WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Видатний ґрунтознавець і географ сучасності (до 95-річчя від дня народження професора Ігора Крупенікова) - Реферат

Видатний ґрунтознавець і географ сучасності (до 95-річчя від дня народження професора Ігора Крупенікова) - Реферат


Реферат
на тему:
Видатний ґрунтознавець і географ сучасності (до 95-річчя від дня народження професора Ігора Крупенікова)
10 квітня 2007 р. виповнилося 95 років від дня народження і 70 років наукової, педагогічної і суспільної діяльності Ігора Аркадійовича Крупенікова - головного наукового співробітника Інституту ґрунтознавства і агрохімії імені М.О. Дімо, доктора географічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки, почесного члена Академії наук Молдови, двічі лауреата Республіканської державної премії, лауреата премій імені В.В. Докучаєва і В.Р. Вільямса (двічі), лауреата почесної медалі Академії наук Словаччини, Почесного члена національних товариств ґрунтознавців Молдови, Росії, України.
Ігор Аркадійович народився в Петербурзі в інтелігентній родині інженера-технолога виноробства Аркадія Михайловича Крупенікова і викладачки російської і французької мов Віри Агапітівни Виноградової. Бабуся по матері, Марія Лук'янівна, - двоюрідна сестра композитора О.К. Глазунова, дідусь, Агапіт Тимофійович Виноградов, був відомим петербурзьким філологом.
У 1931 році І.А. Крупеніков вступив на навчання на ґрунтово-географічний факультет Московського університету, де лекції читали відомі вчені: О.О. Борзов - з фізичної географії, В.В. Геммерлінг - з ґрунтознавства, Н.А. Качинський - з фізики ґрунтів, Є.П. Троїцький - з хімії ґрунтів, М.М. Філатов - з географії ґрунтів, Д.Г. Віленський - із загального ґрунтознавства.
Після закінчення університету в червні 1935 року І.А. Крупеніков був рекомендований в аспірантуру, де його науковим керівником був відомий вчений В.В. Геммерлінг. Цікава дисертаційна тема передбачала вивчення практично невідомої в ґрунтознавчому ракурсі території Наурзумського заповідника на півдні Кустанайської області Казахстану. Цей заповідник був тоді справжнім дивом природи на Тургайському плато, де на величезній території, що займала 300 тис. га були поширені цілинні ковилові степи на темно-каштанових ґрунтах. Це був свого роду зональний еталон ґрунтів. До осені 1938 року І.А. Крупеніков підготовив дисертацію на тему "Ґрунти і ґрунтотвірні умови Наурзумського заповідника". Після служби в армії повернувся в заповідник і вивчав солестійкість дерев і кущів.
У 1942 році наукові роботи в заповіднику були призупинені і І.А. Крупеніков переїхав до Ташкенту, де перебував в евакуації Інститут виноробства і виноградарства "Магарач". Тут вчений працював завідувачем відділу агроґрунтознавства. Дворічна робота в Середній Азії посприяла закріпленню у нього екологічного духу і ландшафтно-географічного мислення. І.А. Крупеніков зазначав, що природа Середньої Азії дуже контрастна, прекрасна і неповторна, а центром всього цього калейдоскопу вражень були ґрунти.
Після війни Інститут "Магарач" повертається в Крим, а з ним переїжджає туди і І.А. Крупеніков. Кримський період ознаменувався для вченого започаткуванням серії "Життя видатних людей". Зокрема він разом з братом Левом написав книгу про В.В. Докучаєва. Згодом вона була перекладена на болгарську, чеську, естонську, татарську мови. Це була перша книга про великого ґрунтознавця, завдяки якій ім'я В.В. Докучаєва стало відомим багатьом.
У 1948 році І.А. Крупеніков переїжджає до Молдови. Він був уже сформованим ученим - кандидатом наук, доцентом, який знав ґрунти Підмосков'я, Заволжя, Казахстану, гірських і передгірських районів Середньої Азії, Криму. Читав багато курсів на відділенні ґрунтознавства Кишинівського університету. Під його керівництвом чи консультуванням захищено близько 50 кандидатських і докторських дисертацій. Крім того, Ігор Аркадійович читав лекції в Інституті вдосконалення вчителів, був співавтором багатьох видань підручників "Географія Молдавії" для середньої школи, один з яких був відзначений почесним дипломом на конкурсі навчальних посібників з регіональної географії.
З 1956 до 1958 року І.А. Крупеніков працював в Одесі. Як згадував ювіляр, Одеса тоді була зовсім "неґрунтовим" містом, і професійно він почував себе самотнім, хоча саме місто дуже подобалося вченому своїм особливим колоритом, близькістю моря.
У 1958 році І.А. Крупеніков повертається до Кишинева і стає завідувачем відділу ґрунтознавства Ґрунтового Інституту, де директором тоді був видатний вчений М.О. Дімо. Робота відділу ґрунтознавства полягала в картографічному і текстовому узагальненні матеріалів ґрунтових обстежень адміністративних районів. Складались ґрунтові карти районів масштабу 1:50000 і нариси до них з описом ґрунтів, об'єднанням їх у агровиробничі групи, а також аналітичними даними й рекомендаціями з раціонального використання ґрунтів. Ці роботи відіграли важливу роль у дослідженні ґрунтового покриву Молдови, оскільки до цього часу її територія була білою плямою у географії ґрунтів. Як зазначає І.А. Крупеніков, М.О. Дімо тоді говорив, що ґрунти Молдови менше вивчені, ніж тундра російської півночі. Дослідження І.А. Крупеніков проводив разом з хорошими й енергійними дослідниками А.Ф. Урсу, Д.М, Балтянським, А.К. Родіною, Р.І. Луньовою, Л.М. Рябініною, М.В. Могоряну, І.І. Шиліхіною, А.М. Холмецьким, Б.П. Подимовим, Г.П. Стрижовою, З.І. Сінкевич, Ф.І. Клещ, Н.І. Роговською, В.П. Ганенко, Е.З. Скрябіною, В.П. Граті, М.Д. Волощуком, Н.А. Прохіною, М.І. Лейб та іншими. На основі цих досліджень була видана зведена ґрунтова карта Молдавії у масштабі 1:200000, а в 1965 році - книга "Агроґрунтове районування МРСР".
У 1966 році І.А. Крупеніков успішно захистив докторську дисертацію "Чорноземи Молдавії", а через рік вона була видана у вигляді об'ємної книги (36 друкованих аркушів). Книга була солідним виданням, мала привабливий вигляд і помітний резонанс. Цій праці І.А. Крупеніков надавав величезного значення і вважав її головною книгою свого життя. "Чогось, рівнозначного їй, мені, очевидно, вже не написати", - говорив І.Крупеніков. В 1974 році ця робота була видана в першому томі монографії "Чорноземи СРСР".
Як зазначає І.А. Крупеніков, проблема чорноземів ніколи не буде вичерпана. Побувавши наприкінці 60-х - на початку 70-х років ХХ ст. у Румунії, Болгарії, Угорщині, Сербії і ознайомившись з чорноземами цих країн, а також літературою про них, вчений зауважив, що серед чорноземів, особливо на широких голоценових терасах Дунаю, Тиси та інших рік переважають карбонатні на лесоподібних породах, дуже подібні до таких у Молдові, на Нижньому Дону та Кубані. Так сформувалася ідея про генетичну єдність чорноземів Дунайсько-Понтичної фації. Це знайшло своє втілення в численних статтях про ґрунти Румунії, Болгарії, Югославії, монографії "Карбонатні чорноземи", тритомнику "Ґрунти Молдавії". Автор констатує, що карбонатні чорноземи особливо добрі для виноградників, проте несприятливі для насінних плодових культур.
Водночас у ті роки у вченого не погасла
Loading...

 
 

Цікаве