WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Cвітовий океан (географія, природа, загальна характеристика) - Реферат

Cвітовий океан (географія, природа, загальна характеристика) - Реферат

камбалові, а південніше - губан, кефаль, султанка. Типові крупні ракоподібні - омари, лангусти, креветки. Із ссавців характерні тюлені, а з птахів - чайки, кайри, гагари, чистикові.
У Північно-Тихоокеанській області найважливіше промислове значення мають лососеві риби, далекосхідна сардина, а з безхребетних - камчатський краб. Характерні ссавці - морський котик, сивуч, калан, китоподібні. З птахів найбільш поширені різноманітні чистикові.
Тропічно-Атлантична і Тропічно-Індотихоокеанська області мають схожі природні умови, обумовлені їх екваторіально-тропічним положенням, постійно теплими водами, гарним освітленням. В цих областях у найбільшій мірі проявляється різна щільність населеності прибережних вод і пелагіалі, особливо тих її частин, де панує антициклональна циркуляція, яка зумовлює опускання вод. Щільність населення тут менша, ніж у бореальних областях, за деяким виключенням, але видовий склад найбільш різноманітний. Із риб характерні різні акулові, скати, летючі риби, зрослощелепні (їжак-риба), тунці тощо. Тільки в межах цих областей поширені колоніальні корали, що складають цілком специфічні літоральні біоценози. Особливо характерні вони для Індотихоокеанської області. Із ссавців у Тропіко-Індотихоокеанській області специфічні дюгонь (морська корова), малий кашалот, дельфінові, в Тропіко-Атлантичній - ламантини. З птахів - фаетони і фрегаи.
Арктична область характеризується постійно низькою температурою води, крижаним покривом, відносно малою солоністю. Склад фауни і флори бідний, продуктивність організмів невелика. Тільки літнього часу біля крижаного узбережжя розвивається рясний фітопланктон, відповідно виникають умови і для розвитку зоопланктону та інших тварин. У цей час тут багато промислової риби, з'являються тюлені, китоподібні, моржі, білі ведмеді. Центральна частина Арктичної області завжди покрита кригою і найбільш бідна по видовому складу та біомасі.
Географічне поширення рослинних організмів виявляє приналежність до тих чи інших біогеографічних областей. Так, діатомові водорості особливо поширені і різноманітні в північній частині Бореально-Пацифічній (Північно-Тихоокеанській) області та Нотально-Антарктичній підобласті. Ламінарієві водорості найбільш типові для Північно-Тихоокеанської та Антарктичної областей, а саргасові - для тропічних областей. Для останніх характерні також різноманітність і багатство вапнякових водоростей.
Надходження осадового матеріалу в океан.
Донні відклади служать тим екологічним середовищем, в якому живуть бентальні тварини та рослини. Їх можна порівняти з ґрунтами на суходолі - також служать для бентальних організмів джерелом живлення, в них відбувається накопичення органічної речовини, вони утворюють поверхню, на якій поселяються донні організми.
Донні відклади формуються з дрібних твердих мінеральних часток, які називають осадовим матеріалом. Походження осадового матеріалу різне. Частина його представляє собою результати руйнування гірських порід суходолу. Це теригенний матеріал. Він виноситься в океан річками, вітром, кригою (береговим припаєм і айсбергами) або утворюється в результаті абразії берегів і дна. Значна частина осадів представлена вулканогенним (пірокластичним) матеріалом. Важливу роль в поповненні осадового матеріалу грає процес відмирання морських організмів, що мають скелети або покрови з кремнезему та вапна. Це біогенний осадовий матеріал.
Є осадові частки, що утворюються в результаті хімічних процесів у морській воді та морському дні. Їх називають хемогенним або аутогенним матеріалом.
Невелика кількість осадового матеріалу має космічне походження. Це метеоритний пил, що утворюється в результаті згоряння метеоритів і осідання на дно океанів. Приблизна оцінка надходження осадового матеріалу різного генезису дана в таблиці.
На протязі значного часу більша частина осадового матеріалу знаходиться у завислому стані в морській воді. У басейні Світового океану одночасно знаходиться біля 1370 млрд. т завислих речовин. При вказаній вище величині надходження осадового матеріалу в океан середнє перебування осадових часток у завислому стані близько 60 років. Ще довше, і далеко не повністю, мобілізується в осад розчинений стік. Деяка частина матеріалу, що виноситься річками, накопичується в береговій зоні у вигляді наземних акумулятивних форм (дельт, а також різноманітних кос, пересипів тощо) і таким чином може приймати лише обмежену участь у донному осадонакопиченню. Із матеріалу, що осідає вбереговій зоні морів і океанів, формується особливий вид морських відкладів - морські наноси, що мають важливе значення в рельєфоутворенні в береговій зоні.
Типи морських відкладів.
Морські відклади, що утворюються в результаті складного процесу рознесення, диференціації та акумуляції осадового матеріалу на дні морів та океанів, можна класифікувати по розмірах складових часток, по їх генезису та речовому складу.
По складу головного компоненту виділяють слабовапняковисті (10 - 30 %), вапняковисті (30 - 50 %), сильновапняковисті (більше 50%), слабокремнисті (10 - 30 %), кремнисті, сильнокремнисті відклади.
Теригенні відклади.
Їх звичайно класифікують по гранулометричному складу. Як особливу різновидність теригенних відкладів виділяють айсбергові відклади. Вони утворюються з осадового матеріалу, що випадає на морське дно при таненні айсбергів, і найбільш характерні для антарктичних вод Світового океану. Айсбергові осади відрізняються дуже низьким вмістом вапна, органічного вуглецю, поганим сортуванням і різноманітністю гранулометричного складу. Особливо виділяються також теригенні відклади Північного Льодовитого океану, що утворюються з осадового матеріалу річкового виносу з домішками матеріалу, що надходить з айсбергами, річковою кригою і кригою "берегового припаю". Особливу групу відкладів утворюють турбідіти - осади турбідітних (суспензійних) потоків, що більшою частиною також мають теригенне походження.
Теригенні відклади найбільш характерні для берегової зони і підводних окраїн материків. У деяких випадках тонкі - алевритові та пелитові (від грец. pelos - глина) - осади теригенної групи поширені і в межах ложа океану.
Біогенні відклади діляться на кремнисті та вапнякові. Кремнисті відклади складаються з залишків діатомових водоростей, кремнійожгутикових, радіолярій і кремнистих губок. Найбільш поширені серед них і одночас найбільш багаті на вміст аутигенного (біогенного) кремнезему діатомові відклади. Основний пояс їх розвитку - приантарктичні води Світового океану. Вони мають вигляд дуже м'якого мулу при великому вмісті панцирів діатомових водоростей (кількість яких досягає 400 млн. мушлів на 1 г осаду) білувато-зеленкуватого та жовтуватого кольорів.
Другий пояс діатомового мулу поширений у північній частині Тихого океану, в Беринговому та Охотському морях. У цьому поясі в них висока (до 60 - 65 %) домішка теригенного матеріалу.
В екваторіально-тропічному поясі Тихого та Індійського океанів поширені також діатомово-радіолярієві відклади. Це переважно пелитові мули зі значною домішкою теригенного глинястого матеріалу. Кремнегубкові відклади частіше всього зустрічаються на шельфі Антарктиди, відомі вони також і в Охотському морі.
Із карбонатних відкладів найбільш поширені ферамініферово-коколітові та

 
 

Цікаве

Загрузка...