WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Професор Петро Цись: внесок у розвиток української геоморфології - Реферат

Професор Петро Цись: внесок у розвиток української геоморфології - Реферат

Карпат та Волино-Подільського регіону, встановленню етапності розвитку рельєфу, впливу на його морфологію і генезу геологічної і тектонічної структури, неотектонічних рухів, кліматичних та антропогенних чинників, а також питанням геоморфологічного районування і картографування, вертикальної морфологічної поясності Українських Карпат, формуванню поверхонь вирівнювання, поширенню і динаміці екзогенних та ендогенних процесіврельєфоутворення, зледенінню Карпат тощо. Стисло охарактеризуємо основні ідеї найголовніших праць П.М.Цися.
1. Ідея успадкованості розвитку рельєфу Поділля від палеозойського до крейдового і теперішнього часу та ерозійно-тектонічного походження північного уступу Поділля. Вона обгрунтована у статті "Огляд основних питань геоморфології за-хідних областей України" (Географічний збірник. Вип. 1., К., 1956) і має важливе значення для розуміння рис морфології і пояснення генези рельєфу Поділля, Пасмового Побужжя, Розточчя та Волинської височини.
2. Ідея тісного зв'язку орографічних елементів Українських Карпат з геологічними структурами та геотектонічним режимом і схема етапності формування рельєфу цього регіону України.
3. Обгрунтування нижньосарматського віку Полонинського пенеплену та пояснення механізму його утворення. Ця проблема залишається актуальною і в наш час.
4. Принципи геоморфологічного районування Українських Карпат: структурно-літологічної зональності, відповідності геоморфологічних областей найбільшим структурним елементам тектонічної будови гірської країни, успадкованості розвитку рельєфу та ін.
5. Виділення головних морфоструктур Українських Карпат: Передкарпатської височини (інверсійна морфоструктура); середньо- і низькогірних ланцюгів зовнішніх Карпат (пряма морфоструктура антиклінорного типу); Вододільно-Верховинських Карпат (морфоструктури, яка відповідає Кросненській зоні - синклінорній структурі); Полонинсько-Чорногірських горст-антиклінорних хребтів - прямої морфоструктури, що відповідає Внутрішній зоні Карпат); Рахівсько-Чивчинського склепінно-брилового масиву (пряма морфоструктура); Вигорлат-Гутинського ерозійно-вулканічного хребта (прямої морфоструктури асиметричної будови); Березне-Ліпшанської (Туринської) міжгірської тектоно-ерозійної долини (прямої морфоструктури); Солотвинської улоговини-прогину (прямої морфоструктури); Закарпатської алювіальної низовини-прогину (прямої морфоструктури).
6. Окреслення віку сучасного рельєфу Українських Карпат. П.Цись обґрунтовує, що від часу утворення флішової геосинкліналі (нижня крейда) до верхнього олігоцену - нижнього міоцену, коли відбулося становлення сучасного рельєфу гір, відбулася головна фаза складкоутворення і підняття флішових Карпат, зародження Прикарпатського і Закарпатського прогинів. Далі він виділяє середньо-міоценовий етап, коли у теперішніх западинах відкладалися потужні серії корелятивних відкладів (2,5-7,3 тис. м), відбулася головна фаза формування лусок зовнішньої зони. Наступним є сарматський етап, який характеризується послабленням піднять Карпат і посилення підняття Передкарпаття та Поділля. П.Цись вважав, що у нижньому сарматі на місці Карпат формувався Полонинський пенеплен, релікти якого збереглися у верхньому ярусі гір (1300-1400 м), а найвищі вершини Карпат піднімалися над ним як останці. Пізніше (з кінця нижнього сармату) пенеплен починає підніматися і деформуватися ендогенними та екзогенними процесами. У Закарпатті і Передкарпатті формуються дещо нижчі денудаційні рівні. У меотисі і понті відбувається посилення вулканічної діяльності у Закарпатті, яке супроводжується підняттям внутрішньої частини Карпат та її ерозійним розчленуванням. Проблемам Полонинського пенеплену і денудаційних рівнів Українських Карпат присвячена велика стаття "Полонинский пенеплен й денудационные уровни Советских Карпат" (Геологический сборник. Вып. 4, Львов, 1957). Розвиток гір у пліоцені і плейстоцені П.Цись реконструював на основі вивчення річкових терас, денудаційних рівнів, льодовикових і давньольодовикових відкладів. Він відзначає, що у верхньому пліоцені і плейстоцені в регіоні спостерігалися дві фази піднять, які й зумовили сучасний вигляд рельєфу. Заслуговують уваги погляди П.Цися на формування та еволюцію річкових долин Карпатського регіону, співвідношення неотектонічних рухів та ерозійно-акумулятивної діяльності річок, одночасність розвитку поперечних і поздовжніх долин тощо.
7. Обгрунтування ідеї, що неотектоніка є вирішальним морфогенетичним чинником розвитку і формування сучасного вигляду рельєфу Карпат та інших регіонів України. Автор у своїх працях пише, що саме новітні рухи зумовили диференціацію висотного положення денудаційних поверхонь, формування серії цокольних терас і деформації їхнього поздовжнього профілю, виникнення епігенетичних долин з корінними меандрами, велику глибину врізу і порожистість русел гірських річок, загальний план гідрографічної мережі, наявність похованих алювіальних терас тощо. Найповніше ці погляди відображені у статті "Деякі проблеми неотектоніки західних областей України (Географічний збірник. Вип. 5. Львів, 1959).
8. Оцінка впливу плейстоценових зледенінь на формування рельєфу Українських Карпат. Він доказав, що у Чорногорі були дві стадії в'юрмського зледеніння, а сліди доміндельсьского зледеніння, виявлені Б.Свідерським, слід вважати наслідком рісського зледеніння.
9. Обгрунтування принципів і побудова схеми геоморфологічної регіоналізації України. Цій проблемі присвячена низка праць: "Про геоморфологічне районування Української РСР" (Географічний зб. Вип. 5. Львів, 1959); "Принципи і методи фізико-географічного районування для потреб сільського господарства" (1968, у співавт. з О.І.Ланьком, О.М.Мариничем, В.П.Поповим, О.В.Поривкіною); "Ландшафтное районирование западных областей Украинской ССР" (Материалы совещания по естественно-историч. и зкономико-геогр. районированию СССР для целей сельского хозяйства, Москва, 1959) та ін.
В основу геоморфологічного районування території України ним покладені наступні принципи: структурно-тектонічної і літологічної зумовленості морфології рельєфу; типологічний; морфолого-генетичний; територіальний. П.М.Цись виділив такі типи рельєфу: алювіальні рівнини та перед-гірські акумулятивні терасовані межиріччя, зандрово-алювіальні рівнини, моренні пасма і моренні рівнини, флювіогляціальні рівнини, денудаційні рівнини на кристалічних породах, денудаційні рівнини на осадових породах, денудаційні останцеві висо-чини, лесові височини, структурно-горбисті і горбисті височини, структурні плато, керченський тип рельєфу, куестовий рельєф, пасмовий і гривистий рельєф, вулканічні гори, низькогірний рельєф (платформи і гірських країн), середньогірний рельєф, нагірний рельєф, альпійський рельєф, карстовий рельєф (платформ і гір), морські
Loading...

 
 

Цікаве