WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Географічне положення, кордони. Становлення Української держави. Місце України на Землі - Реферат

Географічне положення, кордони. Становлення Української держави. Місце України на Землі - Реферат


Реферат на тему:
Географічне положення, кордони. Становлення Української держави.
Місце України на Землі
Географічне положення, кордони. Верховна Рада України 24 серпня 1991 р. проголосила незалежність України і утворення самостійної держави України, територія якої є неподільною і недоторканною. На референдумі 1 грудня 1991 р. народ України висловився за незалежність своєї Батьківщини, підтвердивши рішення найвищого органу країни.
Політичне значення утворення незалежної Української держави для Європи дуже велике. З'явилася ще одна демократична країна у цій частині світу. Величезний людський і економіч- ний потенціал, науково-технічні можливості, працьовитий і освічений народ, значні природні багатства тощо - все це висуває Україну у потенційні лідери європейської спільноти держав.
Україна є однією з найбільших держав Європи - її площа становить 603,7 тис. квадратних кілометрів. За розмірами території вона перевищує такі великі країни в Європі, як Франція (544 тис. квадратних кілометрів), Іспанія (505 тис. квадратних кілометрів). Наша країна займає більш як 5,7 % території Європи. Населення України становить 52 млн чоловік. За його кількістю Україна поступається тільки Німеччині, Італії, Великобританії і Франції (мал. 1).
Поблизу с. Ділове Рахівського району Закарпатської області знаходиться географічний центр Європи.
Крайня північна точка території України розташована на державному кордоні з Російською Федерацією (Брянська область) біля села Петрівське Новгород-Сіверського району Чер-
Мал. 1. Україна на карті Європи
нігівської області, її координати - 52°23' пн. ш. і 33°12' сх. д. Крайня південна точка - маяк на мисі Сарич у Криму має координати 44°23' пн. ш. і 33°44' сх. д. Крайня західна точка - поблизу міста Чоп у Закарпатській області. Координати цієї точки - 48°25' пн. ш. і 22°08' сх. д. І, нарешті, крайня східна точка знаходиться на околиці с. Червона Зірка Міловського району Луганської області. Вона має координати 49°18' пн. ш. і 40°13' сх. д.
Відстань по прямій лінії між крайньою північною і південною точками становить 893 км, між західною і східною - 1 316 км. Знаючи координати крайніх точок країни, можна визначити її географічний центр (перетин середнього меридіана з середньою паралеллю). Він знаходиться на північно-східній околиці районного центру Добровеличківки в Кіровоградській області. Координати цієї точки 48°23' пн. ш. і 31°1Г сх. д. У 1990 р. тут встановлено символічний знак.
Україна безпосередньо межує з сімома країнами світу: на північному заході і заході - з Польщею (довжина кордону становить 543 км); на заході - із Словаччиною (98,5 км) та Угорщиною (135,1 км); на південному заході - з Румунією (625,4 км) і Молдовою (1 191 км); на сході і північному сході - з Росією (2 063 км); на півночі - з Білоруссю (975 км). Загальна довжина сухопутних кордонів України становить 5 631 км. Морські кордони України мають довжину 1 959 км (у Чорному морі - 1 559 км, Азовському - 400 км). Загальна довжина кордонів становить 7 590 км.
Україна має широкий, більш як 2 590-кілометровий вихід до країн Центральної і Західної Європи. Відстані до умовної столиці Європи Страсбурга не перевищують 2 000 км.
Територія України лежить у Східній Європі на межі західних і східних народів і культур. Протягом сотень років це було не завжди на користь українському народові. Сусіди не могли втриматися від спокуси розчленувати Україну, загарбати її повністю або частково, їх приваблювали родючі українські землі, її природні багатства. Нині, коли у світовій політиці поступово починають утверджуватися добросусідські відносини між державами, Україна може мати великі економічні вигоди від особливостей свого географічного положення. Наша країна розміщена так, що її ніяк не можна обминути під час прокладання нових європейських комунікацій або ж експлуатації уже діючих. За рахунок плати за транзит щороку можна одержувати великі прибутки у валюті чи поставках у вигляді нафти, газу та ін. Велику користь держава може мати і від використання іншими країнами українських портів на Чорному і Азовському морях та на Дунаї.
Важливо також, що Україна може використати дуже давні традиційні культурні та економічні зв'язки українців зі слов'янськими, тюркськими, балтійськими, германськими, романськими та іранськими народами.
Україна розташована на ділянці планети, де перехрещуються шляхи між різними країнами. Як свідчить історія, в таких місцях виникають нові осередки економічного і культурного розвитку людства. Отже, все залежить від нашої активності, вміння, бажання зробити нашу країну процвітаючою.
З географічним положенням, розмірами і складом території пов'язана значна різноманітність природних, економіко-географічних, етнічних особливостей України.
У долі будь-якої країни велику роль відіграє ментальність (образ мислення, характер) її народу. Українці відзначаються терпимістю до інших народів, відсутністю агресивності (ніколи не загарбували землі інших країн), лагідністю, гумором, працелюбністю, акуратністю тощо. Всі ці риси, так чи інакше виражені у державній політиці, не суперечать принципам побудови нової Європи. Україна не заміряється на інтереси інших держав, не має жодних територіальних претензій до сусідів, її політика є стабілізуючим чинником у Європі і всьому світі.
Положення України в Європі і світі значною мірою залежить від внутрішньої і зовнішньої політики. Необхідна більша інтеграція (об'єднання) в міжнародні системи колективної безпеки в Європі, які засвідчили свою ефективність і миролюбність. Входження до таких систем разом з цивілізованими країнами Заходу покращить становище України як незалежної держави, оскільки територіальні претензії до неї стануть і претензіями до дружніх їй держав.
Становлення Української держави було тривалим процесом. Утворення української нації, її територіальне поширення, взаємодія з іншими народами протягом сотень, а можливо, і тисяч років неоднаково трактуються різними вченими.
Деякі історики вважають, що найдавнішим народом на півдні України були кіммерійці - кочівники, які заселяли степове Причорномор'я. В VII ст. до н. е. вони були витиснуті скіфами. Пізніше, після розпаду Скіфської держави, в Українському Причорномор'ї поселилися сармати - іраномовні кочові племена. Про їхнє перебування там свідчить поширений тепер сарматський топонім "дн" (вода): Дніпро, Дністер, Дунай, Дон, Донець.
У III-IV ст. нинішню лісостепову і лісову зони заселяли східнослов'янські племена. А в VI ст. територія від зони мішаних лісів до Чорного моря і від Дону до Карпат була зайнята слов'янськими племенами антами. Хто ж такі українці? Нащадки племені антів, що жили в давнину на сучасній території України, чи слов'янське плем'я, що ввібрало в себе скіфів? Є й інші думки. Так, деякі німецькі історики стверджували, що українці - нащадки германських племен, які жили навколо Києва. На підтвердження цього доводили, що українські слова, яких немає вросійській мові,- цибуля, олія, крейда, гроші, струмок тощо - германського походження.
За М. Грушевським, порогом історичного часу для українського народу є IV ст. До цього можна говорити про українські племена як частину слов'янських племен. У VIII-IX ст. слов'янські племена полян, древлян, сіверян, тиверців, дулібів, білих хорватів
Loading...

 
 

Цікаве