WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Видатний учений - професор Ярослав Кульчицький - Реферат

Видатний учений - професор Ярослав Кульчицький - Реферат


Реферат на тему:
Видатний учений - професор Ярослав Кульчицький
Дев'ятого серпня 1996 року на 73 році життя після важкої хвороби відійшов у вічність відомий український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри історичної геології і палеонтології Львівського національного університету імені Івана Франка професор Ярослав Кульчицький.
Ярослав Онуфрійович Кульчицький народився 16 квітня 1923 року в селі Кульчиці Самбірського району Львіської області в родині сільського учителя. Після закінчення в рідному селі п'яти класів початкової школи вступив до Самбірської гімназії, у якій навчався до 1939 р.
У 1941 р. закінчив Самбірську середню школу і вступив на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. В 1944 р. з третього курсу його мобілізували до армії, однак через слабий зір скерували на роботу в Нижньо-Тагільський металургійний завод. Тут на посаді помічника машиніста Я.Кульчицький працював до березня 1945 р. Приїхавши цього ж року до Львова, він перевівся на третій курс геологічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка.
Після закінчення університету в 1948 р. Ярослав Кульчицький працював геологом-знімальником, а згодом начальником польових партій Західно-української експедиції Всесоюзного науково-дослідного геологорозвідувального інституту (ВНДГРІ), реорганізованої 1953 р. в Українське відділення ВНДГРІ, а пізніше в УкрДГРІ.
У співпраці з А.Жураковським 1948-1949 рр. зазняв північно-східну частину Кросненської зони в масштабі 1:25000, що послугувало підставою для структурно-розшукового буріння на нафту і газ у Хащів-Лімна-Жукотин-Вовченській антиклінальній складці.
Після цього (1950-1951) Я.Кульчицький провадив знімально-розшукові роботи у Передкарпатському прогині, на площі Дзвіняч-Невочна.
У 1952-1953 рр. Я.Кульчицький на посаді старшого геолога партії виконував структурно-картувальне буріння на ділянках Солотвино-Горохоліно та Дзвіняч-Старуня. Результати, отримані в процесі комплексного вивчення фактичного матеріалу із пробурених тут свердловин, послугували в подальшому основою для відкриття Дзвіняч-Старунського нафтового і Богородчанського газового родовищ.
З 1953 р. Ярослав Кульчицький проводив самостійні тематичні і наукові дослідження складчастої споруди Карпат. Головні зусилля вчений спрямував на вивчення стратиграфії і тектоніки крейдового та палеогенового флішу й оцінки палеогенового флішу щодо перспектив його нафтогазоносності. Під керівництвом Я.Кульчицького в той час вели комплексні палеонтолого-стратиграфічні дослідження, в яких дрібні форамініфери вивчали О.Мятлюк і Н.Дабагян, нумуліти - К.Хлопонін, молюски - О.Максимов, а детальні літологічні роботи виконували О.Каданар і Л.Столяр.
Комплексне вивчення флішових утворень, поширених у південно-східній частині Українських Карпат, дало змогу Я.Кульчицькому разом з М.Жиловським у досить стислий термін скласти перші схеми стратиграфії крейдових і палеогенових відкладів поширених у верхів'ях Черемошу і Тиси, а також схему тектоніки і геоморфологічну карту цього району. Вже на перших етапах досліджень учений виокремив із "Внутрішньої антиклінальної зони" (за поділом московських геологів) самостійну Рахівсько-Пенінську і Магурську зони зі скибами Скупової, Людовця і Яловичори (власне Чорногірську зону). У Чорногірській зоні виділено шипоцьку, яловецьку, чорногірську та скупівську світи крейди і гринявську, топільчанську та гранітненську світи палеогену. В інших районах південного схилу Карпат визначені довжанська і драгівська світи верхнього еоцену, які до того зачислювали до складу лютської світи палеоцену.
Зазначимо, що на цей час Українські Карпати вивчали дві групи дослідників, які принципово по-різному трактували загальну геологічну будову цього регіону.
Московська група дослідників (О.Богданов, В.Славін, М.Муратов та ін.) цілком заперечувала насувну будову Карпат, вважала їх простою структурою, у якій виділяла центральний горст-антиклінорій і прилеглі до нього синклінорії.
Другий напрям розвивали О.Вялов, Р.Ладиженський і Я.Кульчицький. Головним його положенням був поділ Карпат на структурно-фаціальні одиниці, обмежені значними насувами. По суті, прихильники цього напряму розвивали ідеї, висунуті на початку ХХ ст. французьким ученим М.Люжоном щодо шар'яжної будови Альп і перенесені на Карпати австрійськими геологами М.Лімановським і В.Улігом.
Саме згадані вище нові дані, отримані Я.Кульчицьким у процесі комплексних польових досліджень у південно-східній частині Українських Карпат, були вагомим аргументом на користь загальної покривної будови регіону. Важливе значення для оцінки перспектив нафтогазоносності крейдового і палеогенового комплексів мали складена під керівництвом Я.Кульчицького (1958) зведена геологічна карта Покутсько-Буковинських Карпат масштабу 1:100 000 та виконане наукове обґрунтування прогнозних геологічних запасів нафти і газу складчастої області. Підсумком цього періоду став захист 1959 р. дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата геолого-мінералогічних наук.
Організаторські здібності, трудолюбивість, високі вимоги як до себе, так і до колег дали йому змогу очолити лабораторію картознімальних робіт, що послугувала базою для створення дещо пізніше сектора Карпат і Передкарпаття, а згодом і геологічного відділу УкрДГРІ.
Вагомий внесок у розробку тематичних планів інституту зробив Ярослав Онуфрійович, перебуваючи на посаді вченого секретаря (1959-1961).
Другий період (1960-1966) дослідницької праці Я.Кульчицького пов'язаний з вивченням південного схилу Українських Карпат, у межах якого виділяли єдину велику Магурсько-Чорногірську плащовину. Низка тематичних розробок з півден-ного схилу дала змогу вченому разом зі співпрацівниками Н.Дабагян, П.Лозиняком, М.Мархель значно деталізувати стратиграфічні і тектонічні побудови. Зокрема, в межиріччі Ужа-Боржави було виділено Пенінську, Магурську і Дуклянську структурно-фаціальні одиниці, а на південному сході - Мармароську, Рахівську, Сухівську та Чорногірську зони, а також визначено скибову будову міжскельного палеогенового флішу, у межах якого виділено Тарасівську (північну) і Драгівську (південну) підзони.
Результати фундаментальних досліджень ученого з тектоніки і стратиграфії використано під час складання тектонічної карти всієї Карпатської гірської споруди, опублікованої в Чехословаччинні за редакцією М.Магела 1973 р., а також як складова частина вони увійшли до тектонічної карти України і Молдавії, що опублікована 1969 р.
Значну увагу приділяв Ярослав Онуфрійович вивченню палеогеогра-фічних особливостей формування флішових утворень, їхньої циклічності та ритміч-ності, часу й умовам генезису нафтогазових покладів Східних Карпат. Він є співавтором Атласу літолого-палеогеографічних карт Східноєвропейської платформи та її геосинклінального облямування, а також Атласу палеогеографічнихкарт крейди, палеогену і міоцену
Loading...

 
 

Цікаве