шарах ґрунту. Вони здебільшого містять хлорофіл, здатні фотосинтезувати і продукувати первинну органічну речовину. Більшість ґрунтових водоростей - мікроскопічні організми, але, на відміну від інших мікроорганізмів, скупчення водоростей легко помітити неозброєним оком при їх рясному розвитку в ґрунті. Особливо інтенсивно розвиваються водорості на польових ґрунтах, до посіву і після збирання врожаю сільськогосподарських рослин. При цьому відбувається позеленіння ґрунту, що одержало назву "цвітіння". Частіше цвітіння грунту буває навесні і восени при сполученні сприятливих умов вологості, температури, освітленості й елементів живлення. Цвітіння ґрунту вважається в народі прикметою гарного врожаю. У цей період на 1 см2 поверхні ґрунту може розвиватися до 40 млн. клітин, а їх біомаса сягає 1,5 т/га. Після відмирання ця біомасса надходить у біологічний кругообіг і використовується іншими мікроорганізмами і через них - вищими рослинами.
Водорості виявляються у всіх ґрунтах, в т.ч. у ґрунтах пустель і напівпустель. Чисельність і біомаса водоростей варіює в одному і тому ж ґрунті в залежності від вологості, сольового режиму й умов освітлення. Кількість клітин в 1 м2 грунту складає від 5 тис. до 1,5 млн, сягаючи максимальних значень на ґрунтах, не зайнятих суцільним покривом вищих рослин, наприклад на паруючому полі, по стерні, в кірковому солончаку, на такирі. їхня біомаса в шарі 0-10 см сягає іноді сотень кг/га. Річна продукція ґрунтових водоростей у різних ґрунтах коливається від 50 до 1500 кг/га.
Функції водоростей у ґрунтах визначаються насамперед їхньою належністю до фотоавтотрофної групи організмів - первинних продуцентів органічної речовини. Продуктивність водоростей у наземних біогеоценозах, природно, незрівнянно менша, ніж вищих рослин, однак їхня біомаса мінлива, вона швидко

 
 

Цікаве

Загрузка...