WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історичні передумови геолого-географічного дослідження Львівсько-Волинського вугільного басейну - Реферат

Історичні передумови геолого-географічного дослідження Львівсько-Волинського вугільного басейну - Реферат

геологічних досліджень у басейні Горині на Волині" [7], надруковану в 1936 році. Є.Янчевський не займався питанням дослідження відкладів карбону і вивчав лише умови неглибокого залягання на Волині Українського кристалічного масиву. Однак в статті е перші спроби визначення межі палеозойських і, значить, карбонських пластів. Є.Янчевський вказує, що криста-лічний масив межує на незначній глибині з палеозойськими відкладами в широтному напрямі на лінії Торчина.
На основі досліджень Є.Янчевського можна прийти до висновку, що відклади карбону не поширюються на північ від цієї лінії. Пізніше це підтвердилося новими даними. В 1952 році київський геолог П.Шульга, дослідивши загальну схему геологічної будови Волино-Подільської височини на матеріалах свердловин, накреслив точнішу межу поширення львівського карбону на лініях Володимир-Волинський - Торчин на півночі і Торчин - Олеськ на сході.
Працями М.Тетяєва іЯ.Самсоновича обмежуються дослідження кам'яновугільних відкладів у межах сучасних Волинської і Львівської областей.
Другий період, так званих інтенсивних геологічних досліджень Львівсько-Волинського карбону починається з осені 1939 року, тобто після возз'єднання західноукраїнських земель в єдину Україну. В кінці 1939 року був організований трест "Львіввуглерозвідка", який розпочав широкі бурові роботи.
У 1941 році за пропозицією А.Матвєєва родовища кам'яного вугілля західних областей України віднесено до категорії перспективних.
А.Матвєєв зробив цей прогноз після детального вивчення досить великої кількості зразків порід, одержаних з 16 свердловин, які були розташовані на площі в 5 тисяч квадратних кілометрів.
Територія, на якій закладалися свердловини, простягається від Сокаля на півночі і до Яхторова (біля Глинян) - на півдні.
Вивчення скам'янілих залишків тваринного світу дало змогу встановити, що карбон західних областей України являє собою частину відкладів, які поширені у Верхньо-Сілезькому басейні.
Дослідження А.Матвєєва повністю підтверджували гіпотезу, висунуту ще в 1912 році М.Те-тяєвим про те, що протягом кам'яновугільного періоду в районі сучасного Львівсько-Волинського і Верхньо-Сілезького басейнів існували однакові умови утворення пластів.
Велике значення для докладного вивчення умов залягання карбону і, зокрема, його вугленосних пластів в районі Львівсько-Волинського басейну має дослідження відкладів більш молодого крейдяного періоду.
До останнього часу максимальна потужність відкладів крейди (818 м) була відома в районі міста Любліна (Польща). На основі цього А.Матвєєв вважав, що найпотужніші пласти крейди є в пів-нічно-західній частині західних областей України. Однак в 1953-1954 роках на території, яка розташована на південь від Любліна (район Рава-Руської) виявлено товщі крейдяних порід (912 м). На основі цього Я.Севдер висловив припущення про збільшення потужності крейдяних відкладів не в північно-західному напрямі, а в південно-східному, в бік Львова.
На цій території відклади крейди досягають тисячометрової товщини.
Ф.Д.Заставний вважає, що праця А.Матвєєва "Проблеми Львівського карбону" [4], незважаючи на окремі неточності, які він допустив через відсутність достатніх матеріалів, "по праву вважається класичною" [2, с.105]. Якщо М.Тетяєв обґрунтував гіпотезу про можливість залягання відкладів карбону в межах західної України, а Я.Самсонович довів його наявність, то А.Матвєєв першим висунув твердження про перспективність львівського карбону, дав досить докладну схему геологічної будови Львівсько-Волинського басейну. А.Матвєєв вказує, що карбон представлений тут, як правило, дрібнозернистими пісковиками, глинистими і піщаними сланцями, прошарками і пластами кам'яного вугілля, а в окремих місцях потужними товщами вапняку. Пласти вугілля в свердловинах, які пройшли відклади карбону, мають різну товщину. Найбільш потужний з них (1,2 метра) виявлений біля села Задвір'я (Львівська область) на глибині 440 метрів. Два інші більш-менш потужні пласти є в районі Бузька (глибина залягання 228 метрів, товщина - 0,52 метра) і на захід від Сокаля (глибина залягання - 730 метрів, товщина - 0,7-0,8 метра).
Вугілля, одержане з усіх свердловин, було досліджене в лабораторіях. Це дало змогу А.Матвєєву зробити першу загальну характеристику його якості. На основі хімічного аналізу встановлено, скільки в ньому сірки, золи та летючих речовин.
За якісними показниками вугілля А.Матвєєв виділяє в межах Львівсько-Волинського басейну два райони: північний і південний. В південному районі (Буськ) було пройдено потужний пласт (1,2 метра); вугілля дало 74,4 відсотка коксу, 16,4 відсотка летючих речовин і зовсім не містило в собі домішок фосфору.
За даними А.Матвєєва, північна частина басейну знаходиться в районі Сокаля. Глибина залягання пластів вугілля тут досягає до 730 метрів, вихід коксу не перевищує 53%, а летючих речовин в ньому є близько 46 відсотків.
Мінералогічний і хімічний склад кам'яновугільних відкладів, їх структуру, поширення, класифікацію та умови утворення вивчала в 1940 році науковий працівник інституту геології АН України М.Кожич-Зеленко. Вона також підтвердила передбачення М.Тетяєва про те, що за мінералогічним складом відклади карбону Львівської западини близькі до відкладів цього ж періоду Дніпровсько-Донецької і Верхньо-Сілезької западин.
У період фашистської окупації західних областей України (1941-1944 роки) геологічними дослідженнями Львівсько-Волинського карбону ніхто не займався.
Працівники Інституту геології АН України Д.Айзенберг, Н.Бражникова, Є.Новик і П.Шульга, у післявоєнний період узагальнивши матеріали "Львіввуглерозвідки", дали повідомлення "Про кам'яновугільні відклади Львівської мульди" (1946 рік). Вони визначили вік окремих пластів кам'яновугільних відкладів і на основі вивчення скам'янілих залишків тваринного світу розділили ці відклади на 8 окремих горизонтів.
Вивчивши породи, одержані із свердловин, працівники інституту прийшли до висновку, що в південній групі районів (Глиняни, Буськ, Красне) перспективи організації вугледобування незначні.
Ф.Заставний наводить дослівний уривок з їх праці: "Дані, які наводилися в літературі про наявність у Львівському карбоні робочих пластів вугілля, слід вважати невірогідними, бо вони не підтвердилися перевіреним бурінням (свердловина № 9, Задвір'я) і аналізом бурових матеріалів" [1, с.42].
В кінці своєї праці автори зробили правильне передбачення, що підвищення вугленосності слід сподіватися в північно-західному напрямі, де залягають молодші породи, характерні для відкладів вугілля.
За порівняно короткий час (з 1947 по 1948 рік) працівники тресту
Loading...

 
 

Цікаве