WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Історія досліджень печер в Україні - Реферат

Історія досліджень печер в Україні - Реферат

м та глибиною 970 м. Вивчені вони були неповно та нерівномірно: для 26 порожнин були тільки схематичні плани, для 25 - розрізи. І плани, і розрізи, що давали більш-менш вірогідну уяву про розміри та морфологію порожнин, були складені лише для 19 печер та шахт. Графічні матеріали складалися за різними методиками, у різних масштабах та одиницях виміру (кроки, аршини, фути, метри). Не існувало ані розробок щодо організації досліджень складних порожнин (спуск у природні шахти завглибшки 50-100 м, подолання сифонів, проходження лабіринтів), ані методик комплексного наукового дослідження печер. Найбільшими в Україні була печера Кизил-Коба (Крим, вапняки, приблизно 2 км) та печера у Нижньому Кривчі (Поділля, гіпси, понад 4 км), найглибшими - шахти Криму, в які ніхто не міг спуститися глибше 100 м (О. С. Вялов, 1928 р., шахта Безодня на Чатирдазі).
5. Дослідження печер у другій половині XX ст.
У 50-х рр. XX ст. склалися дуже сприятливі умови для активного розвитку спелеологічних досліджень у державах колишнього СРСР. З одного боку, вони були потрібні науковцям різних напрямків - геологам, гідрогеологам, біологам, археологам тощо. Це зазначив на Всесоюзній нараді з проблем карсту у 1956 р. професор І.В. Попов. З іншого боку, зародився "печерний туризм" - молодіжний рух, спрямований не лише на використання печер для туризму, але й на їх дослідження. Автору пощастило брати безпосередню участь в організаційному поєднанні цих двох напрямів. У сучасному трактуванні спелеологія - це рівняння НАУКА + СПОРТ. Що стоїть на першому місці - залежить від завдань, які постають перед дослідником та спортсменом, але, в будь-якому разі, це рівняння нерозривне...
У 1958 р. рішенням Президії АН УРСР було створено Комплексну Карстову експедицію АН УРСР (керівники - проф. Ю. Ю. Юрк та Б. М. Іванов). Вона складалася із п'яти "статусних" загонів: шахтного (керівник В. М. Дублянський), геофізичного (кер. Б. М. Смольніков), гідрологічного (кер. Н. Й. Дрозд), біологічного (кер. М. А. Воїнственський та Ю. О. Бачинський), археологічний (кер. О. І. Домбровський), кожного літа до них приєднувалися "неофіційні" загони науковців всієї країни (М. О. Бадер, Я. А. Бірштейн, О. О. Огільві, Ю. І. Баулін, В. М. Дахнов, І. Д. Гофштейн, К. А. Татаринов та ін.).
Одночасно з утворенням Комплексної Карстової експедиції йшло становлення спортивного напряму - у мм. Сімферополь, Севастополь, Ялта, Київ, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Харків. Карстові секції, клуби, групи формувалися також у десятках міст колишнього СРСР (насамперед - у Москві, Свердловську, Красноярську, Тбілісі, Ташкенті, Ашхабаді, Ленінграді тощо). Організаційно вони були пов'язані з Центральною Секцією спелеотуризму ВЦРПС, яка частково фінансувала навчальні та тренувально-пошукові роботи.
У 1959-1965 рр. роботи проводилися головним чином у Гірському Криму, де влітку 1962 р. відбувся Перший Всесоюзний Зліт спелеологів. Перші результати сумісної праці науковців та спортсменів отримали високу оцінку. Президент Академії Наук України Б. Патон 25.07.1962 р. писав штабу зльоту: "...ваші дослідження є корисним внеском у вивчення геолого-структурних та гідрогеологічних умов розвитку карсту в Гірському Криму. Президія АН УРСР буде всемірно сприяти Вашому плідному починанню в розвитку співдружності вчених та спортсменів в розвідці та вивченні карстових регіонів республіки". Й дійсно, розпочавшись у Криму, роботи комплексної карстової експедиції охопили в 1965 р. всю Україну.
Можна дуже багато розповідати про результати досліджень Карстової експедиції. Це десятки наукових звітів, публікацій, захищених дисертацій. Але в основі їх були дослідження сотень карстових порожнин, відкритих у 1958-1970 рр. Не можна обійти мовчанням й виховну сторону співдружності - молодь, яка юрмилася коло науковців, одержувала не тільки знання, але й світогляд, прагнення до повної самовіддачі, ентузіазм першовідкривача. Як нам не вистачає цього зараз...
Розглянемо результати досліджень 50-70 рр. за регіонами.
Крим. 1958-1959 рр. - досліджено перші 2 км Червоної печери (під такою назвою зараз відома Кизил-Коба), що складають об'ємний шестиповерховий лабіринт. подолано перший сифон, за яким відкриті великі продовження (Дублянський, Прибиловський), пройдені на глибину 100-160 м шахти Безодня, Каскадна (Дублянський, Аверкієв), досліджено складний лабіринт у глибовому завалі Скельської печери (В. Ілюхін). У 1960 р. досліджено 36 нових порожнин, у тому числі - шахта Каскадна (246 м, найглибша на той час в СРСР), вийшла на перше місце в СРСР Червона печера (5,5 км), пройдені складні скельні маршрути, внаслідок чого відкриті великі печери в південних урвищах Головного пасма (Висяча, Місхорська та ін., Г. Зеленін, В. Павлотос).
1961 р. - досліджено 48 нових порожнин. Найцікавіші - шахта Каменепадна (105 м) та Червона печера (8 км).
1962 р. - досліджено 102 нові порожнини. Довжина Червоної печери збільшена до 12,3 км. Проведені перші підводні спелеологічні дослідження (подолано сифон завдовжки 60 м в Аянській печері, московський аквалангіст В. Бровко та ін.).
1963 р. - досліджено 208 нових порожнин Карабаського масиву, у тому числі - Молодіжна (261 м), та десятки великих вскритих печер з горизонтальними ходами на дні вхідних 52-100-метрових шахт.
1964 р. - досліджено 137 нових порожнин Чатирдазького та Демерджинського масивів (глибина до 200 м).
1965-1970 рр. - спортсменами-спелеологами досліджені та передані науковцям матеріали по майже 40 нових порожнинах, у тому числі - печерах Узунджа (Севастополь, 1500 м), Джур-Джур (Сімферополь, 770 м), шахти - Хід Конем (218 м), Севастопольська (200 м). Науковці (В. Попов) дослідили напівзатоплені морською водою печери Тарханкутського півострова.
1971-1975 рр. - спелеологи країни дослідили шахти Солдатська (500 м, найглибша в Україні), Каскадна (310, потім 400 м), Надія (270 м).
1975-1990 рр. спелеологи дослідили печеру Чорна (1200 м), яка повністю заповнена водою та живить Сельське джерело, пройшли коло десяти глибоких шахт (Мамонтова - 102 м, Суворовська - 140 м, Ушакова - 146 м, Нахімовська - 372 м). Червона печера продовжена за рахунок проходженняскладних бокових допливів до 13,7 км (найдовша у вапняках в Україні). Відкрита та оснащена для туризму найкрасивіша печера Криму - Мармурова на Чатирдазі ("ОНІКС-ТУР", кер. О. Козлов), розпочато роботи з обладнання для туризму Ближньої частини Червоної печери (підприємство "Червона печера", кер. М. Леонов).
1991-1996 рр. - досліджено нові карстові шахти на Бабугані (Т. Немченко, 128 м), Чатирдазі (Кошина, 247 м, О. Цуріков), досліджено сифон на дні шахти Солдатська (-17 м, В. Кисельов), подолано п'ять сифонів у печері Альошина вода, яка стала другою за довжиною печерою Криму (3,2 км, В. Кисельов), відкрита складна система порожнин над Червоною печерою, завглибшки понад 120 м, завдовжки близько 2 км. Проведено цікаві радонометричні дослідження в Мармуровій печері (О. Клімчук), встановлено, що в багатьох місцях печер концентрація радону вимагає проведення радіометричного контролю...
Сьогодні у Криму відомо 870 карстових порожнин загальною довжиною 71,2 км та глибиною 23,0 км. Серед них найбільші: Червона (13,7 км) та Солдатська (517 м завглибшки), 48 великих (більш ніж 500 м завдовжки та 100 м завглибшки) та 43 значних (більш ніж 100 м завдовжки та 50 - завглибшки). Темпи відкриття нових порожнин значно зменшилися, вони складають 8-10 порожнин за рік. Близько 35 % карстових порожнин Криму можуть бути використані у промисловій, сільськогосподарській, воєнній, соціальній, культурній і науковій сферах.
Карпати. Перші карстові порожнини українських Карпат були відкриті лише в 50 рр. (геолог В. Славін, зоологи В. Абеленцев, І. Колющев, туристи І. Пташнікова та ін.). У 1963 р. краєзнавець П. Сова
Loading...

 
 

Цікаве