WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геологічна історія українських карпат і суміжних територій у юрський період - Реферат

Геологічна історія українських карпат і суміжних територій у юрський період - Реферат


Отже, стратиграфія юрських утворень Пенінської зони, яка ґрунтується на вивченні збережених у цьому тектонічному хаосі окремих незначних відслонень, що є лише фрагментамирозрізу чи поодинокими "безкорневими" брилами, не завжди була палеонтологічно надійно обґрунтована.
У процесі геологічних досліджень Пенінської зони в деяких відслоненнях та окремих брилах вапняків ми виявили нові численні рештки різних палеоорганізмів у тому числі найважливішої для стратифікації і кореляції юрських відкладів фауністичної групи - амонітів . Завдяки їхньому детальному монографічному вивченню вперше для цієї території описано окремі, зокрема і зональні їхні види. Це дало підставу палеонтологічно аргументованіше обґрунтувати або підтвердити наявність на нашій території в юрському розрізі окремих ярусів чи фауністичних (амонітових) зон загальної стратиграфічної шкали і впевненіше виконати кореляцію зі значно повнішими розрізами Пенінської зони Західних Карпат.
На території Українських Карпат серед небагатьох скельних виходів юрських вапняків Пенінської зони особливе значення мають найзахідніші об'єкти, а саме: колись розроблюваний кар'єр в околиці м. Перечина та сучасний кар'єр біля с. Новоселиця. Як у першому, так і в другому предметом видобутку були і є юрські вапняки, якими тут складені величезні олістоліти.
Оскільки сьогодні Перечинський кар'єр повністю ліквідований, та будь-яких відслонень там нема, що унеможливлює проведення подальших геологічних досліджень (додаткові розшуки комплексів решток палеоорганізмів, порівняння, детальний переопис і кореляція розрізу тощо); значимість же Новоселицького кар'єру для наукових досліджень тепер стала ще важливішою.
На західній околиці с. Новоселиця Перечинського району серед утворень тисальської світи, яка тут дещо фаціально відрізняється від стратотипу, зокрема переважанням у місцевому розрізі чорних і темно-сірих аргілітів та мергелів над сірими і зеленкувато-сірими різновидами цих порід з рідкісними прошарками сірих і кремових вапняків, у кар'єрі розкрито юрські карбонатно-теригенні утворення, якими складений величезний олістоліт (приблизно 300x200 м). Механізм утворення цього олістоліту однозначно пояснити не можна, однак швидше за все ця величезна брила опустилася в пізньокрейдовий седиментаційний басейн із кордільєри, складеної такими ж вапняками, або у процесі геодинамічних рухів була витиснута з глибин, де, можливо, в основі Пенінської зони залягають корінні товщі аналогічних порід. В інших структурно-тектонічних одиницях Українських Карпат природа утворення олістолітів виражена чіткіше і потрактована однозначно. Наприклад, складені верхньоюрсько-нижньонеокомськими вапняками олістоліти разом з вулканогенними породами, що простежуються серед флішу 70-кілометровою смугою у фронтальній частині насуву Рахівської зони на Чорногорську від потоку Тростянець (басейн Чорної Тиси) через г. Петрос, потік Говерлу і далі по правих притоках Білої Тиси (Васкулю, Бальзатулу, Лемському Лісу, Липовцю, Менчілю) аж до басейну Чорного Черемоша (потоків Випчінка і Великий Керничний), однозначно не принесені здалеку, а були відірвані від корінних відкладів, захоплені ефузивами і внаслідок потужних виливів, що відбувалися у крейдовому періоді, винесені на поверхню [4].
У Новоселицькому кар'єрі юрські карбонатно-теригенні утворення значно перем'яті, тому практично неможливо визначити якусь обґрунтовану послідовність їхнього нагромадження. В дислокованому розрізі трапляються сірі вапняки і мергелі, рідше вони є плямистими з прошарками глин. Місцями мергелі переходять у глини. Також чимало в розрізі зеленкуватих пісковиків, серед яких є тонесенькі прошарки зеленкуватих піщаних мергелів. Над пісковиками розміщені пачки масивних рожевих або червонястих криноїдно-брахіоподових вапняків з тонесенькими прошарками чорних кременів.
Упродовж усієї історії вивчення юрських утворень Пенінської зони більшість авторів (В.Славін, І.Гофштейн та ін.) уважали, що тут відслонені переважно утворення верхнього відділу і, можливо, частково, батського ярусу. Підставою для таких висновків були результати вивчення Г. Вейном [14] декількох брахіопод, а саме: Rhynсhonella quadriplicata Ziet., Terebratula phillipsi Mоr., T.ventrikoza Ziet.
За результатами власних макрофауністичних досліджень і на підставі аналізу матеріалів попередніх досліджень юрських відкладів цього регіону нам вдалося в загальних рисах визначити фізико-географічні умови, що були на цій території упродовж юрського періоду, а також з'ясувати систематичний склад біоти, яка населяла Карпатський юрський палеобасейн.
З огляду на літологічні особливості нижньоюрських відкладів та знайдені у них палеобіологічні рештки можна говорити про те, що ці утворення у Внутрiшніх Карпатах і на Мармароському масиві представлені досить глибоководними фаціями вiдкритого морського басейну, який був частиною океану Тетис або ж мав з ним безпосередній зв'язок.
У Внутрішніх Карпатах відклади лейясу - це переважно строкатоколірні глинисті утворення, інколи збагаченi піщаним або карбонатним матеріалом. У породах нижньої юри знайдено рештки рiзноманітних типових морських палеоорганізмів - морських лілій, амонітів, белемнітів, пелеципод, гастропод, форамініфер, брахіопод та інших, поширення яких відоме в одновікових утвореннях багатьох регіонів Середземноморської палеозоогеографічної провінції. Очевидно, що навколишня суша (чи кордільєри, що обмежували Пенінський басейн з півдня і півночі) ще не була цілком пенепленизованою. І з неї в цей басейн потрапляло досить багато уламкового матеріалу.
У Передкарпатті нижньоюрські відклади (подолецька і мединицька свiти) виділяють умовно. Вони складенi пiсковиками та аргілітами, дуже збагаченими розсіяною органікою з рештками звуглених і піритизованих рослин та поодинокими тоненькими прошарками і лінзочками вугілля. Це переважно континентальні утворення, палеонтологічно слабо схарактеризовані. В них виявлені лише палінологічні рештки, які мають значне стратиграфічне поширення. За результатами наших макрофауністичних досліджень, на підставі вивчення малакофауни [5, 6] у Зовнішній зоні Передкарпатського прогину поки що найдавніші палеонтологічно надійно обґрунтовані відклади юрського розрізу належать до байоського ярусу. Можливо, що в процесі подальших досліджень будуть з'ясовані і давніші ланки юрського розрізу, та вірогідно, що тут, як і в Переддобруджському прогині, юрський седиментогенез почався наприкінці байоського віку [7].
Середньоюрськi вiдклади в Карпатах представлені здебільшого мергелисто-теригенними утвореннями (у верхах криноїдними вапняками), що вміщують численні рештки амонітів, белемнітів, морських їжаків, форамінiфер, брахіопод, двостулкових молюсків та ін. Наявність рештків цих організмів свідчить про відкритий тип басейну і його прямий
Loading...

 
 

Цікаве