WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Методика оцінки історико-культурних туристичних ресурсів - Реферат

Методика оцінки історико-культурних туристичних ресурсів - Реферат

етнографічною ознакою українського народу.
Серед господарських споруд, які можуть бути пам'ятками народної . архітектури, зустрічаються клуні, де обмолочували збіжжя; хліви, де утримували худобу; комори, де зберігали запаси зерна, вжиткові речі тощо. Такі споруди найбільш поширені у середній і південній частині України.
Найоригінальнішим і найбільш привабливим видом народної архітектури в Україні є дерев'яні церкви, які вважаються шедеврами світової архітектури, а також дзвіниці, каплиці і навіть плебанії (місце проживання церковнослужителів).
У запропонованій шкалі оцінок пам'яток народної архітектури взято до уваги широкий діапазон їх наявності і рівня привабливості - від окремих будівель з елементами народної архітектури, які оцінюються 1 балом, до групи будівель і навіть цілих поселень у вигляді музеїв під відкритим небом, яким присвоєно найвищий оціночний бал.
Громадські споруди (VII), переважно житлові, до яких відносяться народні школи, народні доми, корчми, а також господарські виробничі споруди (водяні млини, вітряки, перші гідроелектростанції тощо) можуть мати практичне застосування і до сьогодні. У більшості випадків вони вважаються досить привабливими об'єктами туристичного огляду. Відповідно до сказаного, найвищим балом оцінено добре збережені пам'ятки громадських споруд.
Палацово-паркові ансамблі (VII) є вагомою частиною архітектурної спадщини України. Вони мають досить обширну мережу старовинних палаців, парків і виділяються не лише історико-культурною значимістю. Адже чимало з них безпосередньо використовуються з рекреаційною метою.
Із втратою оборонного значення замків (середина XVIII ст.) різко розширюється географія палацового будівництва. Вони забудовуються за межами міст-фортець, досить повсюдно і дуже часто у сільській місцевості. Найбільшого розмаху палацово-паркове будівництво досягнуло у XIX ст.
Цікаво відзначити, що в Україні таке будівництво було важливим елементом росту багатьох поселень, центрами формування систем розселень.
У запропонованій методиці оцінки палацово-паркових ансамблів за основу при визначені величини балу береться рівень їх збереження та стан впорядкованості.
Оцінка сучасних пам'яток архітектури (IX), куди можуть входиги окремі житлові, виробничі, культурні, освітянські, спортивні та інші споруди або їх групи, зводиться до рівня використання найновіших технічних засобів у будівництві та стан їх атрактивності в сучасному архітектурно-ландшафтному середовищі.
Великою популярністю серед туристів користуються вироби народних майстрів. Найбільш повно вони представлені в експозиціях музеїв, які часто відвідують відпочиваючі. Разом із тим туристи дуже зацікавлені у придбанні художніх виробів ручного виготовлення.
У шкалі оцінок "Професійні художні промисли" (X) і "Народні художні промисли" (XI) первинними показниками виступають як кількість професійних майстрів і народних умільців, що мають експозиції власних творів, так і наявність музейних експозицій, що складені з художніх творів професійних майстрів, або з творів народних умільців. Останні оцінені найвищим балом.
Значний вплив на підвищення туристично-пізнавальної аттрак-тивності поселення, району має наявність та рівень зосередження етнографічних пам'яток (ХП).
Український народ володіє колосальним духовним потенціалом, який зосереджений в традшгшній культурі, зокрема в матеріальній. Особливо це видно у традиційному хліборобстві (на етнічних територіях України населення справіку займалось не лише обробітком землі, а й тваринництвом, допоміжними заняттями і промислами). Праця на землі вимагала певних знарядь (для оранки, збору зернових і т.п.), технологій її обробітку, догляду за культурами і зберігання врожаю.
Пам'ятки матеріальної культури, які найкраще представлені у експозиціях етнографічних музеїв, музеїв народної архітектури і побуту (у запропонованій системі оцінок саме музеям із такими експозиціями присвоєно найвищий бал - "5"), відображають не лише матеріальний процес, а й абстрагують такі елементи хліборобства як культ землі, магія слова, магія предмету. Тобто у цілісній системі народно-градиційної культури будь-яка речова пам'ятка є органічною єдністю матеріального і духовного.
Серед ЖТР окремим блоком виділяються пам'ятки фольклору (ХШ). Саме слово "фольклор" перекладається з інших мов як народна мудрість, усна творчість.
Український фольклор складається з віршового і прозового підрозділів. Якщо віршування найкраще виражено у пісенності, то проза об'єднує такі жанри усної творчості як казки, легенди, перекази, усні оповідання, анекдоти.
Поширення окремих видів або жанрів фольклору створює привабливий фон для території. Так, календарні обрядові пісні дуже пов'язані з трудовою діяльністю людини і вони обов'язково виконуються, наприклад, під час свят першого вигону худоби на полонину в рекреаційному регіоні Карпат; не менш цікавими є календарні пісні новорічного циклу - колядки і щедрівки, які хоч і мають повсюдний характер, аленайурочистішими вони виконуються в Карпатах під час Новорічно-Різдв'яних карнавалів, фольклорних фестивалів тощо.
Якщо поетичний фольклор найкраще виражається через пісенну творчість, то проза знаходить собі місце у розповідях екскурсоводів про гуманістичні принципи життя, людські чесноти населення туристичного краю. Так, перекази, як жанр прозового фольклору, часто використовується в екскурсійній інформації про Хмельницького, Мазепу, Залізняка, Довбуша, невідомого партизана і т.п.
У наш час не в однаковій мірі збереглися жанрові види фольклору. Так, у Карпатах найбільш поширені обрядові народні пісні, коломийки, казки легенди; на Наддніпрянщині - історична, особливо козацька пісня, а на Лівобережній Україні - дума. Врахування певних регіональних особливостей фольклорної традиції у туристичній діяльності ніскільки не вплине на якесь політичне розчленування народу, а, навпаки, посилить поетичну виразність, а разом із нею культурно-пізнавальну привабливість конкретної території.
Наступний етап оцінки пов'язаний з об'єднанням покомпонентних балів окремих компонентів оцінок, які отримані по окремих блоках історико-культурних туристичних ресурсів, в інтегральну величину. У результаті дістаємо загальну суму балів, яка і характеризує пізнавальну цінність ПСТР окремого поселення, або місцевості
де: А - інтегральний показник пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, місцевості;
Рi - компоненти пам'яток історії та культури;
Тi - компоненти архітектурних пам'яток;
Si - компоненти пам'яток мистецтва;
Ri - компоненти етнографічних пам'яток;
Fi - компоненти пам'яток народної творчості.
Для зручності оцінювання (співставлення і порівняння оціночних параметрів) важливо ввести поняття "коефіцієнта пізнавальної цінності" (Кр), який дорівнює відношенню суми отриманих балів оцінки ПСТР окремого поселення, місцевості до максимально можливої кількості балів, яка наведена в шкалі оцінок:
де: А - сума балів пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, території (блоку);
Аmax - максимально можлива сума балів за шкалою бальної системи оцінок.
Цей коефіцієнт зручний для визначення рівня привабливості не лише комплексу історико-культурних ресурсів, але й для окремих блоків. Для цього достатньо поділити отриману суму балів на максимально можливу кількість балів у розрізі окремих блоків ГКТР.
Виходячи із значення Кр, можна провести наступне ранжування рівнів пізнавальної цінності ПСТР:
0,86-1,00 - унікальні
0,65-0,85 - високоатрактивні
0,45-0,64 - середньоатрактивні
0,25-0,44 - малоатрактивні
менше 0,25 - неатрактивні
В Карпатському туристичному регіоні зосереджена значна кількість історико-культурних пам'яток, рівень туристичного використання яких, як і всій Україні, поки-що
Loading...

 
 

Цікаве