WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історія геолого-геоморфологічних досліджень Подільських Товтр - Реферат

Історія геолого-геоморфологічних досліджень Подільських Товтр - Реферат

гіпсо-ангідритовою товщею (тираська світа). У верхів'ях Серету, Гнізни, Збруча, Горині вона перекрита піщаними відкладами. Товщу, що залягає над пісками, деякі автори (В. О. Горецький, 1962) називають тернопільськими верствами. Останні складені головним чином літотамнієвими вапняками. З ними пов'язана зона водоростевих рифів - Товтр і фації органогенно-детритових "тесових" вапняків. А. І. Шайнюк, яка вивчала стратиграфію міоценових відкладів північно-східної частини Волино-Поділля, детально охарактеризувала літотамнієві породи Поділля, виділила серед них низку різновидів [28].
У капітальній праці академіка Є. К. Лазаренка та Б. І. Сребродольського "Мінералогія Поділля" (1969) відклади неогену (зокрема тортонського (баденського) і сарматського ярусів) охарактеризовані мінералогічно. Констатується також, що росту рифових пасм, які дали початок Товтрам, часто передувало виникнення обмілин з нагромадженням пухких рухомих уламків багряних водоростей, голкошкірих, інколи устриць та інших молюсків. У кінці раннього сармату внаслідок значної трансгресії рифові вапняки утворювали різко виявлений підводний гребінь, біля підніжжя якого відкладались серпулові, кардіумові, модіолові, рідше - гастроподові і моховаткові вапняки. Тому масиви нижньосарматських біогермних вапняків (онкоїдів) глибоководніші, ніж верхньобаденські рифи [15].
Третій етап (з початку 1970-х рр. до наших днів) такожподіляємо на два періоди. Переломним тут є 1991-й рік з відомими політичними та економічними подіями, які вплинули на масштаби та глибину подальших досліджень.
1 період (1970 - 1991 рр.) - час активних тектонічних досліджень Поділля загалом і Товтр зокрема. Результати їх представлені у працях низки дослідників, насамперед М. С. Яриша (1972), В. С. Заїки-Новацького (1972), Й. М. Свинка (1968, 1969, 1973), Т. О Знаменської (1973, 1976), І. Д. Гофштейна (1979), Б. П. Різуна, Є. І. Чижа (1986) та ін.
Варто відзначити, що вивчення тектоніки ;Товтрового пасма започатковано роботами В. Д. Ласкарєва та В. Тейсейра. Цим питанням присвячені також статті В. Д. Налівкіна (1962), А. А. Арапова та ін (1966).
А. Г. Андрєєв та В. І. Гук (1970) вивчали геоморфологію та неотектоніку Товтр. Ними, зокрема, зазначалося, що у середньому сарматі підняття південно-західного і опускання північно-східного крил Теребовлянського розлому зумовило морську трансгресію у східному напрямі. Рифоутворення змінилось інтенсивним нагромадженням піщано-глинистих верств, які знівелювали сформований у пізньому бадені-ранньому сарматі розчленований рельєф морського дна. Товтри були перекриті товщею пухких відкладів, тому практично не зазнали впливу денудації і збереглися у первинному вигляді [1].
Тектонічна природа товтрової гряди висвітлена у статті Т. О. Знаменської (1976). На думку дослідниці, Товтрова зона характеризувалася тектонічною активністю протягом усієї історії розвитку регіону. За даними геологознімальних робіт вона робить висновок, що існування валу у межах Товтрової зони простежується з раннього кембрію. У силурі валоподібне підняття фіксується як зона мілководдя, в межах якої набули розвитку строматопорово-коралові біогерми. У крейдовий час ця структура являла собою витягнутий у північно-західному напрямі острів, який не вкривався морем. В епоху передбаденської трансгресії він виступав у рельєфі у вигляді пологого підняття, до східного схилу якого пізніше був приурочений розвиток рифових фацій міоцену. У сарматі в результаті піднесення Карпат підняття охопили й прилеглу до них мобільнішу частину Волино-Подільської плити. Внаслідок цього сарматське море відійшло на схід. Рифоутворення було приурочене вже до західного берега сарматського басейну [8].
У пізнішій роботі (1985) Т. О. Знаменська та І. І. Чебаненко з'ясували, що Товтрова зона відігравала важливу роль у розподілі відкладів тортону (баденію) на платформі. У ранньому тортоні вона контролювала північно-східну межу морського басейну. На схід від неї, в межах Подільського мегаблоку, в цей час формувалася своєрідна фація лагунно-континентальних фауністично німих піщано-глинистих відкладів. Область їх накопичення була відокремлена від морського басейну вузькою смугою острівних піднять уздовж Товтрової зони. У косовський час море долає бар'єр і над Товтровою зоною розвивається гряда літотамнієвих рифів. У неширокій (3-5 км) смузі, що прилягає до рифової гряди зі сходу, розвинені фації вапняків мілководної протоки з одиничними дрібними біогермами. На захід від Товтрової зони поширені глибоководні піщано-вапняково-глинисті відклади [9].
Ще однією роботою з історії тектонічних рухів у межах Товтрової зони, є стаття О. Є. Шевченка [29]. Дослідження, проведені дослідником на відрізку Товтрового пасма між м. Камянцем-Подільським та с. Саджівкою, дозволили йому реконструювати палеогеографічну та тектонічну обстановку розвитку району, починаючи з сеноманського часу.
В геоморфологічному районуванні України В. П. Палієнко та І. Л. Соколовський (1974) розглядають Товтри як антиклінальну височину. На думку І. Д. Гофштейна [5], назва морфоструктури "антиклінальна височина Товтрового пасма", недостатньо обґрунтована. Власне Товтрове пасмо не має антиклінальної будови. Воно, як зазначали попередні дослідники [8, 12], насаджене на валоподібне підняття підстелюючих порід, яке зумовлене розломом земної кори.
2 період (з 1991 року до наших днів) - це час різнобічних, часто епізодичних досліджень. Проводяться вони в основному на території природного заповідника "Медобори" та національного природного парку "Подільські Товтри". Характерною особливістю цього періоду є те, що геолого-геоморфологічні дослідження за масштабами поступаються ландшафтознавчим, а особливо флористичним та фауністичним. Геолого-геоморфологічні дослідження у межах Товтр здійснюють переважно науковці Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Львівського національного університету ім. І. Франка, Кам'янець-Подільського педагогічного університету, а також співробітники НПП "Подільські Товтри".
Так, Й. М. Свинком [22, 23] установлено генетичний зв'язок між регіональними розломами у фундаменті Волино-Подільської плити, тектонічними тріщинами у рифовому масиві та напрямками простягання річкових долин, ярів та балок. Аналіз
Loading...

 
 

Цікаве