WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історія вивчення сірих лісових ґрунтів та проблема їх генези - Реферат

Історія вивчення сірих лісових ґрунтів та проблема їх генези - Реферат

степ витісняє лісову рослинність і підзолисті ґрунти під впливом дернового процесу ґрунтоутворення перетворюються в сірі лісові та чорноземи [4]. В. Р. Віль-ямс вказував на те, що підзолистий процес на лесах і лесоподібних породах (карбонатній і змішаній морені) виражений значно слабше, ніж на безкарбонатній морені. Сліди діяльності лісу виявляються в тому, що поверхневі шари ґрунту повинні були під лісом дуже збагатитися елементами живлення рослин, а також ліс повинен був залишити лише ледь помітні сліди горизонту з вмістом оксидів заліза у вигляді більш темного забарвлення породи і підвищеного вмісту в ній заліза [4].
У результаті остеповіння на поверхні ґрунту розвивається дерновий горизонт чорного кольору, нижче якого залягає ледь помітний підзолистий горизонт. Таке розміщення підзолистого горизонту розглядається як основна ознака деградації чорнозему під впливом лісу, що наступає. Внаслідок одноманітності гранулометричного складу і значного вмісту глини ґрунт здатний сильно зменшуватися в об'ємі при висиханні, через що йому притаманна добре виражена горіхувата структура.
В. Р. Вільямс висунув цікаву думку, що оскільки у зменшенні площ лісів основну роль відіграє людина, то територією поширення сірих лісових ґрунтів слід вважати ті райони, де природний ґрунтотворний процес перерваний людиною [4].
Обґрунтована В. Р. Вільямсом гіпотеза походження сірих лісових ґрунтів лісостепової зони була підтверджена наступними дослідженнями окремих вчених-ґрунтознавців, серед яких слід виділити дослідження С. Ф. Королюка [14. - с. 35]. Він досліджував морфологічні ознаки та властивості сірих лісових ґрунтів та чорноземів українського лісостепу і дійшов висновку, що в чорноземах відбувається накладання чорноземного лучно-степового процесу на раніше існуючі процеси опідзолення. В зв'язку з цим відбувається нагромадження перегною, відповідно розширюється відношення вуглецю до азоту в ґрунті, збільшується ступінь насичення ґрунту основами, підвищується вміст поживних речовин. Внаслідок з нагромадження перегною і збільшення насиченості основами покращуються фізичні властивості, структура, збільшується шпаруватість та вологоємкість ґрунту.
Наприкінці 60-х років минулого століття було досягнуто значних успіхів у пізнанні сутності ґрунтоутворення під широколистяними лісами. Нагромадження експериментальних даних про елементарні ґрунтові процеси дозволило глибше проникнути в генетичну природу сірих лісових ґрунтів, розкрити головні складові ґрунтотворного процесу під дібровами і підтвердити ідею В. В. Докучаєва про первинне походження цих ґрунтів як самостійного типу. Це підтверджується в працях М. М. Розова, який відзначав, що складний процес, в результаті якого формується сірий лісовий ґрунт, складається з таких елементарних процесів, як гумусоакумуляції, руйнування мінеральної частини ґрунту кореневими виділеннями, розкладом мертвої органічної речовини на поверхні ґрунту і в товщі, переміщення органічних та мінеральних речовин і їхнього відкладення в певних горизонтах з утворенням органо-мінеральних продуктів, опідзолення, кислотного гідролізу та лесиважу [2. - с. 18].
Багаторічні дослідження Б. П. Ахтирцева дозволяють стверджувати, що ґрунтоутворення під дібровами лісостепу - це складний самобутній процес, що складається з декількох елементарних процесів: надходження органічних решток у ґрунт, гумусонагромадження і пов'язаної з ним біогенної акумуляції зольних речовин; вилуговування карбонатів і легкорозчинних солей, міґрації гумусових речовин і продуктів розкладення мінералів у формі металоорганічних і закисних сполук, оглинення [2. - С. 19]. Одному з головних елементарних ґрунтових процесів, які беруть участь у формуванні сірих лісових ґрунтів - процесові лесиважу, дав чітке трактування відомий французький вчений-ґрунтознавець Ф. Дюшофур [8. - С. 516]. Він підкреслює, що цей процес є найбільш характерним для ґрунтів на пухких і потужних осадових породах, що містять кальцій, наприклад, на лесах чи карбонатних моренах, на яких і формуються сірі лісові ґрунти. Ф. Дюшофур вказує на те, що винесення карбонатів сприяє вивільненню найбільш тонкодисперсних глин (часто типу монтморилоніту), а також сприяє утворенню великих шпар та інших шляхів виносу цих тонкодисперсних глин [8. - с. 517].
Останніми роками проводиться пошук шляхів та методів вивчення еволюції антропогенно-трансформованих сірих лісових ґрунтів, розробляються критерії їх діагностики, класифікації та картографування [1, 5, 10, 14, 19].
Вивченням агротехногенної зміни ґрунтів Сокальського пасма (Західна лісостепова провінція) під впливом інтенсивного сільськогосподарського використання займаються М. І. Пшевлоцький та В. Г. Гаськевич [14]. Ними встановлено, що в сірих лісових ґрунтах на природний процес ґрунтоутворення накладається культурний (або природно-антропогенний), з яким пов'язана зміна напрямків та інтенсивності елементарних ґрунтових процесів. Це зумовлює переважання антропогенних процесів над природними, тобто природна еволюція цих ґрунтів поступово змінюється культурною. Доведено, що в межах ареалів поширення сірих лісових ґрунтів активізуються процеси водної ерозії (в першу чергу площинного змиву) та інші деградаційні процеси [14].
Висновки.
Своєрідність та неповторність комплексу елементарних ґрунтових процесів, ступінь їх прояву під широколистяними лісами є основою, щоб виділяти сірі лісові ґрунти як самостійний тип ґрунту, властивий стійкому зональному ландшафту лісостепу.
Аналіз літературних джерел дає змогу стверджувати, що досягнуто значного прогресу у вирішенні питання генези сірих лісових ґрунтів. Саме їхня генеза та еволюція аналізуються багатьма видатними вченими з різних (часто з протилежних) позицій.
Поряд із значними здобутками у вивченні сірих лісових ґрунтів до цього часу не досягнуто повного консенсусу в питаннях їхнього походження, класифікації, покращання родючості, раціонального використання тощо. Відкритими залишаються питання визначення окремих діагностичних ознак та властивостей, підзональних, фаціальних та провінційних особливостей сірих лісових ґрунтів, недостатньо вивченні елементарні ґрунтоутворюючі процеси, які формують профіль, потребує уточнення їхнякласифікація, а також зміни цих ґрунтів під впливом антропопресії тощо.
Література
1. Антропогенная и естественная эволюция почв и почвенного покрова: Тез. Всесоюз. Совещ. Москва: Пущино, 1989. - 78 с.
2. Ахтирцев Б. П. Серые лесные почвы Центральной Росии. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1979. - 232 с.
3. Вернандер Н.Б. Происходжение и свойства серых лесных почв западной части УССР. - В кн.: Исследования в области генезиса почв. Москва, 1963. - 231 с.
4. Вильямс В. Р. Почвоведение. - Москва: Сельхозгис, 1946. - 456 с.
5. Геннадиев А.Н., Солнцева Н.П., Герасимова М.И. О принципах группировки и номенклатуры техногенно-изменненых почв // Почвоведение. 1992. № 2. с. 49-60.
6. Глинка К. Д. О лесных почвах. - Материалы по изучению русских почв. Сиб., 1889, вып. 5
7. Докучаев В. В. Лекции о почвоведении. Избр. соч., т.3. Москва, 1948. - 708 с.
8. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. Эволюция почв.- Москва: Изд-во "Прогресс", 1970. - 590 с.
9. Зонн С. В. Влияние леса на почвы. М., 1954. - 178 с.
10. Козловский Ф.И. Современные естественные и антропогенные процессы эволюции почв. Москва: Наука, 1991. 195 с.
11. Мясникова А. М. К характеристике размеров накопления и качественного состава гумуса серах почв заповедника "Лес на Ворскле". - Учен. зап. Ленингр. ун-та. Сер. биол. наук, 1956, вып. 42.
12. Пономарева В. В., Плотникова Т. А. К сравнительной характеристике некоторых диагностических признаков серых и бурых лесных почв. - Почвоведение, 1976, №1. с. 53-59.

 
 

Цікаве

Загрузка...