WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геологічна історія українських карпат і суміжних територій у юрський період - Реферат

Геологічна історія українських карпат і суміжних територій у юрський період - Реферат

зв'язок з океаном Тетис. Середньоюрська суша була значно рівнiшою, і, на відміну від ранньоюрської, з неї зносилося в басейн менше уламкового матеріалу. Глибини басейну були незначними і досягали перших сотень метрів. Температура води становила 18-20°С, солоність нормальна, з доброю аерацією.
За рештками палеофлори можна твердити, щонавколишню сушу в той час покривали ліси з різноманітною, переважно теплолюбною рослинністю. У зразках, відібраних нами з керну св. Юріївська-2, пробуреної у Зовнішній Зоні Передкарпатського прогину, і переданих Ю.Тесленку для вивчення палеофлористичних решток, виявлено листки кейтонієвих, що належать до виду Sagenopteris kamenkensis Thom., і відбиток цикадофіта, визначений як Pterophyllum sp., інт. 2040-2045 м, а з інт. 2083,5-2091,5 м - листок гінкгових Desmiophyllum sp. [12]. Наявність решток цієї флори свідчить про це, що у середньоюрську епоху на цій території був субтропічний і дуже вологий клімат. Окремi прошарки грубоуламкових порід у середньоюрському розрізі доводять наявність короткотривалих регресій і трансгресій моря та перерви в осадонагромадженні.
Верхньоюрські відклади Карпат порівняно із нижньо-середньоюрськими мають значно більше поширення. Вони представлені головно рожевими криноїдними вапняками (оксфорд, кімеридж), а розрізи титону складені переважно ясно-сірими тонкошаруватими, інколи масивними вапняками з тоненькими прошарками кременів, аргілітів, мергелів. Наявність серед палеобіологічних залишків значної кількості типових для Тетисної зони амонітів - філоцерасiв , літоцерасiв і гаплоцерасів - засвідчує тісний зв'язок титонського геосинклінального басейну Карпат з Середземноморською палеозоогеографічною областю.
У Внутрішніх Карпатах титонський ярус утворений вапняками, які нагромаджувалися порiвняно зі згаданими вище в глибоководніших умовах. У Пенінській зонi - це глибоководні ясно-сірі вапняки (низи свалявської світи) з великою кількістю тонких прошарків, лінз і стяжінь темно-сiрого і чорного кременю, ядер та відбиткiв фауни, серед якої переважають амонiти, белемніти, радіолярії, тинтиніди і форамініфери. Карбонатні і карбонатноглинисті намули нагромаджувалися на значних глибинах. Звичайно, титонський Карпатський геосинклінальний басейн і басейни на прилеглих до нього територiях не можна вважати суцільними. Тут видiляють три фаціальні зони. Їхнє виникнення було зумовлене різними глибинами, якi спричинили нагромадження рiзних фацій та існування різних біот. Прилегла до басейну суша - Мармароський масив - мало над ним підвищувалася, тому в Пенінську фацiальну зону зносилося небагато теригенного матеріалу. Дещо більше його потрапляло в Закарпатський пізньоюрський басейн, де титон-берiаський розрiз складений глинистими вапняками.
На тлi загального опускания в юрський період Карпатської геосинклінальної області і прилеглих до неї територій тут періодично, на межі зчленування Внутрішніх структур регіону із Зовнішніми, відбувалися досить інтенсивні вулканічні процеси (чивчинська і кам'янопотіцька світи) [4].
Протягом усього титонського віку між цими басейнами (Внутрікарпатським, Карпатським і Передкарпатським), очевидно, був безпосередній зв'язок, однак зазначимо, що середземноморський характер фауни низів свалявської світи Пенінської зони чіткіше виражений, ніж нижнiвської світи на Волино-Поділлі. Порівняно ще не так давно В.Славін писав, що тут у Карпатах "середньоюрських відкладів або цілком нема, або ж поки що вони ще не розчленовані і не відділені від підстельних відкладів лейяса та перекривних відкладів келовею"[11].
У процесі польових досліджень проведених в 1999/2000 р., у різних літологічних різновидах порід Новоселицького кар'єру вдалося виявити рештки макрофауни, серед яких переважають амоніти і брахіоподи, а також окремі фрагменти двостулкових молюсків і рострів белемнітів. На підставі результатів, отриманих під час вивчення частини найліпше збережених рештків амонітів, серед яких були виявлені такі види: Caliphylloceras disputabile (Zit.), Stephanoceras humphriesianum (Sow.), Phylloceras cf. heterophyllum (Sow.), Perisphinctes defrancei (Orb.), Lytoceras ophioneum Benecke, Oppelia subradiata (Sow.), можна впевнено твердити про наявність у цьому розрізі крім верхньоюрських, також тоар?-ааленських, байоських, батських і келовейських утворень. На підставі раніше опублікованих матеріалів, що стосуються палеонтолого-стратиграфічної характеристики юрських відкладів околиць м. Перечена, можна зробити висновок про поширення тут переважно нижньоюрських утворень, а в Новоселицькому кар'єрі - середньо- і верхньоюрських [2].
Аналіз усіх наявних матеріалів щодо юрських відкладів Українських Карпат і прилеглих територій, а також результати наших досліджень дають нам підстави дещо детальніше і значно впевненіше твердити про особливості розвитку геологічної історії цієї території, яка на той час була складовою частиною Мезотетису і належала до північного відгалуження Середземноморської палеозоогеографічної провінції. Український сегмент Карпат займає важливе положення в Карпато-Балканській системі, тому з'ясування його найдетальнішої юрської історії має важливе значення для розуміння подій, що відбувалися в усій Тетичній зоні. З цих же міркувань також значно цікавить дослідників детальне вивчення юрських відкладів на прилеглих до Карпат територіях і, зокрема, на південно-західному краю Східноєвропейської платформи. Палеогеографічна реконструкція цього регіону впродовж юрського і початку крейдового періодів - дуже складне завдання. Головними причинами цього є закритість території, складна покривна будова, а також дуже рідкісні знахідки в юрських утвореннях палеобіологічних решток - одного з найголовніших індикаторів палеосередовища.
У Передкарпатті внаслідок активізації тектонічних процесів упродовж усього юрського періоду досить часто і суттєво змінювалися фізико-географічні умови. Це спричинило нагромадження в цьому регіоні різнофаціальних утворень, які різко відрізняються між собою як за літологічним складом, так і за вмістом притаманних кожному генетичному типу порід рештків тогочасної фауни і флори.
У ранньоюрську епоху територія сучасного Передкарпаття відрізнялася поступовим опусканням південно-західного краю Східноєвропейської платформи і початком зародження Передкарпатського передового прогину. Очевидно, що вже тоді з північного заходу почалася трансгресія моря, утворивши тут вузьку і довгу лагуну. В ранній юрі Передкарпаття було великою заболоченою покритою лісами рівниною з добре розвиненою річковою та озерною системою. Про це свідчать нижньоюрські континентальні відклади, представлені темно-сірими кварцовими пісковиками, алевролітами та аргілітами, у яких знайдені спори та пилок рослин, звуглені та піритизовані флористичні рештки, а також тоненькі прошарки вугілля. Очевидно, що
Loading...

 
 

Цікаве