WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історія вивчення сірих лісових ґрунтів та проблема їх генези - Реферат

Історія вивчення сірих лісових ґрунтів та проблема їх генези - Реферат


Реферат
на тему:
Історія вивчення сірих лісових ґрунтів та проблема їх генези
Переважаючим типом ґрунтів Лісостепової зони є сірі лісові ґрунти, на які припадає близько 6% площі всіх сільськогосподарських угідь України. Перехідне положення між підзолистими ґрунтами та чорноземами, багатогранність у вивченні питань генези та еволюції цих ґрунтів, проблематика їх класифікації та ряд інших питань викликали та викликають велике зацікавлення видатних учених минулих століть та сьогодення. Актуальність дослідження сірих лісових ґрунтів зумовлена і тим, що поруч з високою природною родючістю, ґрунт швидко втрачає свої позитивні властивості при нераціональному сільськогосподарському використанні. Тому, покращання родючості цих ґрунтів потребує аналізу раніше отриманих даних та використання їх в подальших досліджень.
Перші відомості про сірі лісові ґрунти були опубліковані в другій половині ХІХ століття В. В. Докучаєвим і Ф. І. Рупрехтом. В. В. Докучаєв виділив найбільш типові риси їх будови: наявність "листяної повсті" та горіхуватого горизонту, який поступово переходить в материнську породу [7]. Згодом К. Д. Глінка вперше звернув увагу на характер розподілу гумусу у вертикальному ґрунтовому профілі даних ґрунтів і на його різке зменшення з глибиною в порівнянні з чорноземом [6].
Дослідженням сірих лісових ґрунтів займався І. К. Фрейберг, який вивчав закономірності їх поширення в залежно від рельєфу. В працях І. К. Фрейберга вперше подані дані валового хімічного складу сірих лісових ґрунтів. Однак, аналізувалися лише верхні горизонти ґрунту.
І. К. Фрейберг вперше описав характерні особливості цих ґрунтів, показав суттєві відмінності між сірими лісовими ґрунтами типового та північного лісостепу, зробив спробу знайти нішу даних ґрунтів в класифікаційній схемі, в першу чергу за показниками їх продуктивності. Важливо підкреслити, що дослідження І. К. Фрейберга мали комплексний характер і базувалися на докучаєвських методах [2. - С. 9-10].
Неповнота досліджень сірих лісових ґрунтів цього періоду полягала в недостатній характеристиці їх фізико-хімічних та хімічних властивостей. Хімічні аналізи проводили лише в окремих випадках у зразках відібраних з верхніх горизонтів.
Вже в 1939 році було проведено перше узагальнення матеріалів про сірі лісові ґрунти М. М. Розовим та І. В. Тюріним [15, 18]. На основі аналізу власних даних про склад гумусу сірого лісового ґрунту лісостепу було зроблено важливий для поняття генези висновок, що гумус цих ґрунтів сформований в сучасних умовах ґрунтоутворення, і не містить ознак "залишкового" гумусу чорноземів.
Головною метою досліджень цих вчених було вивчення проблем генези та класифікації сірих лісових ґрунтів. Менше уваги надавалось вивченню їх фізико-хімічних властивостей. Проте, для вирішення багатьох наукових та практичних питань необхідне глибоке та різностороннє вивчення складу та властивостей сірих лісових ґрунтів.
Саме в післявоєнні роки продовжували досліджувати не лише сірі лісові ґрунти в цілому, а й окремі їх властивості, ознаки та процеси російські та українські вчені: А. А. Завалишин, С. В. Зонн, Д. Ф. Соколов, Н. Б. Вернандер, Б. П. Ахтирцев та інші [1, 3, 9, 16].
Детально вивчався ґрунтовий покрив Середньоруської височини (в основному його південно-західна частина). Дослідження почали проводитися в кінці 50-х років ХХ ст. А. М. Мясніковою, згодом Л. С. Счастною, В. В. Пономарьовою та Т. А. Плотніковою. Ними були отримані дані про склад, властивості сірих лісових ґрунтів, вивчено кругообіг азоту і зольних елементів в умовах Середньоруської височини [11, 12, 17].
Вивченням сірих лісових ґрунтів на території лісостепу Європейської частини, зокрема території України, займався В. Д. Панніков. Він досліджував генезу лісостепових ґрунтів на основі аналізу експериментальних матеріалів, отриманих при вивченні даної території. Особливу увагу він звернув на вивчення вмісту та запасів гумусу, а також структури сірих лісових ґрунтів.
Протягом двадцяти років проводились дослідження сірих лісових ґрунтів Лівобережної України групою вчених під керівництвом Б. П. Ахтирцева. Виявлено діагностичні ознаки даних ґрунтів за підзонами лісостепу, встановлені фаціальні та провінціальні особливості сірих лісових ґрунтів для Руської рівнини, детально охарактеризовані елементарні ґрунтові процеси, які формують профіль ґрунту під дібровами. Б. П. Ахтирцевим вивчено еволюцію ґрунтів під впливом антропогенних факторів, запропоновано класифікацію сірих лісових ґрунтів з урахуванням їх зональності.
З 70-х років дослідженнями сірих лісових ґрунтів на території України займалися вчені, які поряд з загальним висвітленням проблеми генези ґрунтів вивчали окремі властивості. Так, Ф. І. Левін, І. А. Шелар, В. В. Пономарьова вивчали вплив сільськогосподарського використання на фізико-хімічні властивості ґрунту, зокрема на вміст вбирного кальцію, гідролітичну кислотність, ступінь насичення основами тощо. Дослідженнями водно-фізичних властивостей ґрунту займалися українські науковці А. І. Гуменюк та Н. Г. Йовенко, вивченням мінералогічного складу ґрунту - А. М. Александрова, Н. М. Бреус, М. Б. Куцикович, Д. І. Ковалишин. Н. М. Бреус окрім мінералогічного складу ґрунту, вивчала фізико-хімічні властивості, зокрема груповий та фракційний склад гумусу сірих лісових ґрунтів Лівобережної України [13].
Головним і найбільш дискусійним питанням у вивченні сірих лісових ґрунтів була і є проблема їх генези. Вона виникла в кінці ХІХ століття одночасно із зародженням наукового ґрунтознавства. Велика увага до цієї проблеми зумовлена складністю генези та перехідним положенням сірих лісових ґрунтів поміж чорноземами та підзолистими ґрунтами, їх зональними і фаціальними відмінностями.
Вже на початок 30-х років минулого століття сформувалися три гіпотези походження сірих лісових ґрунтів. Перша була сформульована В. В. Докучаєвим, який вважав, що сірі лісові ґрунти є самостійним ґрунтовим типом, сформованим в результаті своєрідного процесу ґрунтоутворення під широколистяними лісами в кліматичних умовах лісостепу.
Одночасно з В. В. Докучаєвим відомий геоботанік С. І. Коржинський висунув гіпотезу походження сірих лісових ґрунтів внаслідок деградації чорноземів, зумовленої наступом лісової рослинності, що є перехідною стадією деградації чорноземів під лісом, із формуванням підзолистих ґрунтів. Дану гіпотезу, згідно С. І. Коржинського, можна сформулювати у вигляді наступних положень:
1. Чорнозем, зайнятий лісами, не залишається без змін і не збагачується гумусом, проте руйнується;
2. Таке руйнування чорнозему проявляється у вигляді розкладу гумусу і втрати структури;
3. Лісова рослинність не може утворювати постійного гумусу, будь-який гумус лісового ґрунту - степового походження.
Цю гіпотезу в різні часи підтримували та розвивали Г. І. Танфільєв, Р. В. Різположенський, П. А. Костичєв, М. М. Сібірцев, Г. М. Висоцкий, І. К. Фрейберг, П. С. Коссович, К. Д. Глінка, Н. А.Ремезов, М. М. Філатов [2. - С. 14].
Гіпотезу про генезу сірих лісових ґрунтів Правобережної України, було підтримано Н. Б. Вернандер [3]. Опідзолені чорноземи та темно-сірі лісові ґрунти розглядаються як колишні степові чорноземи, змінені під впливом лісової рослинності, а сірі та ясно-сірі - як первинні ґрунти, що сформувалися під острівними лісами холодного післяльодовикового лісостепу.
Дослідженнями Р. С. Ільїна та І. З. Імшенецького встановлено, що сірі лісові ґрунти є продуктом деградації чорноземів, очевидно зумовленої широкою амплітудою зміщення природних зон.
Третя, протилежна до попередніх, гіпотеза була висунена В. Р. Вільямсом, який намагався доказати, що сірі лісові ґрунти утворюються за рахунок остеповіння підзолистих. Він стверджував, що
Loading...

 
 

Цікаве