WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст. - Реферат

Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст. - Реферат


Реферат
на тему:
Кадастрові карти як джерело вивчення стану земельних ресурсів Галичини XVIII - поч. XX ст.
У зв'язку з проведенням земельної реформи в Україні, що передбачає розпаювання земель і передачу їх у власність селян, виникла необхідність розробки нового земельного кадастру, який би відповідав сучасним вимогам, а також був підставою для оподаткування землевласників. Нова кадастрова політика передбачає законодавче та науково-методичне забезпечення земельної реформи, питання кадрового забезпечення проведення кадастрової політики Даної проблематики стосується низка публікацій A.M.Третяка, О.Я.Панчука, Л.М.Перовича, ряд повідомлень у періодичних виданнях, а основні положення земельних відносин в Україні висвітлені у "Законодавчих актах та нормативних документах Держкомзему України". Перелік основних документів земельного кадастру встановлюється Верховною Радою України, а склад даних, включених у документи. Державним Комітетом України по земельних ресурсах за погодженням з Державним комітетом України по статистиці.
В Україні нагромаджено великий досвід проведення кадастрових робіт, які проводилися на територіях великих господарств - колгоспів та радгоспів. Подрібнене землеволодіння вимагає, очевидно, іншого підходу. Великий досвід кадастрових робіт в умовах дрібного землеволодіння можна почерпнути з кадастрових матеріалів, які розроблялися в Галичині, за часів, коли вона входила до Австро-Угорської імперії.
Латинський термін "кадастр" означає облік і економічну оцінку нерухомого майна. Створення кадастрів у Галичині бере початок від Йосифінського (1785-1788 pp.) та Францисканського кадастру (1819 -1820 рр.), зокрема від імператорського патенту з 12 квітня 1785 p., який зобов'язав обміряти та описати ґрунти на всій території державі і вирахувати натуральну та грошову вартість кожної земельної ділянки. Ця робота в Галичині тривала два роки. Було точно визначено і закріплено граничними знаками межі громад; у кожній громаді описано урочища, в кожному урочищі - окремі ділянки. У 1787 p. ці матеріали були зібрані у Львові під назвою Йосифінський кадастр (за ім'ям тодішнього цісаря Йосифа II). Патентом від 23 грудня 1817 р. встановлювалася нова система оподаткування грунтів [2].
З метою визначення розміру податку проводилися такі заходи: вимірювання земельного майна, виготовлення карт, класифікація грунтів та оцінка прибутків від землі.
Оцінку земель у складі австрійського земельного кадастру за чистим доходом, беручи до уваги природні особливості території, зокрема фізичні і хімічні властивості ґрунту, рельєф, водний режим і кліматичні умови місцевості, для одержання даних робили ґрунтові обстеження, в процесі яких визначали глибину гумусного горизонту, механічний склад, структуру, вологість і інші властивості ґрунту. За наведеними властивостями відбирали типові парцели, на основі яких знаходили чистий дохід.
Згідно з матеріалами оцінки земель проводили класифікацію угідь. При цьому ділянки з однаковим чистим доходом відносили до одного і того ж класу. За родом використання земельні ділянки поділялися спочатку на чотири типи: рілля, луки, виноградники, ліси; а з 1869 року - на десять типів: рілля, сіножаті, городи, виноградники, пасовиська, полонини, ліси, озера (болота, стави), неужитки, тарифікаційні землі (копальні піску, кременю, вапнярні, дороги вздовж залізниць і тому подібне). Орні землі оцінювали за восьмикласною системою, всі інші - за п'ятикласною.
Таким чином, податкові органи мали з найбільшою точністю визначити суму прибутку, а відповідно - і податку з кожної земельної ділянки. Однак при такій детальній класифікації прибуток з конкретної ділянки визначався з певним наближенням, оскільки його обчислювали не з кожної ділянки (що було неможливо), а тільки з ділянки-взірця певного типу ґрунту. Тому система оподаткування супроводжувалася безперервними рекламаціями, які вимагали внесення поправок і вдосконалень на кожному етапі.
У травні 1869 p. Міністерство фінансів створило у Львові Крайову земельно-податкову комісію Міністерства землеробства та аграрних реформ з рівноправними підкомісіями у Кракові та Тернополі. Важливість комісії засвідчує той факт, що половина з десяти її членів призначалася Міністерством фінансів, а друга половина обиралася сеймом. Навіть до повітових оцінювальних комісій половину членів призначав міністр фінансів. Комісія припинила діяльність у 1918 р. Польський уряд реорганізував її в Окружне земельне управління, яке діяло до 1939 р. [1].
В результаті проведення "постійного кадастру" в Галичині, а також діяльності Крайової земельно-податкової комісії нагромадилася величезна кількість документів, які зберігаються у Тернопільському обласному державному архіві. Центральному державному історичному архіві України у м. Львові, де кадастрові карти і досліджувалися.
Найбільше кадастрових карт Галичини зберігається в Центральному державному історичному архіві України у м. Львові. Кадастрові карти, що зберігаються у фондах архіву (в основному, в одному фонді - 186), покривають територію дев'ятнадцяти округів Галичини і налічують 10,5 тисяч одиниць. До фондів архіву в 50-60-х роках зі Станіславського облдержархіву надійшло п'ять тон так званого розсипу (кадастрових карт). У цей же час з різних райцентрів Львівської і Станіславської областей було привезено ще сотні кадастрових карт. Зараз колекція нараховує 29043 справи за 1813 -1939 роки, з них 208 карт Тернопільського округу і 137 карт Чортківського округу.
У фондах Тернопільського державного архіву за офіційними даними зберігаються кадастрові карти у кількості 1137 справ, що відкладалися у Тернопільській підкомісії [4]. Ними закартографовано 540 населених пунктів Тернопільської області.
Найбільша кількість населених пунктів закартографовано кадастровими картами у Борщівському районі 56 із 60, що становить 90%, трохи менше в Гусятинському - 83%, Заліщицькому - 81%, Тернопільському - 80% (див. табл. 1.). Біля 50% населених пунктів закартографовано в Бережанському, Зборівському, Монастирському, Теребовлянському. Найменше у Збаразькому - 37%.
Кадастрові карти є трьох типів: великоформатні, які прийнято називати оригінальними, карти на твердій основі та робочі.
Оригінальна кадастрова карта добре промальована з чітко нанесеними межами ділянок та угідь громади. Вона складається з окремих аркушів, розміром 65 на 52 см, які укладаються згідно з директрисою. Папір оригінальної кадастрової карти вироблений в Австрії, має водяні знаки захисту, які чітко проглядаються при просвічуванні.
На кадастровій карті відсутня легенда. На середину XIX століття по всій Австрії була прийнята єдина система позначень на кадастрових картах. Інструкція дозволяла геометрам застосовувати до 34 типів позначень, але на практиці використовувалося значно менше [2].
Кадастрова карта обов'язково має директрису і зазначений масштаб. Відсутність в окремих картах директриси і масштабу пояснюється неповним обсягом карт.Земельно-кадастрові мензульні зйомки проводились в масштабі 1:2880. тому масштаб кадастрових карт 1:2880, 1 wz = 40 kl (1 один віденський цоль = 40 кляфтерів). Оскільки 1 wz=2,634 см, а 1 kl = 189,65 см, то це співвідношення складає 1:2880.
При такому масштабі, крім чітких меж земель гміни (сільської ради) можливим є аналіз природних умов: типу ґрунтів, гідрографічної мережі, рослинності; типу та характеру розміщення урбаністичної одиниці (міста, села, містечка); планувальної структури дрібніших елементів (палацово-паркових; монастирських комплексів, сільських садиб); характеру ведення господарства. Знакові та колірні позначення на кадастрових картах є досить інформативними. Гідрографічна мережа (ріки, потоки, канали, стави, озера) мають традиційне позначення - заливку блакитного кольору. Напрям ріки вказаний стрілкою, а назва ріки пишеться вздовж русла.
Колірне позначення ставу, що поріс очеретом, доповнюється
Loading...

 
 

Цікаве