WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історія дослідження буроземів Українських Карпат - Реферат

Історія дослідження буроземів Українських Карпат - Реферат

завдяки високій кислотності [5]. Н.Б. Вернандер наступним чином описує генезис карпатських буроземів: в умовах вологого доволі теплого клімату Карпат з довгим діючим періодом в житті ґрунту, процеси хімічного вивітрювання протікають дуже інтенсивно, в результатічого вивільнюється велика кількість півтораоксидів, зокрема заліза, алюмінію і марганцю. Легкорозчинні основи вимиваються за межі ґрунтового профілю, півтораоксиди поступово накопичуються у верхніх горизонтах ґрунту. У вбирний комплекс входить алюміній, спричиняючи високу кислотність ґрунтів. Алюміній, як трьохвалентний іон, коагулює колоїди ґрунту і тим самим сповільнює їх переміщення по ґрунтовому профілю. Внаслідок цього, при явно вираженій кислотності в буроземах нема різкого перерозподілу мулистих частинок у різних горизонтах. Відсутність рухомих колоїдів обумовлюється, також послабленням низхідних потоків ґрунтової вологи в умовах гірських схилів.
Вивчаючи розвиток буроземного процесу в Карпатах, Н.Б.Вернандер виділяє три різновидності буроземів:
1) типові буроземи з неглибоким профілем і близьким заляганням від поверхні твердих порід, що формуються під буковими і ялиновими лісами, в умовах гірських схилів; у верхніх горизонтах цих ґрунтів, деколи можна виявити ледь помітну присипку SiO2 , а на глибині 20-25см - горіхуватість структури і невелике ущільнення. Наявність слабо виражених ознак опідзолення в цих ґрунтах дало підставу віднести їх до буроземів опідзолених.
2) буроземи, що формуються під впливом трав'яної рослинності на безлісних просторах карпатських схилів (нижче зони полонин). В цих умовах вони зберігають основні свої ознаки, але характеризуються підвищеним вмістом гумусу. Кислотність їх значно нижча, ніж у типових буроземів. За цими ґрунтами Н.Б.Вернандер зберігає назву "дерново-буроземні опідзолені".
3) буроземи опідзолені глибокі, як особлива різновидність бурих лісових ґрунтів; розвинені на продуктах вивітрювання вулканічних туфів, які складають острівні гори в межах Закарпатської низовини.
Ці генетичні уявлення Н.Б.Вернандер, знайшли відображення на ґрунтовій карті України (1948) і в тексті монографії до неї. На ґрунтовій карті УРСР в межах гірсько - карпатської зони нею виділені:
1. дерново-буроземні опідзолені ґрунти;
2. буроземи слабопідзолисті;
3. буроземи середньопідзолисті;
4. гірсько-опідзолені ґрунти;
5. гірські торфово - опідзолені і лучні ґрунти, в комплексі з торфовищами.
Перші три типи виділяються до висоти до 1200м. Гірсько - підзолисті ґрунти приурочують до висот 1200 - 1400 м, а гірсько - лучні в комплексі з торфовищами показані на безлісих полонинах вище 1200м над рівнем моря.
Пояснюючи прийняту класифікацію бурих лісових грунтів, Н.Б.Вернандер пише, що перерозподіл колоїдів по профілю і висока кислотність буроземних ґрунтів вплинули на віднесення їх до слабо - і середньопідзолистих. Але визначені морфологічні і фізико-хімічні властивості для поділу буроземів за ступенем опідзолення не визначені. Не маючи необхідних аналітичних матеріалів, автори монографії "Ґрунти УРСР" не змогли скласти чітких уявлень про ґенезу бурих лісових ґрунтів Карпат. Керуючись бурим забарвленням ґрунту, інтенсивність якого зменшується з глибиною, висловлюється припущенням, про поступове накопичення півтораоксидів у верхніх горизонтах ґрунту. З іншого боку, ці ґрунти розглядаються як слабо - і навіть середньопідзолисті, тоді як відомо, що опідзолення і накопичення півтораоксидів у верхніх горизонтах являються протилежними процесами. Внаслідок невірних явлень про значення алюмінію в грунтово-вбирному комплексі і ролі його в утворенні кислотності, автори не змогли пояснити відсутності кореляції між ступенем опідзолення і величиною кислотності [4,22].
Декілька робіт, присвячених виясненню ґенези і фізико-хімічних властивостей бурих лісових ґрунтів Українських Карпат, опубліковано Г.О.Андрущенком (1952, 1954, 1957, 1958), який є автором "Номенклатурного списку ґрунтів Карпат і Прикарпаття".
Г.О.Андрущенко вважає, що буроземоутворення в Карпатах зв'язане з біологічним накопиченням заліза у верхніх горизонтах, хоча він допускає винесення кальцію і, в деякій мірі, алюмінію за межі ґрунтового профілю.
Відсутність морфологічно вираженого опідзолення під смерековими і буковими лісами Карпат в умовах надлишкового зволоження. Г.О.Андрущенко пояснює тим, що реакція лісової підстилки в бурих лісових ґрунтах на сучасному етапі розвитку менш кисла, ніж інших ґрунтових горизонтів, що є свідченням про те, що в теперішній час винесення півтораоксидів, в тому числі заліза, не повинно відбуватися. Підстилка повинна нейтралізувати реакцію ґрунтового профілю і підзолоутворення стане неможливим [2].
Відомо, що географічні закономірності поширення ґрунтів в Українських Карпатах зумовлені вертикальною поясністю. Сучасними грунтово-географічними дослідженнями виявлено приуроченість Карпатсько-буроземно-лісової області до шести вертикальних термічних поясів, виділених М.С.Андріановим [1]. Згідно з цими термічними поясами, ґрунти Українських Карпат на фаціальному рівні розділені на шість підтипів: дуже холодні (альпійські) - понад 1800м; холодні (субальпійські) - 1200-1800м; помірно холодні (лісові) - 800-1200-1550м; прохолодні ( лісові) - 500-800м, помірно теплі-нижче 500м у Передкарпатті і від 160-280м до 500м у Закарпатті; теплі - до 250м у Закарпатті та 160-180м - у передгір'ї.
У номенклатурі ґрунтів України альпійського і теплого поясів виділяють буроземи (від буроземів гірсько-лучних до буроземів теплих). Зазначимо, що надійних критеріїв морфології, фізичних і фізико-хімічних властивостей для поділу ґрунтів двох сусідніх поясів ще не розроблено. Умовно їх можна розділити за термічною градацією, і то не завжди [20].
Вивченням ґрунтового покриву під смерековими лісами Карпат займався Г.Л.Тишкевич (1958). Він вважав, що під смерековими лісами в Карпатах розвиваються ґрунти буроземного типу. Характерними рисами цих ґрунтів є: буре забарвлення всього профілю з деяким просвітлінням в горизонті А2; майже відсутній перерозподіл мулистої фракції по профілю ґрунту; висока кислотність; невелика потужність ґрунтів із значним включенням уламків глинистих сланців і пісковиків; добре виражена грудкувата структура, особливо у верхніх горизонтах.
У залежності від висоти над рівнем моря, експозиції і стрімкості схилів ґрунти мають різні для росту рослинності властивості. Найбільш сприятливі ґрунтові умови для росту смереки на висоті 700-1100 м н.р.м. н пологіших (до 20° ) північних схилах. Ґрунти тут досягають потужності 70-80 см, мають добру грудкувату структуру, відносно невеликий ступінь насичення основами (40-45%), за гранулометричним складом вони
Loading...

 
 

Цікаве