WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Особливості будови річкових долин південно-західної Канади - Реферат

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади - Реферат

сильній еродованості та розгалуженості ерозійних форм. Він має також, в силу тієї ж еродованості, більшу ширину ніж уступ від першої до другої тераси. Питання по походження другої надзаплавної тераси, без детальних польових досліджень, залишається проблематичним. Її походження може бути пояснене як традиційними схемами формування терас, так і домінуючою роллю літологічних чинників. Але, у даному випадку принципового значення це не має.
Сучасний стан уступів між різними геоморфологічними рівнями цієї ділянки річки Red Deer можна було спостерігати на перспективному аерознімку, що був представлений на рис.5. та на двох наступних знімках (рис.27), що зроблені у тому ж районі, але трохи нижче за течією. При співставленні усіх ці трьох зображень, та зображення наземних фотознімків, то, мабуть, можна зробити висновок, що принаймні у цій частині течії річки, її долина є одноманітною.
2. Деякі рису будови поверхні південно-західних територій Канади
Поверхневі відклади. Четвертинні відклади південних частин провінцій Альберта та Саскачеван не вирізняються особливою різноманітністю. Більша частина території представлена озерними глинами, суглинками, супісками сіро-жовтого кольору, з домішками гравійного матеріалу. Досить значну частину складає уламковий матеріал. Здебільшого це галька, та різні за розмірами валуни. Присутність уламкового матеріалу пояснюється дрифтовим переміщенням у тілі плаваючої криги. В колишній зонах прибою, за рахунок руйнуючої дії хвиль та часткового переміщення глинистих фракцій відбувається деяке збагачення озерних відкладів уламковим матеріалом. Приклад такого явища представлено на рис.28. Вміщений тут знімок був зроблений на березі озера Reed Lake у точці, що була описана раніше (див. рис.2.1.7. - 2.1.10). На тих фотографіях був показаний характер берегової лінії та сліди її переміщення при усиханні озера.
Збагачення уламковим матеріалом відбувається також в наслідок антропогенного втручання. З рис.29, видно, що на польовій дорозі в межах озерної рівнини в результаті руйнування грунтово-рослинного прошарку колесами автомобілів та вітрової ерозії, має місце винесення дрібнозернистої фракції та збагачення озерних відкладів піском, гравієм та галькою.
Про те, що в озерних відкладах присутній і крупно уламковий матеріал свідчить наступний знімок (рис.30). На рисунку зображено узбіччя польової дороги, на яке стягувалися та складалися у "стіжок" валуни та галька. На другому плані зображення можна бачити кінець замкнутої котловини, яка ще недавно була залишковим озером. Сьогодні можна спостерігати безліч таких западин, які в залежності від співвідношення гіпсометрії їх дна з рівнем підземних вод, або є ще частково заповнення водою, або перетворилися на сухі безстічні улоговини.
Рис.28. Озерні відклади в колишній зоні прибою озера Reed Lake
Рис. 29. Збагачення озерних відкладів гравійною фракцією в результаті вітрової дефляції
Наявність значної кількості ерозійних форм дає можливість оцінити потужність озерних відкладів та їх співвідношення з нижніми верствами. Не дивлячись на велетенські простори, що сьогодні займають озерні рівнини, потужність озерних післяльодовикових відкладів, за звичай, не значна. В усіх випадках, коли була можливість спостерігати озерні відклади у розрізах, їх видима потужність не перевершувала п'яти метрів. В межах бортів Horseshoe Canyon потужність відкладів складає 3 метрів (рис.31).
Рис.30. "Стіжок" крупноуламкового матеріалу на поверхні озерної рівнини
Рис.31. Співвідношення озерних відкладів (верхня тонка світла смуга) з підстеляючи ми породами у східній стінці Horseshoe Canyon
На збільшеному зображенні видно, що це однорідні супіщано-глинисті відклади зі слабо вираженою шаруватістю (рис.32). Невелика потужність озерних відкладів свідчить про нетривалість озерного циклу розвитку. Для порівняння, потужність озерних дольодовикових та післяльодовикових відкладів у долині середнього Дніпра приблизно у десятеро більша (див. рис.1.5. та 1.6).
Грунтово-рослинний покрив, а це видно з попередніх рисунків, є слаборозвиненим. Потужність ґрунту складає усього 10-15 см, досить часто ґрунт взагалі відсутній. Пояснюється це молодістю рельєфу та специфічними кліматичними умовами. Скоріш за все головна причина криється у останньому чиннику, оскільки суворі зими з температурами до -40ОС та спекотне, посушливе літо створюють не найкращі умови для вегетації та формування ґрунтового покриву. Для порівняння можна навести такий приклад. У межах Волинського Полісся під час польових робіт у 70-і роки м.с. робилися прокопки на окопах першої та другої світових війн і в них на той час вже спостерігався цілком розвинений ґрунтовий покрив.
Рис.32. Прошарок озерних відкладів у стінці Horseshoe Canyon
Після розмови про ґрунти є доречно кілька слів сказати й про рослинний покрив. Рослинність як і поверхневі відклади також є досить одноманітною. Сьогодні, це рослинність незайманих прерій (незначна частина площі), штучні насадження на пасовищах, або сільгоспугіддя. Рослинність незайманих прерій можна спостерігати головним чином на вододілах або в прибереговій частині озер, тобто у місцях найменш придатних для аграрного господарства. Типовий вигляд прерії берегової зони відображають фотознімки, що вміщені на рис.9. та рис.28. Загальний шовковистий з переливами вигляд прерії формує злакове різнотрав'я (рис.33). Цю фотографію зроблено на озерній поверхні неподалік від західної стінки Horseshoe Canyon. Не дивлячись на те, що ця частина днища палеоозера ніколи не була береговою смугою, тут відмічається присутність у відкладах великої кількості слабко обкатаної гальки. Тобто шлях її транспортування та період механічної обробки були короткими.
Рис.33. Злаки прерії в межах незайманих озерних рівнин.
А Б
Рис.34. Кактус в долині річки Red Deer та полярний мак в передгір'ї Скелястих гір
Про релікти. Відвідини Канади збагатили автора, щодо рослинності прерій. Так в долині річки Red Deer неподалік від Horseshoe Canyon вперше вдалося бачити цвітіння кактусів у дикій природі (рис. 34А), а в передгір'ї Скелястих гір - цвітіння полярного маку (рис.34Б).Було дивиною зустріти кактуси на 52-ї паралелі п.ш., бо завжди уявлення про ці сукуленти пов'язувалися з аридними пустелями, і аж ніяк не з середніми широтами.
Відносити ці рослини до розряду реліктів, що пережили льодовиковий період важко, бо мабуть неможливо було б їм вижити в продовж кількох тисяч років зледеніння, та ще кількох сот років на дні озера. Радше, можна припустити поступову їх міграцію навздогін деградуючому льодовику. І оскільки добре відомими є час закінчення льодовикового періоду і південна межа його поширення то досить легко обчислити і швидкість їх міграції. У південному напрямку межа Вісконсинського льодовика знаходилася на відстані біля 1000 км, а у південно-східному - на відстані 400-500 км (масив Cyprus hills). Розділивши ці відстані на час, що минув після завершення льодовикового періоду (8000-10000 років) знаходимо, що середня швидкість міграції становила від 500 до 1000 метрів на рік. Відразу ж напрошується аналогія з реліктовими рослинами України, наявність яких приводиться як доказ атигляціолістичної
Loading...

 
 

Цікаве