WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історія геолого-геоморфологічних досліджень Подільських Товтр - Реферат

Історія геолого-геоморфологічних досліджень Подільських Товтр - Реферат

Ним було уточнено зокрема стратиграфію нижньої частини сарматського ярусу в районі західного схилу Подільського кристалічного масиву. Р. Р. Виржиківський відкрив і частково описав нову гряду сарматських рифових вапняків Поділля [3]. Сьогодні вона відома як Мурафські Товтри.
У передвоєнні роки Г. Ф. Лунгерсгаузеном (1938) були проведені дослідження еволюції основної гряди у контексті розвитку так званої "Подільської платформи". Дещо раніше (1937) вийшла стаття Л. Ш. Давіташвілі, присвячена екологічній характеристиці рифових масивів, в якій була реанімована думка О. Михальського про коралову природу Товтр [6].
2 період (1939 - 1970 рр.) - це час надзвичайно інтенсивного і різнобічноговивчення рифового пасма Поділля. З'являються ґрунтовні роботи з геології - І. К. Королюк (1952), В. Г. Бондарчука (1959); стратиграфії - Л. М. Кудріна (1966), О. С. Вялова (1962, 1965); геоморфології - К. І. Геренчука (1949, 1950), П. М. Цися (1955, 1962).
Особливості геоморфологічної будови та історію континентального етапу розвитку товтрового пасма детально вивчав К. І. Геренчук (1949). В будові Товтр К. І. Геренчук [3] виділяє головний кряж, бокові товтри і поперечні долини. Автор відзначає відмінності між центральною частиною пасма та його галицьким і бесарабським флангами, які представлені, відповідно, масивним валоподібним кряжем та невеликими групами і роями скелястих горбів і товтр. К. І. Геренчук зазначає також, що форми товтр на згаданих флангах пасма дуже відрізняються. Якщо галицькі товтри чітко виділяються у рельєфі, то бесарабські (Прут-Дністровські, за Г. І. Денисиком [7]) добре помітні лише в межах річкових долин і практично не вирізняються на вододілах. Такі відмінності автор пояснює різним ступенем відпрепарованості товтрових форм ерозією.
Головний кряж у вигляді масивного валу проявляється на південний схід від м. Збаража і закінчується східніше м. Кам'янця-Подільського. За даними К. І. Геренчука, характерною особливістю рельєфу головного кряжу є м'яка випуклість, а іноді й вирівняність поверхні з витриманою одновисотністю. Цей плоский гребінь з боків обмежений схилами певної крутизни, при цьому південно-західні схили крутіші, а північно-східні - пологіші. О. О. Михальський (1895) та В. Тейсейр (1900) вважали це явище первинним, а К. І. Геренчук - наслідком ерозії на континентальному етапі розвитку пасма. Головний кряж, за К. І. Геренчуком, ніколи не був похований, але був знижений і вирівняний процесами континентальної денудації вищому рівні базису ерозії.
Бокові товтри не утворюють великих масивів, а завжди розміщуються групками, які не зв'язані ні між собою, ні з головним пасмом. За морфологічним виглядом К. І. Геренчук розділяє бокові товтри на "власне товтри" (вузькі, гостровершинні горби з зубчастими і крутими гребенями) та "могили і могилки" (невисокі з пологими схилами горби, на вершинах яких відслонюються вапняки). Перші з них виведені на денну поверхню процесами денудації і є в прямому розумінні відкопаними формами, а другі прикриті товщею осадових порід (переважно лесових).
Розглядаючи формування поперечних долин, К. І. Геренчук піддає сумніву припущення В. Д. Ласкарєва про прорив рік через Товтри шляхом регресивної ерозії і стверджує, що в післясарматський час на Поділлі існувала акумулятивна рівнина, у рельєфі якої товтровий бар'єр не відігравав важливої ролі. Типові рівнинні ріки формували свої долини, блукаючи в її межах.
П. М. Цись [27] теж схилявся до думки про відкопану генезу Товтр, але його позиція була ще радикальнішою. Він вважав, що бар'єрний риф був повністю похований під дельтовими піщано-глинистими відкладами і пізніше відпрепарований ерозійно-денудаційними процесами, зумовленими четвертинними підняттями і врізом рік.
І. К. Королюк (1952) зробила спробу ув'язати лінійність пасма з геологічною будовою південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи. Вона зазначала, що пасмо простягається паралельно до регіональних структурних ліній карпатського напрямку, зокрема, "лінії Тейсейра", а рифові фації приурочені до схилу валоподібного підняття, яке є частиною великої антиклінальної структури південно-західного простягання [12]. У відслоненнях поблизу с. Станіславівки в підошві Товтр дослідниця відзначила пологу антиклінальну складку у крейдових відкладах. І. К. Королюк підкреслювала, що в будові міоценових відкладів основну роль відіграють різноманітні біоморфні (біогермні та тафогермні) і органогенно-уламкові вапняки. Основними будівниками рифів і онкоїдів вона вважала літотамній.
В. Г. Бондарчук (1959) вказав на найбільш загальні структурні зв'язки лінійної зони Товтрового пасма, звернувши увагу на приуроченість його до краю Волино-Подільської плити. Розлом в основі Товтрової гряди у міоцені відігравав роль шарніра, на південний захід від якого новітні рухи, зумовлені горотвірними процесами в Карпатах, були інтенсивнішими, ніж на північний схід від пасма.
У праці В. П. Маслова (1956) вперше подано детальний опис та палеоекологічний аналіз багряних водоростей - основних рифобудівників Товтр. В. П. Маслов та В. Н. Утробін [17] пов'язували ріст рифів з пологою флексурою. За даними О. С. Вялова (1962), рифи утворюють переривисті пасма, які складаються з органогенних вапняків, утворених переважно кірковими та інкрустаційними літотамніями і прикріпленими червоподібними гастроподами-верметидами.
У роботі Л. М. Кудріна (1966) подано детальний аналіз рифових фацій, систематичний склад фауни та її екологічні особливості. В межах генетичного типу водоростевого рифу автор виділяє фації біогермів, органогенно-уламкових відкладів і детритусових осадків, а також фацію хемогенних відкладів (гіпсів та вапняків) лагун в межах рифів. Остання, за його даними, відома в околицях Гримайлова, Вікна і Скалата.
Пасмо приурочене, на думку дослідника, до антиклінальних складок, розташованих у зоні глибинного розлому. На підставі аналізу умов утворення одновікових фацій в рифових масивах і поза ними, а також перевищень цих фацій на сучасній географічній основі зроблено висновок про те, що рифовий масив Товтрового пасма характеризувався більшою рухливістю, ніж прилеглі території, і, відповідно, більшою амплітудою постбаденських піднять [13].
Як відомо, розріз верхнього баденію починається
Loading...

 
 

Цікаве