WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Орографія та розвиток пост-гляціальних процесів південно-західної Канади та східної Європи - Реферат

Орографія та розвиток пост-гляціальних процесів південно-західної Канади та східної Європи - Реферат


Реферат на тему:
Орографія та розвиток пост-гляціальних процесів південно-західної Канади та східної Європи
На відміну від південно-західної Канади, вік післяльодовикового рельєфу якої не перевищую 8 тис. років, рельєф центральної та східної Європи несе на собі відбитки, як мінімум, трьох льодовикових епох і його вік сягає 150-180 тис. років. Тільки рельєф північно-західної частини Європи, Скандинавія та території, що прилягають з півдня та південного-сходу до Балтійського моря, за віком відповідають рельєфу південно-західної Канади. Хоча рельєф цієї частини Європи в силу вищої інтенсивності екзогенних процесів зазнав значно більших змін, проте, тут і сьогодні можна побачити багато спільних рис у їх будові з молодим рельєфом Канади. У той же час, початковий рельєф, що сформувався після Дніпровського та Московського зледенінь був у значній мірі перетворений явищами, що мали місце в маргінальній частині Валдайського льодовика. Головної причиною цього є орографія регіону. Для порівняння розглянемо орографічні особливості території південно-західної Канади та східної Європи. На рис. 1.1. наведена об'ємна модель поверхні південно-східної Канади від передгір'я Скелястих гір до Гудзонової затоки.
Рис. 1.1. Об'ємна модель території південно-східної Канади від передгір'я Скелястих гір до Гудзонової затоки (вид з півдня)
З моделі та гіпсометричного профілю видно, що під час абляції Вісконсинського льодовика його межа поступово переміщувалася у напрямку до Гудзонової затоки, при цьому тіло льодовика являло собою греблю, що блокувала стік води і довгий час утримувала велетенське озеро. Лише частково, що видно з локальних гідрографічних схем, вода з озера стікала до басейну Міссурі (див.розд. 2), головним же напрямком стоку залишався північний-схід. Площа озера зменшувалася поетапно, що скоріш за все було пов'язане з відкриттям нових каналів стоку в обхід льодовика. Етапність зменшення площі озера можна простежити за наявністю великої кількості палеоберегових ліній (рис. 1.2.). Наведений приклад є типовим для цієї частини території Канади. І як це буде показано у наступному розділі, палеоберегові лінії є одним з найбільш поширеніших елементів сучасного рельєфу Канади.
A Б
Рис. 1.2. Орографічна схема (А) та об'ємна модель (Б) південно-західного схилу улоговини озера Вінніпег (вид з півдня).
Істотною різницею в орографії між територіями, що зазнали впливу зледенінь в межах північної Америки та Європи є наявність вододілу між Балтійським та Чорним морями (рис. 1.3.) та існування на певних часових відрізках значних за розмірами водойм в межах сучасного басейну Дніпра /6, 6, 19, 23/. Наявність гіпсометричного бар'єру спершу протидіє руху льодовика, але потім прискорює його рух у південно-східному напрямку. При абляції вододіл розділяє льодовик та талі води на дві частини, події в яких розвиваються за протилежними схемами.
За сценарієм, подібним до абляції Вісконсинського льодовика у Північній Америці /34, 35, 36, 37, 38/, події у Європі розгорталися лише під час абляції Валдайського льодовика. Це сталося тому, що його активна частина практично не поширилася за межі Білоруської височини і головна маса талої води стікала у бік відступаючого льодовика, утворюючи при цьому досить значне за розмірами озеро /15, 32/. Його палеоберегова лінія збереглася в межах північного схилу Білоруської височини /15/. Наглядно цю берегову лінію можна простежити на орографічній схемі та об ємній моделі, що представлені на рис. 1.3. Наявність реліктових озер в межах цієї частини Європи робить її схожою до земель Північної Америки. Сучасний вигляд частини цих реліктових озер Європи показаний на рис. 1.4 та 1.5.
У той же час в межах післяльодовикових теренів Європи можна спостерігати явища, що суттєво вирізняє її від північної Америки. Це сліди надзвичайно потужних потоків північно-західного напрямку. Ці потоки під час топлення льодовика несли велетенську кількість води у Балтійське море. Найбільш потужний з них сьогодні частково використовується Північною Двіною (рис. 1.6). Ширина цих потоків більше ніж у 10 разів перевищує ширину сучасних річок цього регіону.
Рис. 1.3. Орографічна схема та об'ємна модель (вид з північного заходу) території південно-східної Прибалтики
Рис. 1.4. Поширення післяльодовикових озер у Прибалтиці. (1 - Фінська затока; Озера: 2 - Ладозьке; 3 - Онезьке; 4 - Чудське; 5 - Ільмень)
Іншою відмінністю є наявність слідів розтину водними потоками Балтійсько-Дніпровського вододілу[1]. З рис. 1.7 видно, що з прильодовикового озера Валдайського часу вода частково стікала долинами річок Березина, Дніпро у басейн середнього Дніпра. Детальний аналіз цифрової моделі показує, що стік починався при рівні води біля 150 м. Ці дренажні канали є досить слабо вираженими, що може вказувати на короткотривалість їх існування. Відступ озер на північ за деградуючим льодовиком не дозволив цим каналам трансформуватися у більш потужні потоки і повністю знищити вододіл між Балтійським та Чорним морями. У басейні Десни та Сожу поталі води безпосередньо стікали з Валдайської височини /13/. Сліди більш потужних потоків того часу добре збереглися у будові долин цих річок /18, 29/.
А Б
Рис. 1.5. Протоки між озерами - р. Свір (А) та екзараційні борозни на перешийку між Фінською затокою та Ладозьким озером
Рис. 1.6. Потужні водні потоки часу абляції Валдайського льодовика на півночі європейської частини Росії.
Більш детальний аналіз орографічної схеми (рис. 1.8) та топографічних карт вододілу між Дніпром та Західною Двіною показує, що в той час, коли існувало прильодовикове озеро Валдайського періоду, вода з нього через річку Оршиця стікала у долину Дніпра. З падінням рівня води у озері стік припинився і русло Дніпра через серію невеликих озер повернуло у бік Валдайської височини. Тобто на цьому короткому відрізку поведінка Дніпра є подібною, як це буде показано у наступному розділі, до поведінки дренажних долин північної Америки.
Рис. 1.7. Верхів'я басейну Дніпра в межах
Loading...

 
 

Цікаве