WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Cвітовий океан (географія, природа, загальна характеристика) - Реферат

Cвітовий океан (географія, природа, загальна характеристика) - Реферат

межа глибинних вод лежить на глибині 4 - 4,5 тис. м. Температури глибинних вод 3 - 5 °С, солоність до 35 ‰.
Придонні водні маси відрізняються найбільш низькими температурами і найбільшою щільністю. Вони утворюються за рахунок подальшого опускання глибинних вод і головним чином завдяки охолодженню вод на шельфах Арктики та Антарктики. Ці води випробовують значні горизонтальні пересування, утворюючи на дні систему донних абісальних течій, загальний напрямок яких у більшій мірі контролюється рельєфом дна.
Таким чином, води океану знаходяться у безперервному русі, основним джерелом енергії якого є притік цієї енергії від руху атмосфери, сонячного випромінювання та ротаційна сила Землі. У самих крупних рисах динаміка поверхневих вод має зональний характер, але з глибиною вплив зональності згладжується. Динаміка вод океану - найважливіша умова, яка забезпечує розвиток життя і визначає геологічні процеси в океані.
Основні компоненти біосфери в океані.
Океан - це навколишнє середовище різноманітних організмів. В океані проживає біля 150 тис. видів тварин і біля 15 тис. видів рослин. Особливо багато одноклітинних організмів, зокрема одноклітинних водоростей. Вони складають до 80 % всієї фітомаси океану. Ще недавно багатство й велика чисельність органічного світу в океані різко переоцінювалось. За сучасними даними на частку океану припадає біля 40 % первинної продукції і не більше 0,5 % всієї біомаси планети.
За умовами існування всі морські організми підрозділяються на планктон, бентос і нектон.
Планктон включає в себе багаточисельні види одноклітинних водоростей, із тварин - різних простіших, рачків, деякі види червів, кишковопорожнинних та молюсків. Організми планктону не мають органів активного плавання і пересуваються буквально по волі хвиль і течій. До складу планктону входять кремнисті організми (діатомові водорості і радіолярії), вапнякові організми (водорості кокколитофориди), з найпростіших - фераминіфери.
До бентосу відносяться різноманітні тварини й рослини, що живуть або на поверхні морського дна, або в донному ґрунті. Це різні водорості, морська трава (представники квіткових рослин), багато видів молюсків, ракоподібних, червів, голкошкірих, деякі найпростіші. До бентосних організмів відносяться також "оброщувальники" - молюски, губки, водорості, які поселяються, зокрема, на поверхні штучних споруд. Багатьом бентосним притаманні явища симбіозу (наприклад, одноклітинна зелена водорость зооксантелла, яка поселяється в порожнині живих коралових поліпів).
Рис. 1. Голкошкірі:
1 - морська лілея, 2 - морська зірка, 3 - офіура, 4 - голотурія (морський огірок, трепанг), 5 - морський їжак.
Нектон об'єднує всіх морських тварин, що активно переміщуються у воді або ж по її поверхні. Це риби, морські ссавці (китоподібні, ластоногі), деякі представники молюсків (осминоги, кальмари, каракатиці та ін.), рептилій (коралові змії, черепахи та ін.). Хоча нектон представлений переважно крупними тваринами, його біомаса у 23 рази менше сумарної біомаси планктону. Таким чином, роль нектону, планктону і бентосу як по біомасі, так і по продуктивності неоднозначна.
Поширення життя в океані.
В океані виділяється дві області життя - пелагіаль (грец. - море) - поверхня, а також товща вод морів і океанів, а також бенталь (дно океану).
У пелагіалі найбільш населена верхня 50-метрова товща води, але й тут життя поширюється нерівномірно. Ближче до берега воно незрівнянно більш багате, ніж у відкритому океані.
У бенталі також більша частина життя зосереджена на малих приберегових глибинах.
На 7,6% площі океану, що лежить на глибинах менше 200 м, зосереджено 59% усієї біомаси океану. На ту частину океану, що має глибини від 200 до 3000 м (16,5% площі), припадає 31,1% біомаси, а на глибини більше 3 тис. м (75,9% площі океану) - тільки 9,5%.
Найбільшу насиченість життям мають прибережні води, а також субполярні води в обох півкулях. Підвищеною кількістю первинної продукції характеризуються пригирлові ділянки океанів, а також зони апвелінгу - райони підйому глибинних вод на поверхню океану: Біскайська затока, райони Канарської, Перуанської, Бенгельської течій, райони зародження пасатів, вітрів сорокових широт південної півкулі, область мусонної циркуляції в північній частині Індійського океану.
У помірних широтах у процесах збагачення поверхневої водної товщи біогенними елементами велике значення мають сезонні зміни температури повітря і води. Зимові холодні води з початку прогрівання поступово спускаються на глибину, викликаючи в свою чергу підйом глибинних вод на поверхню. Цей процес забезпечує розквіт життя, наприклад, у північних районах Атлантичного океану, в таких класичних рибопромислових районах, як Ньюфаундлендська банка, Норвезьке море,пригренландські води та ін.
Ділянки сталого опускання вод - області конвергенції - бідні на життя. Мала первинна продукція і в тропічних водах відкритого океану.
Раніше вже йшла мова про те, що за останні десятиліття відбувся суттєвий перегляд дуже широко поширених раніше уявлень про безмежні біологічні ресурси океану. По-перше, виявилось, що загальна маса живої речовини на Землі в 4 - 4,5 рази менше, ніж припускав свого часу В.І. Вернадський, - 2,5 . 1012 т замість 1 . 1013 т. По-друге, сумарна маса живої речовини на суходолі в 750 раз більше, ніж в океані. Із всієї річної продукції фітомаси, що оцінюється в 219 млрд. т, тільки на продукцію лісів припадає 84 млрд. т. Це вдвоє більше всієї річної продукції фітопланктону в океані. Щільність живої біомаси густонаселених районів Світового океану менше або дорівнює щільності населення пустель та напівпустель суходолу (від 0,2 др 1,2 кг/м2).
Біогеографічні області Світового океану.
Океан по особливостях органічного світу ділиться на біогеографічні області. Відсутність різких кордонів, нездоланних перешкод і поступовість зміни життєвих умов на поверхні Світового океану сприяє тому, що ці області в значній мірі співпадають з певними фізико-географічними зонами або включають навіть декілька зон. Біогеографічні області в океані - це дуже великі акваторіальні одиниці, які далеко виходять за межі поняття "область" в його звичайному географічному розумінні.
У Світовому океані виділяються наступні біогеографічні області: Арктична, Північно-Тихоокеанська, Північно-Атлантична, Тропічно-Індотихоокеанська, Тропічно-Атлантична та Антарктична. Кожна з них у свою чергу підрозділяються на літоральну (прибережну) і пелагіальну підобласті. В Антарктичній області нерідко виділяють також Нотальну біогеографічну підобласть.
Обширна Антарктична область подібна по природних умовах до Арктичної у своїй південній частині (циркумполярна Антарктична підобласть). Серед риб, що мають промислове значення, найбільш характерні нототенієві. Із ссавців ендемічні південний і малий кити і деякі види ластоногих.
Північно-Атлантична і Північно-Тихоокеанська (або Бореальні) області відповідають субарктичним і помірним умовам температур повітря та води. Рослинний і тваринний світ більш багате в порівнянні з Арктичною і Антарктичною областями. Продуктивність його дуже висока. Тут зосереджені найважливіші рибопромислові райони. Із риб для Північно-Атлантичної області найбільш характерні тріска, пікша, сайда, різні
Loading...

 
 

Цікаве