WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геологічна історія українських карпат і суміжних територій у юрський період - Реферат

Геологічна історія українських карпат і суміжних територій у юрський період - Реферат

джерелами знесення теригенного матеріалу були на північному сході - припіднята частина Східноєвропейської платформи, а на південному заході - Сандомирсько -Добруджинське підняття.
Трансгресія моря наростала, і, починаючи уже з початку середньоюрської епохи, на цій території усталився нормальноморський режим. Відклади, що нагромадилися в цьому басейні, представлені темно-сірими аргілітами з прошарками кварцових пісковиків, гравелітів та алевролітів, у яких знайдено численні рештки типових тогочасних морськихорганізмів - головоногих, черевоногих і двостулкових молюсків, форамініфер, коралів та ін. Більшість із визначених звідси палеоорганізмів мали значне поширення, і тому можна стверджувати, що Передкарпатський середньоюрський басейн був частиною Мезотетису або ж мав добрий зв'язок з іншими басейнами. Про його безпосередній зв'язок з Переддобруджським морем свідчить комплекс середньоюрських двостулкових молюсків, описаний нами з Зовнішньої зони Передкарпатського прогину [8, 13], що ідентичний з одновіковим комплексом пелеципод, уперше описаних у 70-х роках Л. Романовим з Переддобруджського прогину [10].
Від Карпатського моря цей басейн, очевидно, був відділений Сандомирсько-Добруджинським пасмом.
У пізньоюрську епоху в Передкарпатті, як і на суміжних територіях, тривала трансгресія. Наступ моря відбувався як з південного сходу, так і з північного заходу. В морський басейн суттєво зменшилося привнесення уламкового матеріалу, і теригенне середньоюрське осадонагромадження поступово змінилося пізньоюрським карбонатним.
За сприяливих для розвитку умов у пізньоюрському порівняно неглибокому і тепловодному басейні Передкарпаття інтенсивно розвивалися різноманітні групи організмів із карбонатним скелетом чи черепашкою. Це були біогермні рифотворні - губки, корали, гідроїди та ін. Водночас на величезній прилеглій до моря рівнині Волино-Поділля нагромаджувалися сіроколірні озерно-болотні теригенні, а в лагунах - строкатоколірні, також теригенні утворення. Трансгресія тривала впродовж усієї пізньоюрської епохи. Одночасно з цим уздовж Краковецького розлому, починаючи з кімериджського віку і в титоні, на тлі постійного тектонічного опускання розвивався Опарський риф. Головними рифотворними організмами в ньому були гідроїди, губки, корали, водорості, форамініфери, а у відкритому морі - молюски, брахіоподи, риби та інші групи фауни. Найбільших розмірів акваторія Прикарпатського моря досягла в титонському віці.
Очевидно, що на тлі загального поступового, однак незначного опускання цієї території юрська трансгресія в титонський вік досягла кульмінаційного розвитку. Титонські утворення Передкарпаття здебільшого представлені ясно-сірими різних відтінків вапняками, подекуди з незначною домішкою теригенного або вулканогенного матеріалу.
У Зовнішній зоні Передкарпатського прогину і на волино-подільському краю Східноєвропейської платформи відклади титонського ярусу представлені нижнівською світою. Вона складена мілководно-морськими утвореннями -губковими , органогенно-детритовими, псевдооолітовими та пелітоморфними вапняками з поодинокими прошарками вапнистих пісковиків і мергелів, а в деяких інтервалах - конгломератів і брекчій; уздовж Краковецького розлому одновікові утворення представлені рифогенними вапняками. Потужність верхньоюрських відкладів змінюється від 200 до 900 м. У межах цієї території титонські відклади схарактеризовані великим комплексом фауни, представленим головно черевоногими молюсками, більшість з яких є надійним палеогеографічним індикатором. Зокрема, в нашому випадку вони свідчать про те, що Передкарпатський пізньоюрський басейн, у якому вони існували, був теплим і мілководним, з нормальною соленістю, багатою і різноманітною біотою та достатньою для неї кількістю кормів. Протягом титонського віку денудація слабопіднятих над рівнем моря волино-подільського краю Східноєвропейської платформи і Сандомирсько-Добруджинського пасма відбувалася досить повільно, й у морський басейн надходила незначна кількість теригенного матеріалу. Клімат у пізньоюрську епоху був теплим, помірновологим (в окремі фази - сухим), про що свідчать виявлені у верхньоюрських породах мікрофлористичні залишки.
Унаслідок багаторазових і складних тектонічних процесів, що відбувалися в Карпатському регіоні, ширина геосинкліналі звузилася мінімум у 5-7 разів. Переважна більшість відкладів, що утворилися впродовж юрського періоду, містяться не у корінному заляганні, тому часто важко визначити їхнє первинне залягання. У багатьох випадках цілі структурно-фаціальні зони зірвані і пересунені у північно-східному напрямі на 30-40 км, а може й більше.
Література
1. Андрусов Д.Н. Зона Утёсов (клиппенов) в Карпатской системе // Материалы Карпато-Балканской ассоциации. К., 1960. №1. С. 63-74.
2. Гоцанюк Г. І., Лещух Р. Й. Про вік юрських відкладів з Новоселицького кар'єру // Геол. наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи.Львів, 2000. С.18.
3. Гофштейн И.Д. Палеонтологическая изученность юрских отложений Карпат // Геол. сб. 1956. № 2-3. С. 242-247.
4. Кульчицкий Я.О. Основные черты геологического строения Мармарошской и Пьенинской зон Украинских Карпат// Вопр. геологии Карпат: Сб. науч. ст. Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1967. С. 35-46.
5. Лещух Р.Й. О времени проявления вулканизма юго-востока Украинских Карпат// Геология и геохимия горючих ископаемых. 1978. Вып.51. С.13-18.
6. Лещух Р.Й., Бубняк І.М., Молюски середньоюрських відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Палеонтол. зб. 1991. №28. С. 30-34.
7. Лещух Р.Й., Пермяков В.В., Полухтович Б.М. Юрські відклади півдня України. Львів: Євросвіт, 1999.
8. Лещух Р., Шайнога І. До палеонтологічної характеристики юрських відкладів Передкарпатського прогину // Геоморфологія в Україні: новітні напрямки і завдання. К., 1999. С. 62-63.
9. Муратов М.В. Тектоника и история развития альпийской геосинклинальной области юга Европейской части СССР сопредельных стран // Тектоника СССР: Сб. науч. ст. 1949.
10. Романов Л.Ф. Юрские морские двустворчатые моллюски междуречья Днестр - Прут. Кишинев: Штиинца, 1973.
11. Славин В.И. Триасовые и юрские отложения Восточных Карпат и Паннонского срединного массива. М.: Госгеолтехиздат, 1963.
12. Тесленко Ю.В. О виде Sagenopteris kamenkensis Thomas // Палеонтол. сб. 1990. № 27. С. 60-63.
13. Шайнога І. В. Палеонтологічне обгрунтування стратиграфії середньоюрських відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину// Геологічна наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи. Львів, 2000. С.61.
14. Wein J. Foldtani szelveny as. Ung. Menten. Besz. a m. Kir. Foldtani intezet Votauleseinek munkalairol // V. ovf., z fuz. Budapest , 1943. S.73-76.
Loading...

 
 

Цікаве