WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Маркопіль – містечко з землі - Реферат

Маркопіль – містечко з землі - Реферат

запитують, живе за церквою, чи навпроти міської в'язниці, чи праворуч від окружного суду. Можна сказати, жили тут, як у селі, і таємниці людей, що мешкали в низеньких будиночках під темно-сірими ґонтовими дахами, за невеличкими квадратними вікнами й дерев'яними дверима, просочувалися крізь щілини й шпаринки на багнисті вулиці й навіть за вічно замкнену браму казарми" [11, с. 142-143]. Така екзистенція містечка визначила композицію та геометрію площі у Маркополі.
Через ринкову площу Маркополя проходить єдиний шлях, який є водночас важливою внутрішньоміською та зовнішньоміською комунікацією. Поруч з цим існують маленькі проходи до валів у західному, північному та східному приринковому кварталах. На кадастровій карті містечка 1830 року зазначено існування двох маленьких кварталів на території площі, які спричинили виникнення двох маленьких вуличок [14]. Нове будівництво на території площі стало наслідком того, що містечко не мало земельної площі для розбудови, а поверхня ринку якраз була для цього найбільш придатна. Вулиці містечка та передмістя мали природну кам'яну поверхню, яка утворювалася внаслідок розмивання корпусу гори. Для спрощення сприйняття геометрії простору лише у ХІХ столітті (1840 рік) в актовій книзі Маркополя згадано вулицю Міську [7, арк. 116].
Поза валами містечка розташовано передмістя, сформоване садибною забудовою. Основна маса забудови зосереджувалася на захід від валів містечка. Північна та східна частини за межами поселення є менш забудовані. Адміністративна територія Маркополя окреслюється так: "На півночі лежать Шишківці, на сході Вербівчик і Ратичі, на півдні Великий Тростянець, Гнідава і Батьків, на заході Звижинь і Шишківці. Вода з цілої території вливається у Серет. В південній частині з заходу на схід є потік Серету, який на початку зветься В'ятина і творить в північно-східній частині містечка широкий став. На північ від цього потоку пливе другий потік Грабарка, також із заходу на схід, він творить менший став у середині території, а далі пливе у напрямку на південний схід до Ратичів" [15, с. 124].
Мешканці передмість у галицьких містах та містечках становили верству, яка "перебивалася, обробляючи злиденні клаптики землі. Решта провадила сяку-таку торгівлю. Ми кажемо "сяку-таку торгівлю", бо ні тутешні товари, ані комерційні звичаї не відповідали уявленням, що їх має про торгівлю цивілізований світ. Торгівці в цій місцевості жили радше випадковістю, ніж перспективами, радше інтуїтивним здогадом, аніж діловим розрахунком" [11, с. 138-139].
У Маркополі була одна церква Різдва Пресвятої Богородиці. Вона збудована у центрі містечка, в північній стороні ринкової площі. Вибране місце під подвір'я, церкву та дзвіницю композиційно пов'язане із цілою урбаністичною структурою містечка та його передмість. Натурні дослідження історичної території Маркополя констатують, що сакральна споруда не лише домінує над забудованим ландшафтом, але й візуально ідентифікує місце ринкової площі і разом з нею об'єм мікромістечка. На розташування маркопільської церкви вплинули ощадливість використання площі поселення і кряж гори, адже саме форма землі продиктувала локалізацію і сакральні пропорції святині. У прикладі комплексу маркопільської церкви прочитуються принципи органічного зв'язку рукотворного і нерукотворного, що можна сміливо назвати найвищим порядком речей, тобто архітектурою. Геометричні параметри маркопільської церкви визначені традицією сакрального будівництва для цього району [16].
Ще ХІХ столітті "пів четверті милі від Маркополя, за ставом, на горі під Гаями, є друга, дуже убога, стара, спорохніла, по давньому вкусу вибудована церква Вознесіння, з чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, в церковці немає іконостасу, царських воріт. Коло неї колись було село "Ретвяни" зруйноване татарами" [8].
Сакрального значення набуває відрізок дороги в межах валів, у середині містечка, означений на заході Розп'яттям (чавунний литий хрест на кам'яному стовпі), і на сході Богородицею з малим Ісусом (різьблені в камені фігури на класичній базі). Христос Яннарас недаремно завважив, що "за своєю природою людина є "тварина суспільна". Але найпершою ознакою, що відрізняє суспільне життя людей від стадного співіснування тварин, є поселення: організація простору, зв'язок з природним середовищем - саме завдяки цьому зв'язку виникає людське поселення. Для того щоб людське поселення існувало, у просторі має визначитися священний знак, вісь або центр поселення. На базі священного центру визначаються у просторі чотири постійні точки: Схід, Захід, Північ, Південь" [17, с. 10]. У Маркополі священний знак - це церква, священна вісь - це відрізок дороги від Христа до Богородиці, священний центр - ринкова площа.
Ринкова площа у Маркополі розпланована у формі близькій до квадрату, розміром 120х115 м. Розміри міста, обмежені валами, становлять 190х230 м. Внаслідок обрахунку співвідношення площі міста та властивої для ринку площі виявлено, що ринок менший за площу міста утричі.
В архітектурний комплекс ринкової площі Маркополя входили церква, ратуша, житлова забудова. Ратуша Т-подібної форми планування, розташована на вертикальній осі ринку і фланкує головний проїзд містечка зі сходу на захід. Вона збудована з дерева, одноповерхова, крита ґонтом, чільним фасадом повернута на захід. Прототипом ратуші у Маркополі була хата, збільшена у розмірах, тому її годі порівняти з такого типу спорудами у Львові, Самборі, Дрогобичі або Нижанковичах: маркопільська ратуша була демократичніша, аніж того вимагало поняття адміністративної споруди міста [2, с. 18].
Загадкою ринкової площі у Маркополі є затирання пишноти цього містечка - замку, двору або палацику. Відповідь захована в актовій книзі Маркополя й у традиції будівництва такого типу споруд у Галичині. Перша згадка про замок в актовій книзі датується 1688 роком, а саме: "згадується, що Іван Остапейко продав свій батьківський дім Янові Ікачові навпроти замку, тобто дім у плані із зрубленою світлицею, пекарнею, стрихом і сіньми, без ґрунту та без саду" [7, арк. 3]. У 1695 році наказано дати 10 гривень на замок і 10 гривень на ремонт міста [7, арк. 63]. У 1696 р. наказ сплатити 20 гривень на замок і воску на церкву [7, арк. 10]. У 1699 р. виплата на замок становила 50 гривень, а на уряд - 12 [7, арк. 14]. У 1700 р.замкові треба було сплатити 12 гривень [7, арк. 17]. У цьому році замок згадано востаннє.
Вартим уваги є й те, що 1698 року вимагалося 12 гривень на Золочівський замок, а 20 гривень на місто Маркопіль [7, арк. 62]. З 1717 року ведеться мова про двір: "Григорій Попович повинен дати на двір 12 гривень, на Маркопільську церкву 12, на Звиженську церкву 12 гривень" [7, арк. 20]. У 1722 році 10 гривень на двір і 10 фунтів воску на церкву у Маркополі [7, арк. 24].
Від 1736 року замок або двір не згадується: "Лущиків Василь дав 10 золотих на Маркопільську церкву"[7, арк. 28]. 1744 року міщани дають гроші на церкву [7, арк. 30]. У 1752 році міщани дають гроші на церкву, натомість замок або двір не згадується [7, арк. 34].
У 1790 році згадується фільварок внизу у місті за валом [7, арк. 49]. У наступних роках пишеться про четверті поля за греблею, над ставом нижче церкви (1794 р.) [7, арк. 55] або про поля, які простягаються від міського валу (1820 р.) [7, арк. 98].
У першій половині XIХ століття територія ринкової площі деформується внаслідок побудови двох кварталів у південно-східній частині та однієї садиби на північному заході. Західну частину ринку творять п'ять садиб, північну п'ять, східну п'ять, південну чотири. Загальна кількість будинків у сторонах ринку 19, а у цілому містечку в межах валів 27, з них 5 у
Loading...

 
 

Цікаве