WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Грошова оцінка земель водного фонду. Класифікація угідь. Стаття 238. Органи державного ветеринарного контролю - Контрольна робота

Грошова оцінка земель водного фонду. Класифікація угідь. Стаття 238. Органи державного ветеринарного контролю - Контрольна робота


Конотрольна робота
Грошова оцінка земель водного фонду. Класифікація угідь. Стаття 238. Органи державного ветеринарного контролю
План
1. Грошова оцінка земель водного фонду
2. Класифікація угідь
3. Стаття 238. Органи державного ветеринарного контролю
1. Грошова оцінка земель водного фонду
Грошова оцінка земель водного фонду визначається на. основі нормативного середньорічного економічного ефекту від використання водних об'єктів, які розташовані на оцінюваній земельній площі (ділянці) [27]. Грошова оцінка ділянки земель під водою Цн здійснюється за формулою:
Цн = Ен х Тк х К1 х К2 х К3 х Пд , (2.31)
де Ен, - нормативний середньорічний економічний ефект від використання земельної ділянки в розрахунку на 1 га;
Тк - термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється рівним 33 роки;
К1 - коефіцієнт, який враховує місце розташування водного об'єкта;
К2 - коефіцієнт, який враховує якісний стан та екологічне значення водного об'єкта;
К3 - коефіцієнт, який враховує функціональне використання водного об'єкта;
Пд - площа земельної ділянки, га.
Нормативний середньорічний економічний ефект, який створюється за рахунок використання розташованого на земельній ділянці водного об'єкта для задоволення народногосподарських і суспільних потреб (водопостачання міст і сіл, виробництво гідро-електроенергії, водозабезпечення теплових та атомних електростанцій, промислових та сільськогосподарських підприємств, зрошення й обводнення земель та угідь, а також для ведення рибного господарства, розвитку водного транспорту тощо, є часткою загальної суми усередненого (в перерахунку на одноцільове використання водних ресурсів) зазначеного ефекту. Загальна величина середньорічного нормативного економічного ефекту розподіляється між тими виробничими фондами, водними і земельними ресурсами, які були чинниками його створення.
Для водних об'єктів багатоцільового використання ця частка ефекту від земельних ресурсів встановлюється на рівні 0.33.
Нормативний середньорічний економічний ефект Ен, утворений земельним чинникомt визначається за формулою:
ЕН=(ЕН+ЕП+ЕТ+ЕРГ+ЕВТ+ЕР):7 Х 0.33 , (2.32)
де Ен - розрахунковий нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об'єкта для водозабезпечення міського та сільського населення,
Еп - теж саме при промисловому і агропромисловому водопостачанні;
ЕТ - те ж саме при виробництві гідроелектроенергії;
Ез - те ж саме при зрошенні та обводненні сільськогосподарських земель;
Ерг - те ж саме при веденні рибного господарства;
Епт - те ж саме при використанні водойм для транспортних потреб:
Ер - те ж саме при використанні водойм для лікувально-оздоровчих і туристичних потреб та для масового відпочинку населення.
Коефіцієнт, який враховує місце розташування водного об'єкта К1 обчислюється за формулою:
К, = Кзд х Кр х Кз х Кл ,
де Кзд - коефіцієнт, що характеризує об'єкт загальнодержавного значення;
Кр - коефіцієнт, який характеризує регіональні особливості місця розташування водного об'єкта;
Kз - коефіцієнт, що враховує зональні фактори місця розташування водного об'єкта:
Кл - коефіцієнт, який характеризує локальні особливості місця розташування водного об'єкта.
Величини коефіцієнтів Кзд, Кр, Кз, Кл стосовно місцеположення різних водних об'єктів наведені в [27]. Ці коефіцієнти враховують місце розташування поверхневих водойм у розрізі територій з надмірним, нормальним та недостатнім природним зволоженням, а також їх значення з точки зору загальнодержавних, регіональних, зональних і локальних (місцевих) умов. Необхідність застосування цих коефіцієнтів, при розрахунку загального значення коефіцієнта К1, визначається наявністю перелічених умов.
Коефіцієнт K2 який враховує якісний стан та екологічне значення поверхневих водних об'єктів, визначається за формулою :
К2 = Кя + Кс,
де Кя - коефіцієнт, що характеризує якісний стан водойми;
Кс - коефіцієнт, який враховує екологічну цінність (екологічне значення) водойми.
Середні орієнтовні величини коефіцієнтів Кя і Кс стосовно поверхневих водних об'єктів наведено в [27].
Коефіцієнт К3, який характеризує функціональне призначення водного об'єкта, враховує напрями його використання для виробничих і невиробничих потреб: водозабезпечення населення, промислових й агропромислових підприємств, розвитку транспорту, гідроенергетики, зрошення, рибного господарства і рекреації. За функціональним використанням водойми розподіляються на:
- одноцільового використання;
- двоцільового використання;
- трьохцільового використання;
- багатоцільового використання.
Орієнтовні величини коефіцієнта К3 залежно від кількості напрямів використання водного об'єкта, який розташований на конкретній земельній площі, наведені в [27].
Грошова оцінка інших земель водного фонду (під гідротехнічними спорудами, водогосподарськими системами; землі островів, прибережних водозахисних смуг, смут відведення, берегових смуг водних шляхів) здійснюється з урахуванням їх фактичного використання.
2. Класифікація угідь
Одним з основних елементів земельного кадастру є угіддя, тобто ділянки землі, які систематично використовують для певних народногосподарських цілей.
Сучасна класифікаційна система сільськогосподарських угідь включає: ріллю, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища. Ведуть окремий облік лісових площ, деревно-чагарникових насаджень, боліт, водойм, земель, зайнятих під дорогами і прогонами, будівлями, вулично-транспортною мережею, площами, скверами і т.п.
Під ріллею розуміють землі, на яких систематично ведуть агрообробіток під сільськогосподарські культури, включаючи посіви багаторічних трав.
Багаторічні насадження - земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або багаторічними насадженнями, на яких вирощують урожаї технічної, лікарської та іншої продукції.
Землі, які раніше розорювали і перестали використовувати під посіви сільськогосподарських культур, відносять до перелогів. Сюди відносять також розорані ділянки сінокосів і пасовищ.
Земельні ділянки, які покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, належать до сінокосів. У свою чергу сінокоси поділяють на заливні, суходільні та заболочені.
Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав'янистою рослинністю, які не придатні для сінокосів і не є перелогами. Пасовища систематично використовують для випасання худоб, які поділяють, як і сінокоси, на суходільні та заболочені.
Земельні ділянки покриті лісом, включаючи галявини, згарища, зруби, лісові розсадники, відносять до лісових площ.
Перезволожені земельні .ділянки з явними ознаками на їх поверхні розкладених і напіврозкладених залишків рослин у вигляді торфу складають болота, які поділяють на верхові, низинні та перехідні
До земель, зайнятих під водою, відносятьземельні ділянки природних ставків та штучних водойм, річок, струмків, каналів, озер тощо.
Особливий вид становлять порушені землі, ґрунтовий покрив яких зруйнований внаслідок розробки родовищ корисних копалин, ведення геологорозвідувальних та пошукових робіт, будівництва й експлуатації промислових об'єктів народногосподарського комплексу.
Частину земельного фонду внаслідок особливих фізико-геологічних характеристик неможливо використовувати для виробництва сільськогосподарської продукції. До таких земель відкосять піски, солончаки, зсуви і т.п.
Грунти та їх бонітування.
Верхню частину топографічної поверхні Землі складає грунт, який представляє собою верхній шар земної суші завтовшки від декількох сантиметрів до трьох метрів.
На території нашої країни виділяють різноманітний ґрунтовий покрив. При ґрунтовому картографуванні України встановлено майже 650 видів грунтів. Для України характерними є сім основних типів грунтів, які, в свою чергу, складаються з цілого ряду підтипів. Відповідно до існуючої класифікації є такі типи:
o дерново-підзолистий і дерновий;
o бурий лісовий і буро-підзолистий;
o сірий лісовий;
o чорноземний і каштановий,
o коричневий;
o лучний і болотний;
с солонцевий, солончаковий і солодевий.
Дерново-підзолисті та дернові грунти найпоширеніші на Поліссі. Такі грунти несприятливі для вирощування високих урожаїв, кількість гумусу в них незначна. Бурі лісові і буро-підзолисті грунти розповсюджені
Loading...

 
 

Цікаве