WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Слідами мандрівника Миколи Пржевальського, вихідця з України (спогади про експедицію в Китай) - Реферат

Слідами мандрівника Миколи Пржевальського, вихідця з України (спогади про експедицію в Китай) - Реферат

частину Гобі. У голих сипучих пісках мандрівникам довелося випробувати жару, піщані урагани, не видно було ні рослин, ні птахів, ні звірів. У 1871 р. М.М.Пржевальський перетнув пустелю Алашань. Його караван прибув у м. Динъюаньнин (нині м. Баян-Хото), у той час це було єдине місто в цьому пустельному краї, на схилах Алашаньського хребта. Від Динъюаньнина, через брак грошей, експедиція повинна була повернутися назад у Пекін. М.М.Пржевальський залишив весь склад загону в Калгані, з'їздив у Пекін і позичив грошей у російському посольстві.
У березні 1872 р. Пржевальський вийшов з Калгану, направляючись до озера Кукнор і далі - в Тибет. Незабаром мандрівники прибули в знайомий їм місто Динъюаньнин. Звідси з караваном тангутів через піски пустелі Алашань і провінцію Ганьсу експедиція добралася до кумирні Чейбсен. На початку березня 1973 р. експедиція вийшла на берег озера Кукнор. Усю весну мандрівники провели біля цього озера. Потім караван знову повернувся в пустелю Алашань і перетнув її, і далі через Гобі повернувся до Кяхту.
У 1880 р. під час своєї третьої подорожі дослідник побував у пустелі Алашань, а також в Алашаньських горах.
У горах Алашань його експедиція ледве не загинула від повені. Судячи з опису М.М.Пржевальського [9], це була не повінь, а типовий сельовий потік. 13 липня раптово почалась злива. Грізний потік каламутної води кавового кольору, вивертаючи камені, ламаючи ліс, мчався ущелиною до намету експедиції. Усе це відбулося так раптово, що важко було чимось запобігти. "Але щастя і тепер виручило нас. Перед нами знаходився невеликий обрив, на який хвилі почали кидати камені, і незабаром нанесли їх таку купу, що вона утримала подальший напір води, - і ми були врятовані", - писав М.М. Пржевальський про цю подію.
Перед роботою Середнє-Хуанхейської експедиції я вже кілька років займався в Криму вивченням селевих потоків і розробкою заходів боротьби з ними [4]. У зв'язку з цим мені було дуже цікаво ознайомитися із селенебезпечними басейнами Алашаньських гір і проходженням там селевого потоку, що барвисто описав М.М. Пржевальський.
Наш Китайсько-радянський загін відвідав пустелю Алашань. Головним завданням дослідження було з'ясування того, наскільки рухаються піски і попадають у р.Хуанхе. На березі р.Хуанхе на границі з пустелею ми знайшли піщані дюни, пісок з якої потрапляв у ріку, хоча цей факт був відомий і до нас. Уздовж берега ріки були виставлені залізничні снігозатримувальні щити, для затримування піску.
Рис. 4. Наукові співробітники Китайсько-радянського загону в пустелі Алашань
Одним із завдань нашої групи з гідрології і гідротехніки було надання консультації з будівництва водоймища в Алашаньських горах. Ми обстежували місце створу споруджуваної греблі, також виконали рекогносцирувальні роботи на водозбірній площі басейну й оглянули споруджену в алювії ріки водозбірну галерею. Після цього фахівці нашої групи, а також місцеві гідротехніки-будівельники висловили свої зауваження з приводу будівництва водоймища. Головною проблемою було запобігання фільтрації через тіло греблі. Після наради я доклав підсумки нашої роботи адміністрації округу Баян-Хото для вживання необхідних заходів і рекомендував використовувати як протифільтраційний матеріал червону глину, запаси якої були недалеко. При цьому я використав вдалий досвід будівництва Сімферопольського водоймища, де гребля була складена з аптських глин.
Ми повторили відрізок маршруту М.М.Пржевальського в Алашаньських горах.
Іншим географічним об'єктом, що досліджував М.М. Пржевальський і вивчала наша експедиція, було плато Ордос. Крім долини р.Хуанхе, на границі Ордоса великий мандрівник детально описав піски Кузупчи [9]. Він пише, що ця назва в перекладі значить "нашийник" і її обрано дуже вдало, тому що ці піски є різкою облямівкою долини р. Хуанхе від меридіана м. Баотоу вздовж 300 верст вверх за течією Жовтої ріки. Піски Кузупчи, за даними М.М.Пржевальського складаються з невисоких пагорбів, що знаходяться один біля одного й складені з дрібного жовтого піску. Верхній шар його, який здувається вітром то на один, то на інший бік пагорбів, творить тут пухкі насипи, начебто снігові замети. Він відзначає, що "Неприємне, гнітюче враження роблять ці оголені жовті пагорби, коли заберешся в їхню середину, відкіля нічого не видно крім неба і піску, де немає ні рослини, ні тварини, крім жовто-сірих ящірок. Важко стає людині в цьому піщаному морі, позбавленому всякого життя: не чутно тут ніяких звуків... - навкруги тиша могильна..." [8 , с.134].
М.М.Пржевальському вперше в Ордосі зустрілися чорнохвості антилопи (джейрани) і на превелику силу він здобув екземпляр самця для своєї колекції.
Наша експедиція також проводила дослідження на плато Ордос. Тут ми залишили для проведення більш детальних робіт академіка ТРСР М.П.Петрова і 26 учасників китайсько-радянського загону. Одним із завдань наших робіт була характеристика межі Лесової країни, тому маршрут пролягав уздовж границі пустелі Ордос. Виїхавши з Инчуаня (стара назва Нінься) і проїхавши ділянки сипучих пісків, ми відвідали повітове місто Янчин. Це досить древнє місто; коли будували Велику Китайську стіну, то місто вже існувало. Виїхавши з Янчина, наш загін кілька разів перетинав Велику Китайську стіну, збудовану тут із глини. Саме стіна відокремлювала пустелю Ордос від Лесової провінції Китаю. Наступна наша зупинка була в повітовому місті Цзиньбянь. Тут ми ознайомилися з лісовими посадками, створеними для затримання пісків. На деяких ділянках насадження являли собою тільки вербові коли, що недавно прижилися. Вербовий ліс мав довжину 12 км і ширину 500 м, представляючи собою захисну смугу, що затримує наступ пісків.
Потім експедиція прибула в м.Юйлинь, відкіля був проведений маршрут на плато Ордос, де ми ознайомилися з рухомими пісками. Піски наступають на м. Юйлинь, і він уже три рази змінював своє місце. Тут з боку Великої Китайської стіни до самого обрію виднілися бархани, з іншого боку цієї стіни зяяли яри з вертикальними стінками, утвореними в лесі. Важко знайти інше таке місце на землі, де б сипучі піски так близько підходили до ярів
Важливим завданням групи гідрології і гідротехніки було проведення експериментальних досліджень стоку, змиву й інфільтрації методом штучного дощування. Спеціальна апаратура для цих цілей була привезена зМоскви. Принцип утворення краплі дощу в установці полягав у розбиванні великих крапель об провощену сітку, чим створювалася велика рівномірність штучного дощу. Пристрій установки видно з рисунка 5.
Рис. 5. Вивчення стоку, змиву та інфільтрації
з допомогою метода штучного дощування
Основні площі в Лесовій провінції займають ґрунти, що сформувалися на жовтому лесі. Однак і він не однорідний. Як показали дослідження, інфільтраційні властивості ґрунтів околиць повітових міст Суйде (провінція Шеньсі) і Лішаня (провінція Шаньсі) неоднакові. У Лішанє ґрунти фільтрують 0,85 мм/хв, а в Суйде - 1,32 мм/хв, що зв'язано з відмінностями їх механічного складу. На півдні фільтрація ще менша, що пояснюється віддаленістю від пустель Центральної Азії, відкіля вітер доносить тонші часточки. Крім досліджень ґрунтів на жовтому лесі, були проведені дослідження інфільтрації і стоку на червоній глині, червоному лесі і супіщаному жовтому лесі. У повіті Лішань величина інфільтрації при сталому режимі на ділянці, складеній червоної глиною, дорівнює 0,25 мм/хв, а на жовтому лесі - 0,85 мм/хв, тобто в 3,5 рази більше. У яру Гаошевгау в повіті Суйде інтенсивність інфільтрації на червоному лесі - 0,35 мм/хв, на суглинному жовтому - 1,32 мм/хв і на супіщаному жовтому - 2,20 мм/хв.
Loading...

 
 

Цікаве