WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Особливості будови річкових долин південно-західної Канади - Реферат

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади - Реферат

Його подальшій розвідці перешкоджає віднесення ділянки до природоохоронних територій.
Висновок про те, що головним агентом денудації були не поверхневі, а підземні води, хоча й є більш реалістичним, все ж таки має одну, але досить істотну ваду. При такому підході улоговина Horseshoe Canyon повинна розглядатися як зона розвантаження підземних вод, а це автоматично ставить питання про розташування зони живлення. Аналіз гіпсометрії оточуючої території дає підстав припускати два варіанти. Найближчою територією, яка б могла розглядатися як зона живлення є поверхня дна (сьогодні це денна поверхня) палеоозера (Large Glacial Lake Drumhiller - рис.19), яка рясніє різними за розмірами озерами. Другий варіант живлення струмків у Horseshoe Canyon є Скелясті гори та їх передгір'я. Фактично Horseshoe Canyon розташований вже в межах передгір'я альтитуда поверхні тут становить 850-900м над рівнем моря.
Таке припущення узгоджується з поглядами гідрогеологів про формування локальних гідросистем систем у передгірських смугах, ширина яких визначається проникністю гірських порід, перепадам альтитуд та продуктивністю підземних резервуарів. Про гідродинамічний вплив гірських масивів на передгірські ландшафти у свій час писав і Мільков Ф.І. /16/.. Не так давно, автором подібні дослідження були виконані і відносно Передкарпаття. Тоді було зроблено висновок, що гідродинамічна система Карпат впливає на відстані у кілька десятків кілометрів і призводить до формування зсувів та сприяє деформуванню верств пластичних, перезволожених гірських порід під дією геостатичного та гідродинамічного навантаження з боку гірських країн /21/. На відміну від розглянутої території, у Передкарпатті, де поверхня складена водотривкими породами, при досягненні підземними водами приповерхневої зони формуються зсуви та має місце оглеєння ґрунтів.
Знайомство з будовою ділянки Horseshoe Canyon дозволило доповнити раніше розроблені схеми функціонування геосистем саморозвитку /http://www.geo.univ.kiev.ua/?d_id=68/. Загальний принцип їх дії базується на співвідношенні геостатичного та гідростатичного тисків в осадовій товщі. Порушення початкової рівноваги між ними призводить або до підняття, або до опускання поверхні. У попередніх схемах в якості екзогенного збуджувача виникнення таких систем розглядалися поверхнева ерозія та локальна дефляція. Остання в аридних зонах призводила до утворення безстічних западини, на зразок Карагіє, Кара-Бугаз-Гол, Ельтон та їм подібних. Випадок з Horseshoe Canyon дозволяє поширити список комбінацій взаємодії екзогенних та ендогенних чинників при утворенні та функціонуванні геосистем.
Завершуючи розгляд території Horseshoe Canyon зауважимо, що його унікальність є тимчасовою. Збіг обставин привів до того, що ми сьогодні можемо спостерігати це природне явище у тому етапі, коли воно є видовищним. В недалекому минулому, і в недалекому майбутньому під дією природних сил воно зміниться і можливо втратить свою видовищність. Але його місце займуть нові природні об'єкти, які буз сумніву існують у цьому регіоні. Так на рис.23. наведене космічне зображення ще одного каньйону (назва на карті відсутня), що розташований за 20 км на південь від Horseshoe Canyon. В межах його верхів'я сьогодні можна спостерігати процеси, що кілька тисяч років тому почали формування Horseshoe Canyon. Тут можна спостерігати, по положенню початків рівчаків, виходи підземних вод, які рано чи пізно призведуть до утворення улоговини та чогось видовищного.
Рис.23. Виходи підземних вод злокалізовано в зоні уступу, (http://www.spaceimaging.com/gazette/)
Після того, як ми розглянули більш-менш детально деякі особливості будови басейну річки Red Deer цікаво буде зробити деякі узагальнення за допомогою космічних знімків. На рис.24. показаний фрагмент космічного знімка на територію, що безпосередньо прилягає до західної околиці містечка Drumheller. На жаль, на безкоштовних сайтах знімків на територія міста не знайшлося, але даний фрагмент включає більшість елементів, що буди розглянуті вище. Так, цифрою 1 зазначена долина річки, яка на захід від міста різко змінює напрямок течії з субширотного на північний; цифрою 2 відмічена долина притоки Kneehills Creek; цифрою 3 - улоговина Horseshoe Canyon; цифра 4 стосується ділянки бедленду, що зображена на рис.9.
Відносно цієї частини території слід одразу зауважити, що масштаб явища, який справляє дуже сильне враження з близької відстані, при розгляді на регіональних знімках є мало помітним. Для підтвердження цього на рис.25 вміщено збільшений фрагмент знімку.
Рис.24. Загальний вигляд долини річки Red Deer на відрізку на захід від містечка Drumheller, (http://www.spaceimaging.com/gazette/)
Рис.25. Зображення бедленду долини Red Deer на космічних знімках, (http://www.spaceimaging.com/gazette/)
Зазначені цифрами 2 та 3 ділянки долини річки Kneehills Creek та Horseshoe Canyon детально були розглянуті вище і ніякої нової інформації, якщо не брати до уваги деякі аспекти структурної геоморфології, такі як спрямлені відрізки долин , коліноподібні їх згини, ми тут не знайдемо. Цікавою виглядає інформація з космічного знімку відносно утворення терас головного потоку - річки Red Deer, збільшений фрагмент знімку на відрізок долини якої наведено на рис.65.
Якщо порівняти, за матеріалами космічних зйомок та топографічним картам, параметри дренажних потоків, що були наведені вище та будову долини річки Red Deer (рис.24.- 26), то одразу можна зробити висновок про ідентичність їх походження. В усіх випадках це глибоко врізані долини, з крутими берегами та витриманою в вузьких межах шириною корита річки. Це, мабуть, є головним показником дренажних потоків, оскільки витриманість ширини та глибини корита річки говорить, по-перше, про величезну силу потоку, по-друге, про єдине джерело живлення на час його формування.
Рис.26. Можливості розпізнання через опосередковані ознаки терасових рівнів річки Red Deer, (http://www.spaceimaging.com/gazette/)
Початкова потужність потоку була настільки величесзною, що він сформував не долину річки, а русло-долину, в межах якого і відбуваються усі наступні її перетворення. Потужність потоків, що існували після утворення русла-долини була мізерною по зрівнянню з силою початкового потоку. Сьогоднішня ширина заплави (на знімку більш темна неоднорідна смуга вздовж русла)відображає сучасні можливості потоку. Оскільки кількості води не вистачає для заповнення долини у цілому, він сконцентрувався у досить вузьке русло, енергії котрого вистачило на незначний вріз у алювіальну товщу попереднього етапу. Не виключено, що це тераса вкладена в долину, тобто, сучасний потік сформував свою власну алювіальну товщу, в якій сьогодні і протікає.
Рис.27. Перспективні аерознімки долини річки Red Deer, 25 км нижче за течією від містечка Drumheller
На зображенні, ділянки першої надзаплавної тераси виділяються через відносно рівну структуру зображення (на рис. зазначена цифрою 1). Уступ між першою та другою надзаплавними терасами розпізнається через дві ознаки: тіні вздовж схилу, та через наявність в межах останнього лінійних ерозійних форм. Уступ між другою терасою та корінним берегом розрізняється по більш
Loading...

 
 

Цікаве