WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Особливості будови річкових долин південно-західної Канади - Реферат

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади - Реферат

спостерігати на рис.42 (верхній знімок). Він зроблений у 30-ти км на північ від гирла. Кидається в очі дві речі. Перше, це відсутність однієї тераси, друга, це значно менший вріз русла у поверхню дна палеоозера. Наступний знімок зроблена на відстані 3 км від гирла річки з дамби водосховища. Тут значно збільшився вріз долини, приблизно до глибини 60 метрів, як це є у основному руслі (див.рис.42), а також з'явилася друга надзаплавна тераса. Якщо розділити відстань між двома точка на різницю у глибині врізання та вийде, що падіння долини річки складає 1 м на км. Це є скоріш типовим для передгірських річок ніж для річок рівнин. А ця територія є ідеально плоскою. Аналіз топографічної карти показав, що між точкою перетину ізогіпсами 1700 та 1800 футів (перепад 30 метрів) вздовж долини річки Souris відстань перевищує 60 км, тобто середне значення падіння долини є у два рази меншим. Невідповідність кількості терас та різна величину падіння головної артерії та її притоки пояснюється тим самим чином, що і в попередніх прикладах, що стосувалися долини річки Red Deer. При просування головного русла ним було здреноване озеро, скид води з якого виконав певну роботу по його поглибленню і формуванню нового терасового рівня. Цей потік не підрізав притоки річки і на певний час вони перетворилися на висячі долини. Невелика потужність сучасних потоків не дозволила їм врізатися у заплаву одразу по усій довжині річки і по усій ширині заплави. Сьогодні йде поступове їх врізання. З часом профіль рівноваги для обох потоків стане приблизно однаковим і наблизиться до показників рівнинних річок.
Вище було зазначено, що топографічна карта на рис.38 дещо не відповідає сучасній топографії місцевості. За час, що минув після видання карти трохи вище гирла річки Moose Creek було збудоване водосховище, вода з якого відбирається на зрошування прилеглих орних земель. Заповнення чаші водосховища тривало п'ять років. Сьогодні природного стоку річки вистачає тільки на відбір води для зрошення. Русло річки нижче греблі є сухим, що ілюструє нижній знімок на рис.42.
Фрагмент космічного знімку площі водосховища наведено на рис.43 (ліва частина). Цей факт є цікавим, якщо задатися питанням, а за рахунок чого була сформовано яружно-балкова система? Оскільки ерозійні форми досягають рівня заплави, то це означає, що, принаймні, останній етап їх формування є десь близьким до наших днів. Але, з іншого боку ми бачимо, що теперішніх атмосферних опадів не вистачає навіть для нормального функціонування річок. Можна припустити, що в недалекому минулому на даній території сталися певні кліматичні зміни, зокрема зменшення кількості опадів. Далі, у частині присвяченій долині річки Elbow, будуть наведені приклади ерозійних форм, утворення яких було викликане таненням снігово-льодового покриву і які припинили свій розвиток після його зникнення.
Наявність рукотворних басейнів, оскільки відомий час їх створення, дозволяє оцінити швидкість природних процесів. Наведена у правій частині рис.43. фотографія берегової лінії водосховища показує, що приблизно через десять років після його заповнення був сформований типовий береговий уступ, який за своїми параметрами нічим не поступається природним. Далі подібні приклади будуть наведені відносно деяких процесів у береговій зоні Київського водосховища.
Рис.42. Долина річки Mosse Creek
Рис.43. Фрагмент космічного знімку Landsat (http://glovis.usgs.gov/) та фотознімок берегової лінії водосховища на річці Moose Creek
Ділянка Souris River є ще цікавою тим, що у східній частині луки у будові поверхні палеоозера добре збереглися сліди початку формування долини (рис.44). На детальному космічному знімку добре видно, що на згині річки вздовж її правого борту, мають місце сліди інтенсивних потоків які частково зрізали озерні відклади. Власне це і є уступ між озерною рівниною та другою надзаплавною терасою. Як можна судити зі зображення ширина потоку була у кілька разів більшою від сучасної, але його глибина складала приблизно тільки 20 метрів. За слідами переміщення можна зробити висновок, що водний потік закономірно зміщувався до свого сучасного положення. Слід звернути увагу на той факт, що у ядрі луки розташоване локальне підняття з яким пов'язано існування родовища нафти. Безумовно, що структурний фактор відіграв значну роль у формуванні луки. Частково цю структуру можна розпізнати на попередньому космічному знімку (див.рис.39). В цілому структура виражена у рельєфі через невеликий останець місцями підкреслений палеобереговим уступом. В межах цього останця спостерігається близьке залягання морени, відклади якої виявилися досить рідким явищем. За своїм літологічним складом морена дуже схожа на озерні відклади, але значно збагачена піщанистою фракцією.
Більш-менш детально з типовим післяльодовиковим рельєфом цієї частини провінції Саскачеван вдалося ознайомитися в провінційному парку Moose mountain (Рис.45). Ця ділянка післяльодовикового рельєфу вціліла завдяки своєму гіпсометричному положенню і розташована 40-50 км на північ від розглянутого вище відрізка долини Souris River. Весь проміжок між підвищеною ділянкою післяльодовикового рельєфу та долиною Souris River займає дно колишнього озера. Альтитуда дна коливається від 1800 до 2100 футів над рівнем моря. Лосина гора (Moose mountain) піднімається над рівниною на 400 футів (130м). Серед оточуючою озерної рівнини цей фрагмент моренної рівнини виділяється як овальна структура, яка суттєво відрізняється за своєю будовою від будови озерної рівнини. Загальне співвідношення між цими рівнинами можна спостерігати на фрагменту середньомасштабного космічного знімку, що знаходиться на рис.46.
Рис.45. Фрагмент топографічної карти на ділянку моренної рівнини (Moose mauntain park)
З топографічної карти видно, що уся площа моренної рівнини усіяна різного розміру озерами неправильної геометричної форми без певної орієнтації. Частина з них є повністю ізольованими, а частина поєднана системою проток. На космічному зображені поверхня моренної рівнини вкрита чорними цяточками (озера), на зразок віспи. Положення уступу на топографічні карті лише умовно можна спрогнозувати за зміною характеру горизонталей. На фрагменту середньомасштабного знімку уступ є більш чітким і його можна зазначити за зміною структури зображення, в основі якої лежить наявність на схилі ерозійних форм та зміна рослинності.
Рис.46. Фрагмент космічного знімку на ділянку моренної рівнини (Landsat, http://glovis.usgs.gov/)
Значно більше інформації про причини зміни структури фототону можна отримати з детальних космічних знімків. Фрагмент такого знімку наведено на рис.47. Яри та балки ясно вказують на положення схилу, їх нижні частини опираються на озерну рівнину, а верхів'я вказують на початок вододільної поверхні. В будові ерозійних форм слід звернути увагу на дуже істотну обставину - вони закінчуються без типових для таких ситуацій конусів виносу, характер контакту з озерними відкладами вказує на те, що продукти виносу поступово заповнювали улоговину і є притуленими до відкладів морени.
Береги озер є відносно крутими та високими, що відрізняє їх від залишкових озер в межах озерної рівнини. Так якщо висота берегів
Loading...

 
 

Цікаве