WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історія дослідження буроземів Українських Карпат - Реферат

Історія дослідження буроземів Українських Карпат - Реферат

середньосуглинкові.
Із збільшенням висоти і крутості схилів ґрунти стають менш сприятливими для зростання смереки. На висоті 1300-1400м. н.р.м. в умовах холоднішого і вологішого клімату, на крутих схилах (35-40°) розвиваються малопотужні ґрунти (до 20-30 см), найбільше - супіщані, грубогумусні, із ступенем насичення основами не більше 7-10% [27].
Вивченню бурих лісових ґрунтів південно-західного схилу Карпат присвячена робота О.М.Руднєвої (1960). Вона виділяє чотири підтипи гірсько-лісових бурих ґрунтів в Закарпатті, асаме: гірсько-лісові темно-бурі опідзолені; гірсько-лісові темно-бурі не опідзолені; гірсько-лісові світло-бурі опідзолені; гірсько-лісові світло-бурі не опідзолені.
Автор здійснює також поділ на роди і види ґрунтів за ступенем вулуговування, опідзолення і щебенюватості.
Запропонована О.М.Руднєвою схема класифікації виявилася дуже складною, бо види ґрунтів важко діагностувати в полі, тому ця класифікація не отримала практичного застосування при великомасштабних ґрунтових дослідженнях земель.
Запропонований поділ бурих лісових ґрунтів Карпат на темно-бурі і світло-бурі можна прийняти лише умовно. До типу темно-бурі автор відносить ґрунти, які сформувалися на осадових і метаморфічних породах в поясі мішаних буково-ялинових лісів, чистих букових і смерекових лісів суцільно покритих на висотах від 600-700м до 1200-1500м над рівнем моря. Для них характерне значне накопичення гумусу (7-20%) з широким відношенням С:N.
Світло-бурі ґрунти, в розумінні автора, розвиваються в поясі освітлених буково-дубових, буково-грабових і частково букових лісів на висотах від 300-350 до 600-700м над рівнем моря. Відрізняються вони від темно-бурих меншою кількістю гумусу (3-6%) та іншим складом органічних речовин.
Генетичні припущення О.М.Руднєвої мало відрізняються від раніше викладених Н.Б.Вернандер і Г.О.Андрущенком. Визначивши рухоме залізо, за методикою Кірсанова і в витяжці Тамма, автор констатує, що кількість його інколи зменшується по профілю. Звідси вона зробила висновок, що в процесі буроземоутворення відбувається акумуляція заліза у верхній частині ґрунтового профілю [24].
Багато нових аспектів у розуміння генезису бурих лісових ґрунтів вніс у своїх роботах І.М.Гоголєв. Він також застосував до теорії буроземного процесу процес "пролізу". Цей процес полягає в тому, що мінерали підпадають під глибоке кристалохімічне перетворення, відбувається безобмінне проникнення іонів водню у кристалічні гратки первинних і вторинних мінералів, які кристалізуються до півтораоксидів і вторинного кварцу. Джерелом іонів водню(протонів) є виділення кореневих систем деревних рослин. На основі ліземетричних спостережень ним встановлено, що за межі ґрунтового профілю виносяться не лише луги і лужноземельні елементи, але і трьохвалентні катіони. У верхніх горизонтах ґрунтів при буроземоутворенні, поряд з руйнуванням вторинних мінералів, відбуваються процеси вторинного мінералоутворення, в якому беруть участь основи з розкладеного рослинного опаду. За даними групового і фракційного складу гумусу встановлено, що в буроземах група фульватів переважає над групою гуматів. Фульвокислоти представлені найбільш агресивними по відношенню до мінеральної частини фракціями. Група гуматів і гумінових кислот у карпатських буроземах представлені виключно фракцією 1, тобто бурими гуміновими кислотами, що знаходяться у вільному стані або у вигляді гуматів заліза та алюмінію. Ґрунтуючись на дослідах з розкладання польового шпату, І.М.Гоголєв встановив, що кристалічні гратки силікатів руйнуються під впливом органічних солей, які на периферії зерен мінералів утворюють органо-мінеральні плівки, що переривають контакт поверхні мінералу зі свіжими порціями органічних кислот. Це зводить до мінімуму агресивність перегнійних кислот буроземів у процесі руйнування ґрунтових мінералів. Але ці плівки не є перешкодою для іонів водню, під впливом яких відбувається інтенсивне "оглинення" первинних мінералів. Якраз воно є однією з найбільш характерних генетичних особливостей буроземів. І.М.Гоголєв вважав, що немає різниці між впливом на ґрунт окремих видів деревних порід, тому що не виявлено істотної різниці в абсолютних величинах і хімічному складі золи. Виконані дослідження і висновки про те, що видовий склад рослинності суттєво не впливає на розвиток процесу опідзолення викликали сумніви у Г.О.Андрущенка, П.С.Пастернака і ще цілого ряду авторів [7,8,9].
Значне місце ролі гумусової речовини в буроземоутворенні визначається в роботах В.В.Пономарьової (1964). Вона вважає, що для бурих лісових ґрунтів характерні близькі до нейтрального промивний фульватно-кальцієвий і, можливо, гідрокарбонатно-кальцієвий режими. Залізо і алюміній, які звільняються при розкладені лісової підстилки і вивітрюванні з мінеральної частини ґрунту, вступають у взаємодію з фульвокислотами і утворюють комплексні сполуки, які є малорухомими у профілі ґрунту і які слабо діють на мінеральну частину ґрунту. При недостатній кількості півтораоксидів рештки фульвокислот можуть опідзолювати ґрунт[21].
М.І Герасимова (1961) основною рисою буроземного процесу вважає інтенсивне глиноутворення, що здійснюється внаслідок оглеєння і псевдоопідзолення. Особлива роль у накопиченні мулистої фракції на контакті з породою належить боковому стоку, характерному для сельових поверхонь, це - один з проявів "лесиважу", що має сезонний характер [6].
Вагомий внесок у розвиток теоретичних основ процесів опідзолення і оглеєння буроземів зробив В.І.Канівець. Його дослідження показали, що процес буроземоутворення супроводжується формуванням монотонного профілю, накопиченням гуматно-фульватного кислого гумусу, кислотного гідролізу алюмосилікатів, закріпленням у стабільному керованому середовищі заліза й алюмінію у вигляді вільних( не силікатних) сполук, винесенням калію і магнію, помірним оглеєнням. В.І.Канівець заперечив припущення Г.О.Андрущенка про формування карпатських буроземів тільки під лісовою рослинністю і довів, що процес буроземоутворення розвивається в субальпійському й альпійському поясах і супроводжується оглинюванням, яке виявляється помірно в кислих ґрунтах та інтенсивніше в слабонасичених буроземах. У цьому разі в мулистій фракції накопичується залізо й алюміній, а також калій і магній. Значне місце у буроземоутворенні належить грибам і бактеріям. При цьому відзначається низьких вміст целюлозних анаеробних бактерій і клостридіальних форм мікроорганізмів, відсутність нітрофікаторів. На підставі теоретичних розробок В.І.Канівець запропонував діагностику і номенклатуру ґрунтів Карпатсько-буроземно-лісової області України [10,11,12,13,14].
За даними П.С.Пастернака, більшість лісових ґрунтів Українських Карпат, особливо в зоні
Loading...

 
 

Цікаве