WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України. Будова профільних сірих лісових грунтів - Контрольна робота

Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України. Будова профільних сірих лісових грунтів - Контрольна робота


Контрольна робота
з ґрунтознавства
Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України. Будова профільних сірих лісових грунтів.
План
1. Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України.
2. Будова профільних сірих лісових грунтів.
Сірі лісові ґрунти лісостепової зони
Лісостепова зона знаходиться між тайгово-лісовою і степовою зонами. Загальна площа її складає близько 150 млн. кв. км, чи 3,9% усієї площі. Сірі лісові ґрунти займають приблизно 60 млн. га.
У цій перехідній смузі сприятливі умови складалися як для листяних лісів, так і для лучно-степової рослинності. Тому в пропілом ландшафт лісостепу характеризувався чергуванням лісових масивів і великих ділянок лугових степів, серед яких були розкидані острівні ліси - гаю.
Лісостеп простирається у виді суцільний, але нерівної смуги через усю територію європейської частини, починаючи від радянсько-румунської границі до Уральських гір. На схід Уральських гір лісостеп знову з'являється в межах Західно-Сибірської низовини і простирається аж до Алтаю, що обходить з півночі. На схід лісостеп представлений окремими островами, з яких найбільш великими є Кузнецький, Мінусинский, Ачинський, Канський, Іркутський, Селенгінський і Нерчинський масиви.
Південна границя лісостепу проходить приблизно по лінії Кишинів - Кременчук - Полтава - Харків - Саратов - Куйбишев - Бугуруслан - Стерлітамак. У Зауралля ця границя проходить трохи південніше Челябінська на Петропавловськ - Омськ - Новосибірськ - Барнаул.
Лісостепові ландшафти також зустрічаються й у тайгово-лісовій зоні ("ополья") і серед степової зони (лісостеп Донецького кряжа).
Природні умови лісостепу
Клімат лісостепу помітно відрізняється від клімату тайгово-лісової зони, що обумовлено більш південним її положенням. Вегетаційний період тут більш тривалий, у період вегетації рослин опадів випадає менше, ніж у тайгово-лісовій зоні, тоді як температура стає вище, збільшується випар і сухість повітря, спостерігаються суховії, особливо на сході.
У зв'язку з великою довжиною з заходу на схід клімат лісостепу неоднорідний. Середня річна температура коливається в межах від 7° на заході (Україна) до -4,5° на сході (Забайкалля). Середня липнева температура коливається близько 18-21°, середня січнева від -6° на Україні до -34° у Забайкалля. Річна амплітуда температури відповідно змінюється від 25° на заході до 53° на сході. Сума опадів за рік досягає 560 мм на заході і 300 мм на сході. Тривалість періоду із середньодобовою температурою вище 5° складає 250 днів на заході і 180 днів на сході.
Таким чином, у міру руху з заходу на схід збільшується річна амплітуда температури, зменшується кількість опадів (особливо узимку) і скорочується тривалість періоду вегетації рослин. Спостерігаються зміни клімату й у напрямку з півночі на південь убік збільшення кількості тепла і зменшення зволоження.
У лісостеповій зоні складається менш сприятливий баланс вологи, чим у тайгово-лісовій зоні. У рівнинних умовах північного лісостепу в ґрунтах панує періодично промивний режим, у південної - непромивний. У лісостепових районах Східного Сибіру виявляється островами вічна мерзлота і виявляється тимчасова сезонна мерзлотість.
У цій зоні в середні по погодних умовах роки культурні рослини задовільно забезпечені вологою і теплом, нормально розвиваються і дають досить високі врожаї.
Рельєф і грунтоутворюючі породи в різних частинах лісостепової зони неоднакові. Лісостеп європейської частини СРСР характеризується переважно хвилястим рельєфом, сильним і глибоким розчленовуванням густою мережею рік і балок, місцями ярів. Пануючими елементами рельєфу є положисті і похилі схили з вираженим мікрорельєфом у виді западин, блюдець. Тому тут спостерігається значний поверхневий стік поталих вод і весняно-літніх дощових опадів, що викликають водяну ерозію ґрунтів, а по западинах створюються вогнища перезволоження. Наявність схилів різної експозиції розширює можливості землеробства в частині збільшення асортименту оброблюваних культур і вибору для них найбільш придатних грунтово-екологічних і мікрокліматичних умов.
Найбільш розповсюдженими грнтоутворюючими породами в лісостепу європейської частини СРСР є лісовидні суглинки і глини, а також леси. У приволзьких і заволзьких районах значне місце займають елювіальні і делювіальні утворення різних корінних порід, у більшості випадків карбонатних. Ґрунтові води, як правило, залягають глибоко і не беруть участь у ґрунтоутворенні. Західносибірський лісостеп розташований на плоскій рівнині, слабко дренірованною рідкою річковою мережею Тут багато неглибоких і невеликих западин, часто зарісши, березою й осикою, що утворять дрібнолісся, відоме за назвою колков. Для рельєфу західносибірського лісостепу характерні також гриви - положисті і довгі, але невисокі ували, що чергуються з межгрівними зниженнями - балками, чи займищами.
Грунтоутворююче породи в Західно-Сибірській низовині представлені переважно лісовидними суглинками і глинами, по древніх долинах рік зустрічаються супесі і піски. Наноси на невеликій глибині підстилаються соленосними глинами. Ґрунтові води на вододілах залягають неглибоко, часто бувають засоленими й активно беруть участь у ґрунтоутворенні. У зв'язку з цим лісова ;
рослинність займає місця тільки найбільш дренірованного рельєфу, де виключений розвиток у ґрунтах явищ заболочування і засолення.
До сходу від Обі рельєф лісостепових островів знову стає розчленованим, що виключає скупчення поверхневих і помітна участь у ґрунтоутворенні ґрунтових вод. Грунтоутворююче гірські породи представлені тут карбонатним елювієм і делювієм різноманітних корінних порід.
Рослинність лісостепу характеризувалася раніш чергуванням ділянок листяних лісів і лугових степів. До дійсного часу масиви лугових степів майже цілком розорані, значні площі лісів піддалися розкорчуванню і також освоєні під ріллю.
До складу збережених у європейській частині широколистяних лісів-дібров, крім дуба, входять ясен, липа, осика, клени й утворюючі підлісок ліщина, черемшина, горобина й ін. У лісах правобережної України і Молдавії до дуба приєднується бук і граб; до сходу (Передуралля) зростає участь липи. У Сибірському лісостепу переважне місце займає береза, дуб зникає. В Іркутському лісостепу з'являється модрина, що у Забайкальському лісостепу одержує велике поширення. У зімкнутих лісах трав'яний покрив сильно зріджений, у прояснених він розвивається краще, багатство його зростає. Мохів дуже мало.
Природна трав'яниста рослинність лучно-степових ділянок у європейській частині збереглася в далеко не всіх місцях, головним чином у заповідниках, по узліссях лісів і балкових схилів. Більш повно природна трав'яниста рослинність збереглася в лісостепу Сибіру.
Походження лісостепу
Про походження ландшафтів і ґрунтів лісостепу існує кілька гіпотез.
Відповідно до поглядівВ. В. Докучаєва, лісостеп є древнім зональним ландшафтом, у якому під широколистяними лісами формувалися сірі лісові ґрунти, а під
Loading...

 
 

Цікаве