WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Льодовики, вічна мерзлота та їх гідрологічне значення - Курсова робота

Льодовики, вічна мерзлота та їх гідрологічне значення - Курсова робота

посиленні танення льодовиків в теплий і засушливий період року, коли інші джерела живлення вичерпані. На ріках із льодовиковим режимом максимум стоку спостерігається в другій половині літа.
- добові коливання стоку льодовикових рік. Пов'язанні із сходом добової температури. Якщо максимум температури 4 - 5 год стоку, мінімум стоку 6 - 9 год.
Ріки льодовикового живлення мають більше значення в їх використанні: вони дають значний стік в літній час, коли потреба в воді найбільша. Квадратний кілометр льодовика дає в кілька раз більше води, чим звичайна площа басейну. Зменшення площ, зайнятих льодовиками в басейнах, викликає зменшення стоку рік. Велике скупчення льоду в льодовиках дозволяє в деяких випадках впливати на танення льодовиків і посилювати в літній час їх стік, що дуже важливо для районів Азії і на Кавказі. Живлення рік льодовиковими водами залежить від теиператури повітря і від розмірів льодовиків. Тому хід температури повітря показує великий вплив на режим рік льодовикового танення. Невелике поступлення льодовикових вод має місце в літній час і саме в ті дні, коли температура повітря досягає своїх найбільших значень.
Як відомо, лід при великому давленні тане при температурах нижче 0 градусів, а так як товщина льоду в льодах спостерігається в десятки ісотні метрів, то давлення на нижні шари льоду можуть досягати значно великих розмірів. Це обумовлює живлення ряду рік талими водами льодовиків і в зимній період. Велика кількість талих вод дає танення снігу під дією сонячної радіації.
Роль льодовиків в горах:
" Регулювання стоку гірських рік;
" Джерело для зрошення водоспоживання та енергетики.
Крім позитивних значень є й негативні - в горах льодовики викликають паводки і селі. Ці паводки і селі виникають в прориву прильодовикових озер, в прориву надльодовикових озер, прориву внутрішніх льодовикових водних ємностей і катастрофічного танення, викликаного виверженням вулканів.
Вплив льодовиків виходить далеко за межі районів поширення їх. Сучасне материкове зледеніння прямо й посередньо впливає на природу географічної оболонки. Воно позначається на співвідношенні суші і моря,яке змінюється із зміною об'єму льоду. Зледеніння охолоджуюче впливає на клімат планети, знижує середні температури повітря південної півкулі і Землі в цілому, посилює термічну зональність на Землі (100).
Льодовики у місцях поширення їх діють як потужний геоморфологічний фактор. Завдяки йому утворюються різні форми рельєфу, який зберігає сліди зледеніння тисячоліття (відомі в Північній і Західній Європі та інших місцях на Землі). Потужність їх роботи льодовика визначається його масою. 1 м3 льоду важить 900 кг, а глетчер 300 м завтовшки тисне на 1 м2 ложа із силою 270 т. Під дією такої сили рельєф великих районів зледеніння значно змінюється.
Геоморфологічна робота льодовиків виявляється у виорюванні ложа (льодовикова ерозія, або екзарація), перенесені уламкового матеріалу та акумуляії. Екзарація поглиблює долини гір, руйнує їхні сили тощо. Завдяки перенесенню уламкового метеріалу гори розвантажуються від продуктів їх руйнйвання. Відкладаючись віншому місці, ці матеріали утворюють нові форми рельєфу.
Акумулятивна діяльність льодовиків найбільш помітна в області абляції, де відкладається морена. Внаслідок цього утворюються різні форми рельєфу: хвилясті моренні рівнини, горби, гряди горбків, замкнуті котловини тощо. Так льодовики створюють специфічний ландшафті і значно впливає на еволюцію ландшафтних прилеглих територій.
З наступанням льодовика нерідко повязані грязьокамяні потоки, які в Середній Азії називаються селями, в Альпах - мурами, а в Ісландії - йокульхлауп. Відбуваються вони так. Наступаючи, льодовик нерідко підпружує бокові долини, в яких за льодяною платиною починає накопичуватися вода. Поступово вода знаходить вихід і, забираючи на шляху рухлий матеріал і льоди, котиться вниз по долині.
Ці явища відомі в різних районах планети. Селі зароджувались в Норвегії у льодовику Тунг в 1900 і 1903 роах, багатократно в Альпах, на Кавказі (в верхів'ях ріки Геналдон в 1902 році), на Памірі і т.д. - в основному, практично всюди, де є льодовики.
Однак, льодовики не тільки "руйнівники". Вони можуть відігравати важливу роль в нашому повсякденному житті. Льодовики - це потенціальні джерела вологи, джерело водопостачання поселень на Шпіцбергені. Льодовики є акумуляторами великих мас води, регулюють тепловий режим, температуру і солоність Світового океану.
Розділ IV. Вічна мерзлота.
Вічна мерзлота, багаторічномерзлі породи - товща гірських порід, температура яких протягом ряду років не піднімається вище за 0 градусів. Розрізняють багаторічномерзлі (зцементовані льодом), морозні (без включень льоду) й охолоджені (насичені розсолами) гірські породи.
Особливістю вічної мерзлоти є велика льодистість відкладів (на лід припадає подекуди до 80% обєму гірської маси).
Під час танення відбувається осідання земної поверхні - термокарст. Вічна мерзлота - природній фактор, який зумовлює характер ландшафтів Арктики й сибіру та впливає на господарську діяльність льодовиків.
В північній півкулі вічна мерзлота займає близько 25% суходолу. Максимальна потужність вічної мерзлоти досягає 1500м. (Середньосибірське плоскогіря), середня річна температура її змінюється від 0 до - 15 - 16 градусів на вершинах високих гір і до - 12 градусів на арктичних низовинах.
Багаторічна ("вічна") мерзлота поширена в районах, де середні річні температури від'ємні. Гірські породи на певній глибині дуже довго, практично постійно, мають від'ємні температури.
Розрізняють кілька видів багаторічної мерзлоти: мерзлий грунт, суха мерзлота (сухий пісок, скельні породи тощо), викопний, або "кам'яний", лід, який залягає у вигляді лінз чи значних шарів (названий так за давнє утворення та тривалий час існування- тисячоліття). Основною з них є мерзлий грунт, частинки якого зцементовані замерзлою вологою в його порах у суцільний міцний моноліт.
Мерзлотою на суші зайнято понад 21 млн. км2, або 14% площі суші. Крім Гренландії і Антарктиди, під льодовиками яких суцільного мерзлотного шару, мабуть, немає, де вона займає близько 11 млн. км2, або 47% площі країни, на Алясці - близько 75%, в Канаді - 68% (див. у карту). У південній півкулі мерзлота займає приблизно лише 1 млн. км2. У цих межах мерзлота не скрізь суцільна. Серед площ суцільної мерзлоти поширені таліки-ділянки немерзлих грунтів, зумовлені теплими підземними водами або потужним шаром снігу. Зустрічається острівна мерзлота - серед суцільних площ немерзлих грунтів ділянки вічномерзлого грунту. Поверхневий шар, який відтає влітку, називається діяльним.
Карта поширення багаторічної
Loading...

 
 

Цікаве