WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Ґрунтоутворюючий процес. Хімічний склад ґрунтів. Роль окислювально-відновних процесів у ґрунтоутворенні та формуванні родючості ґрунту - Контрольна робота

Ґрунтоутворюючий процес. Хімічний склад ґрунтів. Роль окислювально-відновних процесів у ґрунтоутворенні та формуванні родючості ґрунту - Контрольна робота

Зазначимо, що в ґрунтознавстві немає єдиної думки про типи ґрунтотворення і загальноприйнятого чіткого визначення цього поняття. Одні дослідники вважають, що кожному типу ґрунту повинен відповідати і тип ґрунтотворення, інші - що типів ґрунтотворення значно менше, ніж типів ґрунтів. Зокрема, К.Д.Глінка, С.С.Неуструєв виділили п'ять типів ґрунтотворення, К.К.Гедройц - чотири, а В.Кубієна - дев'ять.
Нові погляди на ґрунтотворний процес та напрямок ґрунтотворення викладені в працях В.А.Ковди, О.А.Роде, І.П.Герасимова, М.А.Глазовської, І.С.Кауричева, С.В.Зонна. І в даний час більшість дослідників тип ґрунтотворення пов'язують із наявністю або домінуванням того чи іншого профілеутворюючого ЕГП, спільного для декількох типів ґрунтів. Іншими словами, тип ґрунтотворення - це домінування якогось ЕГП у ґрунті.
Кожен тип ґрунтотворення зумовлює формування певної гами однотипних ґрунтів, а ЕГП беруть участь у формуванні всіх типів ґрунтів. Це засвідчує єдність ґрунтотворного процесу.
Вся різноманітність ґрунтів у природі - результат тривалого природного розвитку основних ґрунтоутворюючих процесів - типів ґрунтотворення, зокрема підзолистого, чорноземного (дернового, гумусово-акумулятивного), болотного (гідромор-фного), солонцьового (галогенного), латеритного (фералітного).
Підзолистий процес ґрунтотворення розвивається під дією лісової, насамперед хвойної, рослинності в умовах вологого клімату, особливо інтенсивно на безкарбонатних материнських породах. Суть його - в активному руйнуванні (гідролізі) мінеральної частини грунту переважно під впливом органічних кислот (типу фульвокислот) та виносі продуктів руйнування з верхніх горизонтів у нижні або за межі ґрунтового профілю при промивному водному режимі. Він приводить до формування ґрунтів різного ступеня опідзолення, в яких елювіальні горизонти збіднені колоїдами, обмінними основами, зокрема Са2+, відносно збагачені кремнеземом, характеризуються кислою реакцією ґрунтового розчину, несприятливими фізико-механічними властивостями, а ілювіальні горизонти збагачені мулом, гідроксидами заліза та алюмінію. Посиленню підзолистого процесу сприяють перезволоження ґрунтової товщі та оглеєння.
Чорноземний (дерновий, гумусово-акумулятивний) процес ґрунтотворення протікає під впливом багаторічної трав'яної рослинності в умовах помірно-вологого клімату, особливо інтенсивно на карбонатних материнських породах (лесах). Головна його суть - це збагачення материнської породи гумусом. Помірне зволоження при непромивному типі водного режиму, чергування низхідних і висхідних потоків ґрунтової вологи зумовлює рівномірне просочування ґрунтової товщі гумусом. Наявність карбонатів, насиченість ґрунтово-вбирного комплексу кальцієм, закріплення ґрунтових колоїдів (гумусу і глини) сприяє формуванню агрономічно-цінної водостійкої грудкувато-зернистої структури. Руйнування мінеральної частини ґрунту не відбувається.
Під впливом цього процесу утворюються чорноземні ґрунти, характерними рисами яких є висока гумусованість, насиченість ґрунтово-поглинального комплексу кальцієм, близька до нейтральної та нейтральна реакція середовища, сприятливі фізико-механічні властивості.
Солонцьовий (галогенний) процес ґрунтотворення розвивається під впливом легкорозчинних солей, в основному хлоридів, сульфатів і карбонатів натрію.
Згідно з класичною схемою К.К.Гедройца, при формуванні ґрунтів солонцьового комплексу спочатку виникає солончаковість, потім при вимиванні солей -солонцюватість, а при подальшому промиванні - осолодіння.
Солончаковість (засолення) - це накопичення в грунті легкорозчинних солей у кількостях, що перевищують 0,1% від маси сухого ґрунту, особливо натрієвих, їх джерело, у першу чергу, - мінералізовані ґрунтові води та засолені материнські породи.
Солончакові ґрунти зберігають будову профілю первинного ґрунту, але володіють поганими фізико-хімічними властивостями, у ґрунтовому розчині спостерігається підвищена концентрація солей, вони можуть виділятися у вигляді прожилок, кристалів, сольових вицвітів, кірок і т.п. Низька родючість цих ґрунтів пояснюється тим, що солі пригнічують ріст і розвиток рослин, створюючи високий осмотичний тиск ґрунтового розчину.
Солонцюватість (осолонцювання) полягає в докорінній зміні структурного стану всієї ґрунтової товщі у зв'язку з диспергацією ґрунтових колоїдів під впливом обмінно-поглинутого катіона натрію та при пониженні концентрації солей у ґрунтовому розчині (розсоленні). Це призводить до руйнування структурних агрегатів. Поглинаючи багато води і сильно набухаючи, ґрунтова маса стає в'язкою, при висиханні сильно розтріскується. Для таких ґрунтів характерні погані фізико-механічні властивості, наявність катіонів натрію в ґрунтово-поглинальному комплексі, лужна реакція ґрунтового розчину. В профілі ґрунту чітко виділяються елювіальний та ілювіальний горизонти.
Осолодіння - це процес інтенсивного руйнування (гідролізу) мінеральної частини ґрунту при заміні обмінно-поглинутого натрію (Na+) в ґрунтово-поглинальному комплексі іоном водню (Н+) і вилуговуванні продуктів руйнування. Розвивається при застої води на поверхні ґрунту, особливо інтенсивно в западинах, подах, де анаеробні умови й оглеєння посилюють процеси руйнування мінералів. Профіль таких ґрунтів елювіально-ілювіально диференційований, оглеєний. Реакція ґрунтового розчину у верхніх горизонтах кисла, з глибиною стає нейтральною і навіть лужною.
Болотний (гідроморфний) процес ґрунтотворення розвивається під впливом болотної, головним чином, мохово-осокової рослинності в умовах постійного пе-резволоження, що викликає оглеєння і накопичення слабкорозкладених органічних решток у вигляді торфу. В ґрунтовій товщі розвиваються анаеробні бактерії, що використовують органічну речовину як енергетичний матеріал, і кисень з окисних сполук, які внаслідок цього переходять у закисну форму. Цей процес розкис-нення (відновлення ґрунтів) називається оглеєнням, а збагачена закисними сполуками ґрунтова маса - глеєм, із сизуватим, синім чи зеленкуватим забарвленням, спричиненим наявністю відновленого заліза. У таких умовах відбувається накопичення й консервування органічної речовини, що приводить до наявності в ґрунті великих запасів азоту та фосфору. Під впливом болотного процесу ґрунтотворення формуються інтразональні торф'яники, болотні і торф'яно-болотні ґрунти.
Латеритний (фералітний) процес ґрунтотворення розвивається в умовах теплого й вологого клімату(субтропіки, тропіки), де інтенсивні процеси вивітрювання гірських порід та ґрунтотворення приводять, з одного боку, до вилуговування кремнезему, з іншої - до вивільнення й накопичення півтораоксидів заліза й алюмінію та формування глинистих мінералів типу каолініту. Під впливом латеритного процесу ґрунтотворення формуються червоноземи, жовтоземи, коричневі, червоно-коричневі ґрунти тощо.
Описані типи ґрунтотворення, їх поєднання та особливості прояву в різних природних умовах визначають усю різноманітність ґрунтів у природі.
2. Хімічний склад
Валовий хімічний склад мінеральної частини ґрунту успадковується від кори вивітрювання, а також виражає характер процесів ґрунтотворення. Він є функцією гранулометричного, а як наслідок - мінералогічного складу.
Приблизно половину літосфери та ґрунту складає кисень; друге місце займає кремній -майже чверть; десяту частину - алюміній і залізо; усього кілька процентів - кальцій, магній, натрій і калій.
У "живому" ґрунті є органічна речовина, вода, гази, тому в ньому у 20 разів більше вуглецю і в 10 разів - азоту.
Loading...

 
 

Цікаве