WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Науково-пізнавальні можливості цифрових моделей поверхні землі - Реферат

Науково-пізнавальні можливості цифрових моделей поверхні землі - Реферат

катастрофу, яка знищила ті сліди льодовика, якщо він був, або просто зрізало поверхневі відклади межиріччя Дніпра та Удаю. Це припущення було зроблене автором дещо раніше [16]. Тоді воно базувалося на спрямленості, паралельності та неглибокому врізові долин Супою, Трубіжу, Переводу, Оржиці та інших). Остаточне підтвердження цього припущення отримано після аналізу зображення рельєфу за цифровими моделями поверхні (рис. 2, 4,). Вниз за течією Дніпра такі явища спостерігаються на межиріччі Псла та Ворскли (рис. 5, верхня частина) та на межиріччі Орелі й Самари (рис. 5, нижня частина).
Селевий потік був дуже потужним і стрімким. Борозни, що залишилися на поверхні, свідчать про те, що разом із мулом неслися велетенські брили, які залишили глибокі сліди на поверхні (рис. 4). Цей рисунок дає можливість визначити і послідовність тих подій. Схоже, що перед селевим потоком річка Хорол безпосередньо впадала в Дніпро, а вже після нього змінила напрямок течії на південно-східний. Це означає, що ще перед початком тих драматичних подій долини річок Сули, Хорола і Псла існували у тому ж вигляді, що й тепер. Це примітно також із тих позицій, що в сучасній геоморфології заплави річок за віком прийнято вважати голоценовими. І тут ми наштовхуємось на іншу суперечність: або вік заплав значно давніший, або всі ці події відбулись у голоцені. Одне виключає інше. Тобто проблема є, і вона заслуговує детального вивчення.
Крім названих ділянок басейну Дніпра, подібні борозни можна спостерігати і в долині Сейму (рис. 7) на межиріччі з Сулою та Роменом. Але далі на схід вони зникають. Порівняння вигляду борозен цієї ділянки з попередніми виявляє між ними дуже істотну різницю. Так, межиріччя Дніпра і Сули, Сули і Псла виглядають як поверхні, по яких був розлитий мул, який потім затвердів і порепався. А в басейні Сейму поверхня виглядає ідеально чистою (рис. 7). Це може означати тільки одне: що той мул, який можна спостерігати у долині Дніпра, частково був принесений, із басейну Сейму в тому числі. Тут просто зійшов перезволожений верхній прошарок, залишивши по собі мерзлу товщу.
Рис. 4. Об'ємне зображення межиріччя Сули і Псла
Сучасний басейн середнього Дніпра представляє собою єдину гідродинамічну систему, в якій існує постійний зв'язок між його притоками (рис. 6). Цілісність системи не дає підстав припустити можливість існування будь-яких замкнутих басейнів, де б могла накопичуватися значна кількість води. Але є значна кількість фактів, які свідчать, що на певному етапі розвитку більша частина цього басейну була вкрита водою.
Гіпсометричний аналіз (профіль на верхній частині рис. 7) показує, що в басейні р. Сейм винесений матеріал початково знаходився на абсолютних позначках 170 м і вище. В районі с. Повстин селеві відклади залягають на висоті трохи меншій за 100 м, а в гирлі р. Сули - на висоті біля 80 м. Відстань між крайніми точка потоку дорівнює 300 км, перепад висот складає 90 м. Оскільки головною умовою для виникнення селів є раптовість скиду великої кількості насичених водою гірських порід, то неодмінно виникає питання про причини, що сприяли такому явищу.
Порівняння рельєфу, зображеного на рис. 2 і 4 виявляє, що на межиріччі Сули та Псла післяселеві смуги, утворені борознами і гривами, є особливо чіткими. Сумарний перепад висот грив і глибин борозен складає 10-15 м. Імовірно, що ці борозни залишилися як сліди переміщення селем різних за розмірами брил мерзлих гірських порід. Про те, що селевий потік був потужним і стрімким, можна судити за поширенням борозен уздовж (рис.6) усього лівого берега Дніпра аж до гирла р.Орелі, а можливо і далі. Ширина смуги поширення борозен на півночі східніше Києва сягає 150 км , а на прикінцевих ділянках - 30-40 км.
Рис. 5. Об'ємне зображення межиріччя Псла і Ворскли
(верхній рисунок), пониззя Орелі та Самари (нижній рисунок).
Аналіз структури зображення рис. 4 - 7 дає можливість припустити, що до проходження селевого потоку на межиріччі Дніпра та Удаю були вже сформовані басейни річок Трубіжу, Супою, Оржиці, Переводу. Межею селевого потоку на північному сході став лівий схил долини Удаю. Під час виникнення селю була зірвана та знесена верхня товща гірських порід потужністю 20-50 м. Через те що на деяких ділянках площина зрізу знаходилася вище тодішнього положення днищ долин, частково можемо уявити будову доселевої гідромережі. Зокрема, це стосуються р. Галки та її приток.
Рис.6. Гіпсометричні профілі через борозни, що залишили брили гірських порід та льоду під час селю у долині середнього Дніпра
Можливо, що далі на південний схід від долини Удаю будова лівого схилу долини Дніпра не зазнала істотних змін. До такої думки схиляє тип зчленування відрізків долин річок Сули, Хоролу, Псла та Ворскли, що були вкриті селевим потоком, із їх відрізками, що залишилися поза межами селю. На деякий час селевий потік заблокував стік у долинах цих річок, але в пізніше вони відновили свої долини у вигляді, близькому до попереднього. Виняток складає долина Хоролу, яка у нижній частині пристосувалася до нової топографії поверхні і змінила напрямок течії з південного на південно-східний, використавши при цьому одну з борозен, що залишилися за брилами несених селем відторженців. Попереднє положення нижньої течії р. Хорол фрагментарно можна спостерігати на рис. 4. Тепер окремі фрагменти пониззя колишньої долини Хоролу успадковані річками Сухий Тагамлик та Сухий Омельник.
Рис.7. Об'ємне зображення межиріччя Сули та Сейму (регіональне - верхній рисунок, детальне - нижній рисунок).
Крім названих ділянок басейну Дніпра, борозни можна спостерігати і в долині р. Сейму (рис. 7), на межиріччях із Сулою та Роменом. Вище за течією вони зникають. Порівнявши форми борозен цієї території та згаданих вище, зауважуємо між ними істотну різницю. Так, межиріччя Дніпра і Сули, Сули і Псла виглядають як поверхні, які були вкриті мулом, що потім затвердів та порепався, а поверхня у басейні р. Сейм виглядає ідеально чистою (рис. 6, нижня частина). Це може означати тільки те, що той мул, який спостерігається у долині Дніпра частково був принесений із басейну р. Сейм, де з поверхні зійшов перезволожений верхній прошарок гірських порід, залишивши по собі мерзлу товщу.
Гіпсометричний аналіз (профіль на рис. 7) показує, що в басейні р. Сейм винесений матеріал початково знаходився на гіпсометричних позначках 170 м і вище. Біля с. Повстин селеві відклади залягають на висоті, трохи меншій за 100 м, а в гирлі р. Сули - на висоті біля 80 м. Відстань між крайніми точка потоку сягає 300 км, перепад висот складає 90 м. Оскільки головною умовою для виникнення селів є раптовість скиду великої кількості води та насичених водою гірських порід, то неодмінно виникає питання про те, щоспричинило таке явище.
Рис. 8. Будова сучасного басейну Дніпра за даними DEM
Сучасний басейн середнього Дніпра представляє собою єдину гідродинамічну систему, в якій існує постійний зв'язок між його притоками (рис. 8). Цілісність системи виключає можливість утворення та існування будь-яких замкнутих басейнів, де б могла накопичуватися значна кількість води. Але є ряд фактів, які вказують на те, що в минулому більша частина басейну Дніпра була великим за площею озером. Свідченням цього є той факт, що
Loading...

 
 

Цікаве