WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Загальні відомості про склад і вік Землі. Геохронологія - Реферат

Загальні відомості про склад і вік Землі. Геохронологія - Реферат

не дозволяють розробити більш дрібну стратиграфічну шкалу. Викликано це відносно невисокою точністю методу, який допускає відхилення у визначенні абсолютного віку гірських порід в кращому випадку 3-5%. Так, якщо середня тривалість віку в ордовику складає біля 10 млн. років, то похибка методів ядерної геохронології для ордовика досягає 12-15 млн. років. Зрозуміло, що навіть ярусні підрозділи за допомогою цих методів не можуть бути достовірно встановленими. Результати абсолютної геохронології можуть лише доповнити, але не замінити геологічні дані, котрі завжди повинні бути провідними при визначенні віку гірських порід.
Другим значним недоліком радіологічної геохронології є значна невідповідність результатів визначення абсолютного віку порід в зв'язку з накладенням на породи і мінерали метаморфізму. Крім того, в багатьох гірських породах радіоактивні елементи взагалі відсутні, а тому про мож-ливість застосування радіологічних методів в них не може й бути мови.
Таким чином, на основі методів ядерної геохронології можна до-стовірно визначити тільки тривалість ер і періодів. Більш дрібні стра-тиграфічні одиниці повинні визначатись геологічними методами.
Геохронологічна шкала за даними визначення відносного і абсолютного віків геологічних об'єктів
На основі аналізу розвитку багатогранних форм розвитку органічного світу на нашій планеті та даних абсолютної геохронології з врахуванням різновидностей в складі та характері комплексів гірських порід, котрі послідовно змінюють одні одних по вертикалі, в історії розвитку земної кори виділено ряд підрозділів, які складають геохронологічну шкалу.
Геохронологічна шкала показує розташування в певній послідовності та підпорядкованості умовних відрізків часу, на котрі ділиться історія Землі. Основними підрозділами цієї шкали є ери, періоди та епохи.
Найменування стратиграфічних і геохронологічних одиниць є міжнародними. Вони були затверджені на II і III сесіях Міжнародного геологічного конгресу в 1881 і 1900 р.р.
Підрозділи міжнародної стратиграфічної шкали, на базі котрої створено геохронологічну шкалу, було виділено в країнах Середньої Європи. Встановлювались вони як регіональні стратиграфічні підрозділи, а тому відповідають природним етапам розвитку даної території. Початково вважали, що ці етапи мають планетарне значення. Однак кожному регіону властивий свій хід геологічних подій. Він може співпадати або бути близьким до середньоєвропейського, але й може різко відрізнятися. За правом пріоритету стратиграфічна шкала Середньої Європи прийнята як міжнародний стандарт, з котрим проводять кореляцію стратиграфічних підрозділів інших регіонів світу. Виключенням є пермська система та її яруси, яка встановлена на території Східно-Європейської платформи.
Підрозділи часу в геохронологічній шкалі відповідають певному рангу стратиграфічних підрозділів. Нижче наведено стратиграфічні і відповідаючі їм геохронологічні підрозділи:
Стратиграфічні Геохронологічні
Еонотема Еон
Група (еротема) Ера
Система Період
Відділ Епоха
Ярус Вік
Стратиграфічні підрозділи застосовуються для позначення комплексу шарів гірських порід, а відповідаючі їм геохронологічні підрозділи - для позначення часу, на протязі котрого ці комплекси шарів накопичувались.
Еонотеми - найбільші стратиграфічні підрозділи, утворення котрих відбувалося на протязі кількох геологічних ер. Сьогодні виділяють дві еонотеми: фанерозойську (грецьке "фанерос" - дійсний і "зос" - життя), яка об'єднує палеозойську, мезозойську і кайнозойську групи, та криптозойську (грецьке "криптос" - закритий, тайний), яка об'єднує протерозойську та архейську групи.
Групи - великі підрозділи стратиграфічної шкали. Це переважно комплекси відкладів, котрі утворились на протязі одної ери. Вони охоплюють великі етапи розвитку земної кори. Границі груп відповідають переломним моментам в історії розвитку органічного світу на Землі. Це знайшло відповідне відображення в назвах груп, наприклад, архейська ("археос" - найдавніший), протерозойська ("протерос" - первинний), палеозойська ("палеос" - давній), мезозойська ("мезос" - середній), кайнозойська ("кайнос" - новий).
Групи діляться на системи, котрі об'єднують відклади, утворені на протязі одного періоду і відрізняються переважно сімействами та групами органічних форм. Назва систем переважно пов'язана з назвами тих місцевостей, де відповідні відклади вперше були встановлені та описані, або ж із складом домінуючих порід. Так, наприклад, девонську систему названо за назвою графства Девоншир в Англії, пермську - за назвою Пермської області Російської Федерації, кам'яновугільну - за широким розпов-сюдженням в її відкладах кам'яного вугілля, крейдову - за наявність в ній значних відкладів звичайної письмової крейди та ін.
Розріз, на котрому вперше виділено стратиграфічний підрозділ, називається стратотипом, а район, де знаходиться стратотип і доповнюючі його розрізи, має назву стратотипічної місцевості.
Підрозділи стратиграфічної шкали переважно мають ті ж назви, що й підрозділи геохронологічної шкали. Так, палеозойській ері відповідає палеозойська група порід, а на протязі юрського періоду утворилась юрська система відкладів та ін. Однак назви відділів переважно не співпадають з назвами епох. При тричленному поділі періодів переважно застосовуються назви - пізня, середня і рання епохи, тоді як притаманні цим епохам відділи мають назви - верхній, середній і нижній. При двочленному поділі епохи носять назви - пізня і рання, а відділи - верхній і нижній, згідно з послідовністю їх залягання в розрізіземної кори.
Стратиграфічне дослідження в певній місцевості розпочинають на конкретному розрізі осадових або вулканогенних порід. За допомогою різних методів виділяють і прослідковують природні геологічні тіла, вияснюють їх послідовність і зміну по простяганню, складають місцеву схему стратиграфії.
Основним підрозділом місцевої схеми стратиграфії є свита. Свита об'єднує однакові або близькі за літолого-фаціальними особливостями одновікові відклади. Вона відображає певний етап розвитку даної території. Свою назву свита одержує за географічним місцеположенням стратотипу, наприклад, стрийська свита (м. Стрий), манявська свита (с. Манява), вигодська свита (м. Вигода), бистрицька свита (р. Бистриця) та ін.
Свита поділяється на підсвити. Так, менілітова свита ділиться на нижньо-, середньо-, і верхньо-менілітові підсвити алігоцену. Серія об'єднує лежачі одна на другій дві або більше свит, котрі характеризуються загальними ознаками, і отримують свою назву. Комплекс об'єднує дві або декілька серій і також має свою власну назву. Місцеві стратиграфічні підрозділи не є тимчасовими, а являють собою реальні геологічні тіла. їх існування не залежить від того, яким чином вони співставляються з підрозділами загальної шкали, і замінюватися цими підрозділами не повинні.
Регіональні стратиграфічні підрозділи встановлюються для гео-логічного регіону, великого палеобасейну седиментації або пале-обіогеографічної області. Основною одиницею тут є горизонт, який являє собою сукупність одновікових свит. В більшості випадків горизонт називається за однією із свит.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Нестор Гунька "Геологія та геоморфологія", Івано-Франківськ, "Факел", 2002 р.
2. М. Куровець, Н. Гунька "Загальна геологія", Львів, ЛДКФ "Атлас", 1998 р.
3. М. Куровець, Н. Гунька "Основи геології", Львів - 1997 р.
Loading...

 
 

Цікаве