WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Гуманістика науково-пізнавального освоєння рекреаційних ресурсів природно-заповідних територій та об'єктів - Реферат

Гуманістика науково-пізнавального освоєння рекреаційних ресурсів природно-заповідних територій та об'єктів - Реферат


Реферат на тему:
Гуманістика науково-пізнавального освоєння рекреаційних ресурсів природно-заповідних територій та об'єктів
Актуалізація проблеми збереження природної і культурної спадщини України особливо гостро відчутна в контексті гуманістичної цінності ландшафтних об'єктів заповідної природи та розміщених у їх межах історико-культурних пам'яток.
Природно-заповідні території - святиня, місце для усамітнення та очищення від буденного бруду, суєти суєт. Там народжуються високі почуття, величне, вільне світосприйняття, там думка сягає найвищих вершин.
Заповідна природа має ще багато неусвідомлених людиною цінностей. Через неповноту та поверховість сучасних знань вони не можуть бути нині виявленими. Чимало важливого в нашому житті перебуває за межами людського досвіду.
Серед таких ще не цілком усвідомлених суспільством цінностей є цінність гуманістична, властива територіям та об'єктам природно-за-повідного фонду України, зокрема національним природним та регіональним ландшафтним паркам, де охороняють природні та історико-культурні комплекси. Ці "оази" заповідної природи повинні служити святій справі патріотичного виховання, насамперед молоді, у дусі пошанування рідної природи та історії.
Заслуговує на увагу і наслідування підхід до цього питання у сусідній Польщі, де в Законі про охорону природи (1991) в частині, що стосується регіональних ландшафтних парків (яких тут понад 120, хоча площа майже вдвічі менша порівняно з Україною), сказано: "…землі та інша нерухомість у межах ландшафтного парку мають рекреаційне значення і служать для виховання молоді в дусі пошанування рідної природи, культури та історії".
Для реалізації таких високодуховних цілей в Україні необхідна своя модель національного парку (на початках - словесна), яка може базуватися на трьох концептуальних субстанціях: природа - краса й унікальність природного ландшафту, історія - особливість та неповторність історичного середовища, релігія - сакральність, святість місцевих пам'яток архітектури, культових закладів (релігійних храмів). Вона, без сумніву, сприятиме самоутвердженню національної ідентичності, розквіту та збагаченню національної ідеї [3].
Сила відчуття власної батьківщини, високо емоційне ставлення до рідного краю, рідної хати, до всього, що називається своїм, посідає чільне місце в системі загальнолюдських цінностей. Нині, у час глибокого занепаду духовності і моралі особливо актуальною стала світоглядна функція екології, її практична освітньовиховна реалізація в науково-пізнавальному освоєнні природного і гуманістичного потенціалу заповідних та рекреаційних ландшафтів.
У цьому контексті особливої уваги заслуговує теорія гуманістично-ресурсного потенціалу ландшафтів. Для виокремлення і вивчення такого потенціалу ландшафтів (неутилітарних гуманістичних ресурсних властивостей природи) необхідні передумови, - психологічні, екологічні, етнологічні тощо [5; 7].
Психологічні передумови передбачають здатність дослідника сприймати своє довкілля цілісно (холістично), у складних суб'єкт-об'єктних взаємозв'язках.
Позитивному чи негативному сприйняттю природи сприяють (чи перешкоджають) різні стани людини (настрій, самопочуття тощо). Від емоційності людини залежить ціннісне сприйняття природи. Конкретне місце сприйняття природи переплітається з почуттям простору, батьківщини; почуттям часу - історії; почуття прекрасного - з усвідомленням неповторності звичайного. Звичне, але глибоко особистісне, стає особливим і набуває цінності поряд із видатним, знаковим...
Екологічні передумови полягають у необхідності усвідомити обмеженість та вразливість природних цінностей. Екологічний підхід потрібний для збереження природних та історико-культурних, матеріальних і духовних, цінностей, субстратом прояву яких є етнічно-ландшафтний план.
Етнологічні передумови виділення гуманістичного ресурсного потенціалу природних ландшафтів полягають у позитивному духовно-мо-ральному, етико-естетичному ефекті, що випливає із взаємодії людини і природи. Наслідком такої взаємопов'язаності природи, етносу та його історії стають ментальні цінності народу, і навіть існуюча в країні система державної влади.
Гуманістичний ресурсний потенціал ландшафтів - це їхні природні (антропогенні) особливості (звичайні і особливі), що здатні збуджувати людські почуття, пізнавальний або науковий інтерес, впливати на формування особистості.
Сутність гуманістичного ресурсного потенціалу ландшафтів багатопланова. Вона проявляється як естетична, меморіальна, інформаційна цінність ландшафтного комплексу (ідеальна сутність потенціалу) або краєзнавча, етноісторична, наукова цінність ландшафтного комплексу (матеріальна суть потенціалу) [7].
Вивчення гуманістично-ресурсного потенціалу ландшафтів сприяє гуманізації дійсності (наближення навколишнього середовища до потреб людини). На гуманістичному тлі ландшафту відбувається, так би мовити, та-їнство творення духовності людини, її громадянської позиції, екологічно грамотного світогляду, виховання почуття відповідальності перед сучасниками і нащадками за свою малу батьківщину, свій край, за Україну та планету загалом.
Попри сказане, сучасні наукові природоохоронні концепції (теорії) розглядають людину лише в аспекті економічних (виробничих) відносин безвідносно до нації, етносу, природи, культури. Раціональну чи релятивну установку на свідоме формування тенденційно трансформованого світогляду такої "запрограмованої" на бізнес людини необхідно виправляти. Серед способів подолання кризового стану людської душі - пізнавальне освоєння національних святинь.
Оптимальною формою такої потуги може бути екотуризм із його романтичним (ейфорійним) ставленням до ще відносно збережених (заповідних) природних та історико-культурних територій та об'єктів. Однак, забігаючи наперед, підкреслимо, що право на спілкування з заповідною природою та сакральним історичним середовищем заслуговують люди здорової моралі та високого інтелекту [1].
Функціональним завданням соціальних інститутів і владних структур є витворення в людей інтелектуально-гуманістичного світобачення, патріотичного ставлення до природної і культурної спадщини, історії "великої" і "малої" батьківщини. Таке світобачення передбачає вростання і злиття життєвої долі кожної людини з долею землі, на якій вона проживає. За словами відомого французького вченого, філософа П. Тейяр де Шардена це називається народженням Духу Землі [9].
Інтелектуально-гуманістичне світобачення екологічне, бо забезпечує здійснення суспільством контролю над природним середовищем, втрата якого, за свідченням відомого англійського дослідника історії Арнольда Дж. Тойнбі може призвести до зникнення цілих цивілізацій [8]
Серйозною проблемою нинішнього суспільного життя стала глобалізація, що уніфікує особистості і цілі народи за штучним шаблоном техноцивілізації, обкрадаючи їх своєрідність та неповторність. Не краще обійшлася вона з навколишнім природним середовищем.
Традиційноактуальною залишається проблема збереження чистого і здорового довкілля "для людини і від людини". Ми в Україні говоримо про європейський вибір, про європейську інтеграцію, але сумно споглядаємо на розписані стіни й паркани, закидані пляшками й папірцями сквери та газони, загиджені недокурками, лушпинням та опльовані міські тротуари і гро-мадські місця. У чому ж причина? Мабуть, не лише у ВВП...
Можна вважати, що екологічна криза (криза запаскудженого довкілля) спричинена кризою етичною,
Loading...

 
 

Цікаве