WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Місто як земельно-господарська система. Стадії містобудівного проектування - Контрольна робота

Місто як земельно-господарська система. Стадії містобудівного проектування - Контрольна робота


Контрольна робота
Місто як земельно-господарська система. Стадії містобудівного проектування
ПЛАН
1. Місто як земельно-господарська система.
2. Стадії містобудівного проектування.
Місто як земельно-господарська система
Міські землі виступають операційним, просторовим базисом розвитку міста, забезпечуючи тим самим якщо не фактичну, то принаймні юридичну цілісність міста як земельно-господарської системи.
Кожне місто має свою офіційну територію, делімітовану так званою міською межею. Міська межа порівняно стійка, особливо в розвинених капі-талістичних країнах, де її розширення пов'язане з розв'язанням складних пи-тань приватної власності на землю, різницею в системі оподаткування в місь-кій межі і поза нею тощо.
Міські землі є невід'ємною складовою частиною земельних ресурсів країни. Згідно із Земельним кодексом України до земель житлової та громад-ської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які ви-користовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель жит-лової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального пла-ну населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіо-нальних та місцевих правил забудови [10].
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безкоштовно у власність або надаватися в- оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Житлово-будівельними (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть надавати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будин-' ки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території дер-
жавної або комунальної власності надаються у постійне користування під- | приємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будівлями. У разі приватизації багатоквартирного житлового будинку відпо- ) відна земельна ділянка може передаватися безоплагно у власність або нада- | ватися у користування об'єднанню власників. Порядок використання зе- j мельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а 'o також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визнача- ; ється співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації. До складу міських земель, поряд Із землями міської забудови та землями загального користування, входять землі сільськогосподарського призначення, землі, вкриті лісом, землі залізничного, водного, повітряного, трубопровідного транспорту, гірничої промисловості тощо.
Висока концентрація населення з його багатогранною діяльністю і по-в'язана з цим необхідність розміщення на порівняно обмеженій території міста значної кількості житлових, виробничих, інженерно-транспортних будівель, споруд та комунікацій спричинює складність не тільки викорис-тання, але й обліку міських земель, порядку їх оподаткування, визначення та обґрунтування розмірів земельного податку. Для багатьох ділянок у межах населеного пункту характерне багатофункціональне використання. Розташо-вані на них будівлі і споруди часто перебувають у розпорядження кількох юридичних і фізичних осіб на різних правових підставах, з різними госпо-дарськими та побутовими цілями.
Зрозуміло, що землі населених пунктів потребують подальшої струк-туризації за правовим і господарським станом відповідно до Земельного кодексу. Відсутність сталої класифікації земель у межах населеного пункту може стати на заваді здійсненню заходів щодо регулювання земельних від-носин, створення умов для раціонального та економічно обґрунтованого землекористування, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.
Відповідно до форм власності, до складу земель населених пунктів вхо-дять:
- землі державної власності, у складі яких окремо виділяються землі за-гальнодержавної власності;
- землі комунальної власності;
- землі приватної власності, у тому числі спільної (сумісної чи часткової) приватної власності.
Відомості про правовий режим не вичерпуються інформацією про склад міських земель за формами власності. Важливим аспектом земельно-пра-вовях відносин є право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною оренда-реві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним 'особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним дер-жавам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою (не більше 5 років) та довгостроковою (не більше 50 років). Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земель-них ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються законом. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами. Право власності на земельну ділянку поширюється в їїмежах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Суб'єктами права власності на землю є:
- громадяни та юридичні особи - на землях приватної власності;
- територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи
Loading...

 
 

Цікаве