WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Грунтознавство - Реферат

Грунтознавство - Реферат

шкіл немає єдиного підходу до діагностики і символіки різних ґрунтових горизонтів.
Крім головних символів у всіх системах індексації використовується додаткова символіка, яка розкриває специфіку тих чи інших горизонтів. Так, в системі О. Н. Соколовського перехідні горизонти позначають мішаними символами, які складаються з символів основних горизонтів, що значно полегшує розуміння процесів, які сформували відповідний горизонт. Наприклад, Не- гумусо-елювійований, Еі - елювіально-ілювійований і т.п.
Основні додаткові символи
Назва Індекс Особливості застосування
карбонатний k маленька буква біля основного символу, свідчить про наявність карбонатів
оглеєний gl ... про наявність оґлеєння
елювійований e ... про наявність елювіювання
ілювійований i ... про наявність ілювіювання
гумусований h ... про гумусованість
засолений s ... про наявність легкорозчинних солей та гіпсу
метаморфізований m ... про наявність оглинення, метаморфізації
літогенний q ... про наявність у межах горизонтів каменів
оторфований t ... про наявність торфу
Якщо засолення, чи карбонати, чи літогенні включення відкриті в нижній частині горизонту, то цей спеціальний символ пишеться через риску (наприклад, Р/k Hp/s). У випадку коли має місце локальна концентрація тих чи інших новоутворень та включень - символ беруть у дужки (наприклад, Р(k) Hps(q), H(e)). Поховані горизонти записують у квадратних дужках [H], [HT].
Символ маю повністю відображати назву, наприклад Ehgl - елювіально-гумусований оґлеєний, Pks - карбонатна засолена материнська порода, Hp - верхній перехідний; Ph- нижній перехідний; HPm - перехідний метаморфізований.
В сучасній систематиці США поряд із загальноприйнятою системою генетичних ґрунтових горизонтів використовується т.з. концепція діагностичних горизонтів, під якими розуміють суто специфічні горизонти для певних типів ґрунтів, за якими останні легко діагностуються.
Ця концепція та відповідна номенклатура діагностичних горизонтів використовується паралельно з поняттям епіпедону, під яким розуміють насичені гумусом поверхневі горизонти. Згідно систематики США виділяють наступні діагностичні горизонти:
- молевий, антропогенний, темний, торф'яний, плагенновий світлий епіпедони;
- аргіловий, підплужний, натрієвий, сомбровий, сподовий, шаруватий, камбієвий, окисний, дуріпен, фраджіпен, білесий, кальцієвий, петрокальцієвий, гіпсовий, петрогіпсовий, солбовий та сірчаний горизонти.
Більшість з перерахованих горизонтів мають певний генетичний сенс, але їх зміст у деяких випадках штучно обмежений "діагностичними" кількісними критеріями.
Отже, українська символіка більше інформативно відбиває характерні ознаки горизонтів.
ГРУНТИ, ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ, ЗАБРУДНЕННЯ
Й ЗБЕРЕЖЕННЯ
Земля, грунт є основою сільськогосподарського виробництва та лісового господарства. На землі вирощують зернові, технічні та лісові культури, кормові трави, сади і ягідники. Сільськогосподарське виробництво забезпечує людину продуктами харчування, а промисловість - різноманітною сировиною.
Кількість і якість продуктів харчування залежить від обробітку грунту, підживлення рослин тощо.
Грунти - органічно-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла й світла. Ці природні утворення характеризуються родючістю, забезпечують рослини поживними речовинами (калієм, вуглецем, азотом, фосфором тощо) і всім необхідним для їхньої життєдіяльності.
Грунти виконують активну фільтруючу роль у очищенні природних і стічних вод.
Грунтово-рослинний покрив планети е регулятором водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи. Це - універсальний біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропічних забруднень.
В Україні нараховують понад 38 типів грунтів. Вони відрізняються між собою структурою, мінеральним складом, вмістом гумусу та поживних елементів, фізичними й хімічними властивостями, родючістю, придатністю для сільськогосподарського використання.
З усіх видів грунтів найродючіші чорноземи. Родючість грунтів визначає такий компонент, як гумус (перегній). Це органічна речовина, що утворилася з решток відмерлих організмів, а також у результаті життєдіяльності організмів, які переробляють ці рештки, розкладають, збагачують вуглекислим газом, водою, аміаком та іншими речовинами. Процес утворення грунту (ґрунтоутворення) - важлива частина біологічного кругообігу речовин й енергії. Грунт забезпечує рослини калієм, вуглецем, азотом, фосфором тощо.
Родючість грунту залежить від кількості цих речовин у гумусі, вмісту гумусу в грунті та товщини шару грунту. Кращі чорноземи містять до 70-90% гумусу (залежно від того, живий він чи мертвий).
Російський ґрунтознавець В.В.Докучаєв писав, що чорнозем дорожчий за золото, дорожчий за вугілля. У Міжнародному інституті метрології у Парижі поряд з еталонами метра, кілограма та інших мір поміщено моноліт чорнозему з Воронезької області, як еталон найродючішого грунту в світі.
Основні причини зниження агрономічних властивостей грунту - це, насамперед, багаторазовий обробіток його різними знаряддями за допомогою потужних і важких колісних тракторів і комбайнів; водна та вітрова ерозії (цей процес різко зростає внаслідок низької культури землеробства, застарілих методів обробітку грунту тощо); споживацьке ставлення до землі, намагання якнайбільше від неї взяти і якнайменше їй повернути, що призводить до виснаження гумусу; перехід на індустріальні та інтенсивні технології, тобто застосування високих доз мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, яке супроводжується забрудненням грунту баластними речовинами (хлоридами, сульфатами), накопиченням отрутохімікатів у грунтах і підгрунтовних водах. Грунти забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів, мастилами та пальним, які витікають з них під час роботи на полях, а також техногенними викидами промислових підприємств -сульфатами, оксидами азоту, важкими металами, радіонуклідами. Безповоротної шкоди завдає грунтам відведення сільськогосподарських земель, особливо ріллі, під будівництво фабрик, заводів, електростанцій, відкритих гірничих розробок, доріг та міст, військових полігонів тощо.
Отже, катастрофічний стан наших земель вимагаєневідкладних науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на підвищення родючості грунтів та отримання екологічно чистих продуктів харчування.
Заходи, спрямовані на збереження грунтів. Найважливішим заходом збереження грунтів є правильне формування культурного агроландшафту. У кожній екосистемі має бути своє, науково обгрунтоване співвідношення між полем, лісом, луками, болотами, водоймами. Це дасть найвищий господарський ефект і збереже довкілля.
Не менш важливою справою є організація і дотримання польових, кормових та інших сівозмін.
Зберегти грунт допоможуть і перехід на прогресивні форми обробітку землі, ефективні та легкі машини й механізми, скорочення повторного обробітку грунту, перехід на безплужний обробіток.
Впровадження поряд з ультрахімізованим методом господарювання органічного (біологічного) землеробства без застосування отрутохімікатів і неякісних мінеральних добрив.
Список використаної літератури:
1. Мякишев І. Проблеми українського ґрунтознавства. - Чернівці, 2001.
2. Екологічна енциклопедія. - Кишинів, 1996.
1. Екологічний енциклопедичний словник / Під заг. ред. І.І.Дедю. - Кишинів, 1990.
2. Энциклопедический словарь юного земледельца. - М., 1988.
Loading...

 
 

Цікаве