WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Визначте суть взаємодії між ґрунтом і рослинами та поясність ґрунтове повітряне живлення рослин. Визначте фазовий склад ґрунту. Розкрийте теоретичні о - Реферат

Визначте суть взаємодії між ґрунтом і рослинами та поясність ґрунтове повітряне живлення рослин. Визначте фазовий склад ґрунту. Розкрийте теоретичні о - Реферат

природних умовах рідка і газові фази часто змінюються, але найоптимальніше співвідношення між ними встановлюється тоді, коли за об'ємом вони рівні.
Особливою фазою ґрунту є жива фаза, що представлена організмами, які беруть безпосередню участь у процесі ґрунтоутворення. До них належать мікроорганізми (бактерії, гриби, актиноміцети, водорості), представники ґрунтової мікро- і мезофауни (найпростіші, черв'яки, комахи та ін.) та кореневі системи рослин.
Бактерії - це найпростіша група мікроорганізмів. Залежно від типу ґрунту їх кількість в 1 г ґрунту коливається від 300 до 30 000 млн. За способом живлення вони поділяються на гетерогенні та автотрофні, а за типом дихання - на аеробні та анаеробні.
Гетерогенні аеробні бактерії окислюють складні органічні сполуки, які є компонентом мертвих рослин і мікробних решток, до аміаку, води і вуглекислого газу. Гетерогенні анаеробні бактерії викликають процес гниття компонентів рослинних і мікробних залишків також до простих, але недоокислених, органічних, а вже потім до мінеральних сполук. Гетеротрофні бактерії викликають такі процеси, як амоніфікація і денітрифікація або десульфофікація.
Автотрофні бактерії сприяють у ґрунті окисленню недоокислених мінеральних сполук, які утворюються у процесі життєдіяльності гетеротрофів. За рахунок цього у ґрунті відбуваються нітрифікація, сульфофікація, окислення заліза і водню.
Гриби ґрунту є гетеротрофами, які вимагають наявності у ґрунті органічної речовини. Роль грибів зводиться до того, що вони за допомогою свого ферментативного апарату розкладають жири, вуглеводи, лігніни, білки та інші органічні сполуки ґрунту. Гриби досить інтенсивно розкладають свіжу лісову підстилку і цим самим сприяють процесу ґрунтоутворення.
Актиноміцети, або променеві гриби, своєю формою займають проміжне місце між бактеріями і звичайними грибами. Вони відрізняються тим, що утворюють одноклітинний міцелій та виділяють у ґрунт леткі речовини, які надають йому специфічного запаху. Гетеротрофні актиноміцети вимагають для свого розвитку готової органічної речовини та доступу вільного кисню. До активних актиноміцетів належать споріднено близькі до них про-актиноміцети, мікробактерії, мікромоноспори та ін.
Водорості - рослинні мікроорганізми, які мають властивість за допомогою сонячної енергії утворювати органічну речовину і нагромаджувати її у ґрунті. Серед водоростей поширені такі, як синьо-зелені, зелені та діатомові. Кількість їх у ґрунті залежить від різних умов, але перш за все від його вологості та тепла.
Лишайники, як і водорості, беруть специфічну участь у процесах ґрунтоутворення. За рахунок виділення лишайниками щавлевої кислоти руйнуються мінерали гірських порід із виділенням доступних для вищих рослин фосфору, сірки, кальцію, заліза, магнію та інших зольних елементів.
Ґрунтову фауну представляють і тваринні організми -представники найпростіших, безхребетних та хребетних тварин.
Найпростіші представлені різними тваринними організмами, відомими під назвою протозоа. До них належать джгутикові, корененіжки, інфузорії. За способом живлення найпростіші є переважно гетеротрофами. Вони живляться мікроорганізмами, які населяють ґрунт (бактеріями, водоростями, спорами грибів і т. д.), серед них є і сапрофіти (джгутикові), які живляться органічними речовинами рослинних залишків.
Велику роль у ґрунті відіграють черв'яки. Живляться вони здебільшого коренями рослин. У результаті дії секреторних речовин і вуглекислого кальцію, що його виділяють стінки шлунка, створюються міцні грудочки (агрегати). Викинуті із шлунків залишки у формі екскрементів називають капролітами. Вони збагачені органічними речовинами і кристаликами кальцію. Черв'яки поліпшують не тільки фізичні властивості, але й хімічний склад ґрунту.
Великий вплив на ґрунт мають також різноманітні комахи -мурашки, терміти, джмелі, жуки та ін. Вони змінюють фізичні властивості ґрунту, розпушуючи верхні його шари, створюючи більшу шпаруватість та переміщуючи масу ґрунту.
Разом із черв'яками та комахами у зміні ґрунтової маси і ґрунтотворної породи велику роль відіграють хребетні тварини: кроти, ховрахи, сліпці, байбаки, сурки, суслики та ін. Вони риють ходи (нори) або кротовини, чим збільшують шпаруватість ґрунту, а отже, змінюють й інші водно-фізичні та фізико-хімічні властивості ґрунту.
3. Розкрийте теоретичні основи вапнування кислих ґрунтів
та гіпсування солонців
Основним заходом боротьби з надмірною кислотністю ґрунтів є вапнування. Під час вапнування ґрунт насичується кальцієм, а вуглекислота, яка утворюється при цьому, розкладається на СО2 і Н2О. Схематично реакція взаємодії між кальцієм і ґрунтом виглядає так:
[Ґрунт] 2Н+ + СаСО3 ? [Ґрунт] Са++ + Н2О + СО2.
Норми внесення вапнякових матеріалів можна встановити двома методами: використовуючи рекомендовані норми і розрахункове. Рекомендовані норми внесення у ґрунт вапна (CaCO3) наведені у табл. 2.
Таблиця 2.
Дози вапна (т/га) для дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтів
з вмістом гумусу не більше 3%
рН сольове
Гранулометричний склад ґрунту 3,8- 4,0- 4,2- 4,4- 4,6- 4,8- 5,0- 5,2- 5,4-
3,9 4,1 4,3 4,5 4,7 4,9 5,1 5,3 5,5
Піщаний 4,5 4,0 3,5 3,0 2,5 2,0 1,5 1,0 -
Супіщаний 7,0 5,5 4,5 3,5 3,0 2,5 2,0 1,5 -
Легкосуглинковий 8,0 6,5 5,5 4,5 4,0 3,5 3,0 2,5 2,5
Середньосуглинковий 9,0 8,0 6,5 5,5 5,0 4,5 4,0 3,5 3,0
Важкосуглинковий 10,5 9,5 7,5 6,5 6,0 5,5 5,0 4,5 4,0
Глинистий 14,5 10,5 9,0 7,0 6,5 6,0 5,5 5,0 4,5
При розрахунковому методі дозу СаСО3 обчислюють за формулою:
ДСаСОз = ГКх1,5 ,
де, ДСаСОз - доза СаСО3, т/га; Гк - гідролітична кислотність, мекв/100 г ґрунту.
Перерахунок дози СаСО3 на дозу конкретного вапнякового матеріалу роблять за формулою:
ДВМ = ;
де ДВМ - доза вапнякового матеріалу, т/га; ДСАСОз - доза внесення чистого СаСО3, т/га; ВВМ - вологість вапнякового матеріалу, % ; ВНЧ - вміст недіючих часток, грубших за 3 мм,%; ДР - вміст СаСО3 у вапняковому матеріалі, %.
Багато ґрунтів має не кислу або нейтральну реакцію, а лужну, яка обумовлена наявністю у ґрунтовому розчині солей Na2CO3, NaHCO3, Na2SiO2, Ca(HCO3)2.
До ґрунтів з лужною реакцією відносять ті, в яких рН водної витяжки перевищує 7. Залежно від величини водного рН ґрунти поділяють на слаболужні (рН водної витяжки дорівнює 7,1-7,5), лужні (рН = 7,6-8,5) і сильнолужні (рН більше 8,5).
Лужна реакція у ґрунті створюється під час взаємодії увібраного натрію з вуглекислотою або вуглекислими солями. У цьому випадку відбувається така реакція :
[Ґрунт] 2Na+ + 2Н2О + СО2 ? (Ґрунт]2Н+ + Na2CO3.
Утворена сіль Na2CO3 є гідролітично лужною і у воді розчеплюється за схемою:
Na2CO3 + Н2О ? NaOH + NaHCO3,
NaHCO3 ? 2NaOH + H2O + CO2.
Величина рН водного в цьому випадку може сягати до 9-10.
Помітну лужність ґрунту викликає вуглекислий кальцій, який під час взаємодії з водою у присутості вуглексилого газу утворює бікарбонат кальцію:
СаС03 + Н20 + С02 ? Са(НС03)2.
Величина рН водного в цьому випадку може доходити до 8-8,5.
Як і увібраний натрій, так і лужне середовище розчину в цілому негативно впливають на ґрунт. Зокрема, під впливом натрію у зволоженому ґрунті відбувається сильна пептизація органічних і мінеральних колоїдів, які переходять у рухомий стан та переміщуються вниз. Це призводить до руйнування колоїдної частини, структури і різкого погіршення фізичних властивостей. Одночасно лужна реакція пригнічує діяльність мікроорганізмів і погіршує поживний режим ґрунту.
Для ліквідації надмірної лужності ґрунт гіпсують. При цьому відбувається заміна увібраного натрію на кальцій:
[Ґрунт]2Nа+ + CaSO4 ? [Ґрунт] Са++ + Na2SO4.
Утворений сірчанокислий натрій є фізіологічно нейтральною сіллю і не шкідливий для рослин. Під час дощів або поливів ця сіль розчиняється у воді і вимивається вниз.
Дозу гіпсу обчислюють за формулою:
ДГ = 0,086 (Na -0,1) х ТМШ х ЩС,
де ДГ- доза гіпсу, т/га; Na - вміст обмінного натрію, мекв/100 г ґрунту; ТМШ - товщина меліоративного шару, см; ЩС- щільність складення ґрунту, г/см3.
Список використаної літератури
1. Панас P. M. Ґрунтознавство: навчальний посібник. - Львів: "Новий Світ - 2000", 2006. - 372 с.
2. Крикунов В.Г. Ґрунти і їх родючість: Підручник. - К.: Вища школа, 1993.-287с.
Loading...

 
 

Цікаве