WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Місто як земельно-господарська система. Стадії містобудівного проектування - Контрольна робота

Місто як земельно-господарська система. Стадії містобудівного проектування - Контрольна робота

верхніх рівнях, є основою для подаль-шої, більш детальної розробки на наступних рівнях.
Таблиця 4.
Співвідношення об'єктів та видів містобудівного проектування
Об'єкт Вид
Єдина система розселення
Регіональні системи розселення
Системи розселення автономної республіки, області
Системи розселення адміністративного (сільського) району, приміської та курортної зони
Населені пункти (міста, селища міського типу, сільські поселення)
Окремі частини міста (житлові та виробничі райони, громадські центри, зони відпочинку)
Окремі групи житлових, виробничих та громадських споруд Генеральна схема розселення на території України
Регіональні cxetoi розселення;
Схема районного планування
Проекти районного планування
Генеральні плани
Проекти детального планування
Проекти забудови
Генеральна схема розселення на території України має концептуальний характер і визначає загальну спрямованість формування міського і сільсько-го розселення країни, містобудівного освоєння території і розвитку поселень різних категорій.
Регіональні схеми розселення розробляються терміном на 30-50 років і визначають вимоги до територіальної організації господарства, пропорцій-ного розвитку населених пунктів, їх спеціалізації в межах регіону.
Схеми і проекти районного планування розробляються терміном на 20 років з метою вибору найбільш раціонального територіально-господарсь-кого устрою автономної республіки, області, низового адміністративного району; забезпечення оптимальних умов для організації виробництва, со-ціального розвитку, формування населених пунктів, охорони і покращання стану навколишнього середовища при ефективному та комплексному вико-ристанні природних, економічних і трудових ресурсів.
Генеральний план - основний документ, що визначає планувальну структуру населеного пункту, функціональне зонування його території, розміщення Центрів обслуговування, організацію транспортних зв'язків та інженерного забезпечення. У Сполучених Штатах Америки, наприклад, муніципалітет вважається недієздатним, якщо місто не має затвердженого генерального плану. В нашій країні генеральні плани розробляються терміном на 5 РОКІВ, як правило, в масштабі 1:10000. їх розробці передує техніко-економічне обґрунтування (народногосподарська концепція) розвитку міста, завданням якого є визначення напрямків містоутворювальної бази, динаміки чисельності населення і варіантів територіального розвитку,
Генеральний план як планувальний документ безпосередньо в натуру не переноситься. Для цього існує проект детального планування, який деталі-зує рішення генерального плану.
Проект детального планування (ПДП) виконується на окремі райони міста (житлові, виробничі, рекреаційні). Його розрахунковий термін стано-вить 5-10 років. В ПДП поряд з планувальними питаннями вирішують організацію забудови, створюють основу для проектування окремих буді-вель та споруд, завдяки переходу від двомірного зображення генерального плану до тримірного об'ємно-планувального рішення. Але головна мета ПДП - розбивочні креслення плану червоних ліній мікрорайонів і кварталів, який виконується в масштабі 1:2000.
Проект забудови здійснює перехід від містобудівного до об'ємного проектування. На цій стадії здійснюється прив'язка в натурі реальних розмірів будівель і споруд, основних елементів благоустрою. Розрахунковий термін проектів забудови - 2-5 років. Масштаб проектування 1:500.
Головний принцип багатостадійної структури містобудівного проекту-вання - це змістовна спадкоємність. Це не тільки ознака культури містобу-дування, але й свідчення правильного розуміння об'єктивних закономірно-стей розвитку міста.
Основним документом, що регламентує склад містобудівної документа-ції, порядок її розробки, погодження та затвердження, вже протягом десятків років є "Інструкція про склад, порядок розробки, погодження та затвер-дження схем і проектів районного планування, планування і забудови міст, селищ та сільських населених пунктів" (ВСН 38-82).
Одним з головних завдань, які вирішуються в процесі містобудівного проектування, є функціональне зонування території. Можна сказати, що це чи не найважливіший результат розробки генерального плану розвитку міс-та, який вносить порядок і систему в його планувальну організацію.
Прагнення до відособлення спеціалізованого простору, призначеного для виконання певних життєвих процесів, для просторової ізоляції окремих соціальних груп та створення певного режиму естетичного впливу можна простежити з найдавніших часів. Так, у середньовічному місті чітко виді-лялася торгова площа; території, де мешкали і працювали ремісники; ділян-ки культових споруд; помешкання вельмож.
Функції сучасного міста - праця, громадське життя, побут, відпочинок - також стабільно територіалізуються, тобто матеріалізуються на його території у вигляді спеціалізованого простору, Спеціалізований простір, призначений для виконання певного виду чи комплексу подібних видів діяльності, називається функціональною зоною.
На IV Міжнародному конгресі сучасної архітектури у 1933 р. була прийнята резолюція, відома під назвою "Афінська партія", що поклала початок функціональному підходу до планування міст. Згідно з резолюцією, територія міста поділяється на функціональні зони, які відповідають основним сферам життя. Це, по суті, не внесло нічого нового в просторову організацію міст, оскільки, як уже відзначалося, і раніше в містах самі по собі створювались відокремлені території, на яких концентрувались об'єкти з подібними функціями, - виробництво, житло, ділові установи тощо. Але все повоєнне містобудування тією чи іншою мірою опинилось під впливом цих ідей. Подальші розробки міського плану велись з обумовленням раціональ-ного взаємного розташування основних функціональних зон, їх структурних відношень та планувальної організації кожної з них.
Спеціалізація зони визначається, як правило, запровідною функцією, що не виключає можливості використання її для одночасного чи почергового виконання декількох видів діяльності. Територія сучасних великих міст неоднорідна за характером зонування. Можна виділити три пояси освоєного (забудованого) простору, що мають специфіку побудови [18].
Центральний пояс являє собою дрібнозернисту зональну структуру, де функціональні зони - ділові, жиглові, адміністративно-управлінські, наукові, культурно-освітницькі та інші - тісно переплітаються як у горизонтальному, так і у вертикальному рівнях простору. Цей пояс пов'язаний з підвищеною інтенсивністю громадського життя, його плинністю, багатогранністю. Тому роздрібнення, складне сплетіння і навіть накладення зон сприяють найбільш ефективному проходженню життєвих процесів і ніби стимулюють їх. Формування інтегрованих просторів тільки підвищує престижність центральної зони.
Зовнішній, периферійний пояс, як правило, складається з укрупнених зон. Тут суворо диференційовано розміщуються виробничі комплекси, кому-нально-складські зони, житлові масиви. Підприємства громадського обслу-говування значною мірою представлені об'єктами стандартного рівня.
Серединний пояс с проміжним, чи перехідним. Тут в укрупнені зони, що подібні до периферійних, головними напрямками міських магістралей уклинюються елементи інтегрованого простору. Таким чином, перехідний пояс являє собою змішану зональну структуру.
Використана література
М.Г.Ступень, І.М. Добрянський, О.Я. Микула, Н.Р.Шпік. Містобудівний кадастр. Львів 2003 р.
Loading...

 
 

Цікаве