WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геофізика ландшафтів - Реферат

Геофізика ландшафтів - Реферат


Реферат на тему:
Геофізика ландшафтів
Термін геофізика ландшафту в географічну літературу був запроваджений в середині 60-х років Д.Л. Армандом /1/. Своє бачення завдань нової дисципліни він виклав в праці "Геофiзика ландшафту", яка вийшла друком у 1967 році - "наука про взаємодію компонентів ландшафту, тобто наука про взаємодію компонентів ландшафту, що аналізується на рівні i методами сучасної фізики". Чому виникла потреба виділення в складі фізичної географії цього напрямку? Сама назва фізична географія зобов'язує до пізнання фізичних аспектів розвитку ландшафтної сфери. Але справа в тому, що це було розпорошене в різних дисциплінах - геоморфології, метеорології, гідрології та інших. Тому постановка питання про виділення окремої дисципліни, головним завданням якої б було вивчення фізичної суті ландшафтних процесів було обгрунтованим і своєчасним.
Пізніше це досить просте i точне визначення геофізики ландшафту суттєво трансформувалося в бік його ускладнення і в той же час спрощення, не дивлячись на громіздкість формулювань, проблематики. Так вже в 1988 році /5/ К.Н.Дьяконов приводить наступне визначення 'Геофiзика ландшафтів, точніше фізика географічних систем локального i регіонального рівнів, - напрямок в комплексній фізичній географії, який вивчає природно -територіальні комплекси, як функцiонально-цiлiстнi об'єкти, фізичну сторону взаємодії компонентів геосистем, їх метаболізм з середовищем, просторово-часову організацію матерії на рівні ландшафтної сфери Землі. Традиційна задача фізичної географії - аналіз факторів просторової диференціації i формування геосистем ( в тому числі i аналіз фізичних полів) - має також геофізичний аспект.'.
Порівнюючи ці два визначення ми бачимо, що вони відрізняються в головному - зник аналіз "на рівні i методами сучасної фізики". Обумовлено це, ймовірно, тим, що за час, що минув більш важливого значення в фізичній географії набув системний підхід i вчення про ПТК, а також усвідомлення того, що зведення природній явищ до фундаментальних фізичних законів є значно складнішим ніж це припускалося на початку. Так, наприклад, з позицій законів фізики не складає проблеми вивчення руху окремо взятої матеріальної частки, будь то краплина води, піску, чи молекули хімічних сполук. Але вивчення їх поведінки у природі, де їх рух регулюється не одним чинником, а їх комплексом i коли рухається взагалі все i не завжди відомо за рахунок яких джерел енергії, можливе тільки на рівні якісних моделей, які встановлюють або доводять наявність зв'язків між явищами і предметами, але не розкривають їх кількісну сторону. З цього приводу Н.Л.Беручашвiлi / 2 / писав: 'Чому ця дисципліна називається геофізикою, а не фізикою ландшафтів? Приставка 'гео' підкреслює, що мова йде не про найбільш загальні властивості природи взагалі, а про загальні властивості географічної оболонки. Наприклад, до загальних рис природи відноситься знаходження речовини в чотирьох агрегатних станах: твердому, рідкому, газоподібному i плазменному. Хоча останнє в географічній оболонці Землі не спостерігається. Окрім того, в сучасній геофізиці ландшафтів досліджується лише найбільш загальні фізичні властивості i явища шляхом вивчення елементарних структурно-функціональних частин, процесів функціонування, стану ПТК i т.п., а не детальних i складних аспектів фізичних впливів, що характерно для сучасної фізики. Можливо, фізика ландшафтів i буде розпрацьована, але це - справа майбутнього.'
Доречним виглядає визначення Н. Л. Беручашвiлi i визначення місця геофізики ландшафтів, як одного з розділів ландшафтознавства, а не граничної з традиційною геофізикою. Остання вивчає, за незначним винятком, не процеси в земній корі та на її поверхні, а стан осадової товщi i фізичні властивості гірських порід, безумовно, має велике значення i для ландшафтознавства, оскільки вони дають важливу інформацію про стан земної кори. До геофізичних методів досліджень, які вивчають процеси відносяться тільки деякі методи вивчення електричного поля землі, зокрема, природного електричного поля i телуричного струму, а також методи дослідження різних явищ в атмосфері Землі і зміни її складу.
Співставляючи усі три визначення предмету геофізики ландшафту, а також співвідносячи їх з сучасними проблемами фізичної географії у цілому, приходимо до висновку, що приоритетне значення для ландшафтознавства має вивчення функціональних зв'язків у структурі ПТК і вивчення фізичних аспектів природних явищ має бути повністю цьому підпорядковане. Їх вивчення у відриві від інших явищ практично неможливе, і окрім того не може мати великого практичного і теоретичного значення. Тільки тоді, коли доведено, що цей процес закономірно повторюється при збігу тих, чи інших обставин, результати цих досліджень дають підставу говорити про наявність закономірності, існування якої обумовлено функціональними зв'язками в структурі геосистем. І тільки знання структури геосистеми, ролі кожного компоненту в механізмі її функціонування дозволяють передбачити розвиток цього процесу в залежності від змін, що відбуваються в структурі геосистеми.
Аналіз сучасної фізико-географічної літератури показує, що в цілому більшість ландшафтоутворюючих процесів добре вивчена, але, як правило, без акценту на їх взаємозалежність, та участь в функціонуванню геосистем різних типів та рівнів / 1, 2/. Але, слід звернути увагу на те, що за винятком гравітаційного поля, роль решти геопотенційних полів практично зосталася поза увагою. Пояснимо, чому цю обставину ми виділяємо як одним з недоліків сучасної фізичної географії. Землі, як фізичному тілу, притаманні чотири геопотенційні поля: гравітаційне, магнітне, атмосферно-електричне та електричне. Для розвитку ландшафтної сфери найбільше значення мають дві властивості кожного з них, перша, це - можливість фізичного впливу на матерію, що проявляється при її переміщенні, а також при зміні агрегатного стану, і друга, це - неоднорідність будови геопотенційних полів, яка призводить до зміни ступеню їх впливу на матерію в просторі, та часі. Перша властивість визначає можливість участі геопотенційних полів в енерго-масообміні взагалі, друга - локалізацію їх впливу на матерію, що призводить до диференціації ландшафтної сфери.
Що може бути запропоноване для виправлення з цієї ситуації? Один з варіантів це є ревізія фактичного матеріалу, який стосується різних процесів і явищ, і навіть таких які вважаються добре вивченими, а їх моделі сприймаються сьогодні як догми, з метою встановлення, на першому етапі гіпотетичних і статистичних моделей інваріантних геосистем і розробки їх фізико-математичних на другому етапі. Як обгрунтування необхідності такої ревізії приведемо наступній приклад. Процес еолової акумуляції традиційно в фізичній географії відносився до явищ суто екзогенного ряду, для прояву якого потрібно лише дві умови - піщана поверхня і відповідної швидкості вітер. При цьому головна роль в морфології акумулятивних еолових форм відводилася напрямку домінуючих вітрів. Але, всередині шістдесятих років, в зв'язку з широким використанням структурно-геоморфологічних методів в комплексі геолого-пошукових робіт, виявилося, що розміщення, орієнтування як окремих форм та і їх ареалів в значній мірі контролюється особливостями глибинної геологічної основи. Це явище було встановлене в різних регіонах і широко
Loading...

 
 

Цікаве