WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Методика закладання і проведення польового досліду з оптимізації параметрів дренажу в Ратнівському районі, Волинської області - Курсова робота

Методика закладання і проведення польового досліду з оптимізації параметрів дренажу в Ратнівському районі, Волинської області - Курсова робота

технічних вагах з точністю до 0,01 г. Зразки в стаканчиках сушать в шафах з електричним обігрівом і автоматичним регулюванням температури при 105?.
Обробка даних спостережень за вологістю ґрунту заклечається в побудові графіка, який показує хід змін вологості ґрунту по всім горизонтам ґрунтового профілю під час всього періоду, зміни запасів вологи в ґрунті і ін. Найбільш сприятливим і розповсюдженим в практиці меліоративних досліджень є зображення динаміки вологості ґрунту в вигляді хроноізоплет вологості.
Цей метод дозволяє одразу захопити і охарактеризувати особливості змін вологості в дослідженому ґрунтовому шарі за будь-який проміжок часу в залежному зв'язку з випадаючими опадами, зміною температури, промерзанні ґрунту, змін рівня ґрунтових вод і т.п.
3.4. Методика спостережень за температурним режимом
Спостереження за температурою ґрунту здійснювалося під час вегетаційного періоду. Для вимірювання температури ґрунту на глибині 5, 10, 15, 20 см використовували термометри Савінова, а в більш глибоких горизонтах -ь витяжні термометри. Установка термометрів здійснювалася в ряд у напрямку з Сходу на Захід у порядку зростання глибини. Відстані між термометрами Савінова прийнято рівними 10-15 см, між витяжними - 5 см. Режимні спостереження були проведені при різних метеорологічних умовах.
Необхідність спостереження за температурою повітря, ґрунту і води при меліоративних дослідженнях в кожному випадку визначається програмою досліджень.
Температура будь-якого середовища вимірюється термометрами. Одиницею вимірювання є градуси. Термометри розрізняють рідинні, термоелектричні, деформаційні і термометри противаги.
Рідинні термометри використовують принцип зміни об'єму рідини зі зміною температури. В якості рідини в таких термометрах використовують ртуть або спирт. Ртутні термометри більш чуттєві, але ртуть замерзає при -38,9?. Тому для вимірювання низьких температур користуються спиртовими термометрами.
Термоелектричні термометри засновані на зміні елекрорухомої сили термопар, виникаючої внаслідок різності температур спаїв. Термопари можуть бути з міді і константа.
Термометри противаги базуються на принципі зміни противаги провідників і напівпровідників зі зміною температури.
В деформаційних термометрах використовується принцип зміни лінійних розмірів твердих тіл зі зміною температури. Приймачем таких термометрів є біметалічна пластинка або пружина з міді і заліза.
При вимірюванні необхідно враховувати чуттєвість термометрів. Розрізняють два порядка чуттєвості: 1) властивість реагувати на дуже малі зміни температури; 2) швидкість сприйняття температури навколишнього середовища, або інерція. Чуттєвість 1-го порядку рідинних термометрів збільшується зі збільшенням об'єму резервуару термометрів і зменшенням перерізу капіляра. В метеорологічних термометрах забезпечується точність відліку температури від 0,1?. Чуттєвість 2-го порядку (інерція) для метеорологічних рідинних термометрів складає 3-7 хв. В зв'язку з цим відліки по термометрам повинні з'являтися швидко. Рекомендується спочатку відраховувати дев'яті долі, а потім цілі градуси, так як своєю присутністю людина змінює температуру.
Для термометрів, відліки по яким проводиться в іншому середовищі, наприклад в витяжних термометрах і термометрах-щупах, чуттєвість 2-го порядку зменшується. Для збільшення інерції таких термометрів резервуари їх поміщають в будь-яку оболонку, яка має велику теплоємкість (мідна стружка).
3.5. Методика спостережень за ростом та розвитком сільськогосподарських культур
Фенологічні спостереження - спостереження, які проводяться над рослинами від посіву до дозрівання. Ціль їх - встановити час настання фаз розвитку рослин. При фенологічних спостереженнях зазвичай відмічають початок фази, коли вона спостерігається у 50-75% рослин.
У зернових культур (пшениця, ячмінь, овес,) рекомендується відмічати наступні фази: час посіву, поява сходів, третього листка, вихід в трубку, колосся або виметування, молочна, воскова і повна спілість, час збирання. Результати фенологічних спостережень записуються в таблицю.
Дані фенологічних спостережень використовуються для визначення періодів між фазами і визначення загальної довжини вегетаційного періоду.
Врожай обумовлюється в основному площею листової поверхні рослин, тривалістю їх активної діяльності і продуктивністю фотосинтезу рослин. Так як лист відіграє важливу роль в появі органічної речовини і через нього проходить основна маса води в процесі транспірації, важливо знати розміри листової поверхні даної культури на 1 га, а також потреба і витрата води листям. Періодичне визначення площі листя рослин дає можливість пояснити різниці у врожаї по варіантам польового досліду.
Листову поверхню можна визначити методом висічок. З дослідної ділянки беруть не менше 10 рослин і обривають листя. Потім з цього листя за допомогою загостреної трубки роблять 20-50 висічок загальною площею не менше 10-20 см? і зважують. Одночасно визначають загальну масу всього листя проби. Розраховують площу листя по формулі:
S = ( PS ?n ):P ,
де S - загальна площа листя проби, см?; P - загальна маса листя, г; S - площа висічок, см?; n - число висічок; P - маса висічок, г.
Знаючи число рослин на гектарі, можна обчислити їх загальну листову поверхню.
Періодичні вимірювання листової поверхні рослин дають можливістьвизначити показник, який характеризує фотосинтетичну роботу рослин за вегетацію. Цей показник називається фотосинтетичним потенціалом. Його розраховують, сумуючи площі листя на 1га посіву за кожний день вегетаційного періоду. Сумування проводять графічно.
В дослідах висота стебла вимірюється в період повного цвітіння або перед збором. Середню висоту рослин визначають сумою промірів всіх рослин на 1 м?, ділене на число рослин; метрівки закладають в 4-8 місцях ділянки в залежності від її розміру.
Густота стояння рослин - число рослин на 1 м?. У культур суцільного посіву її визначають двічі за період вегетації рослин на постійних площадках. Площадки виділяють після появи повних сходів і відмічають їх невеликими кілками. На кожній ділянці повинно бути не менше чотирьох площадках загальною площею 1 м?. Вони повинні мати обов'язково парне число рядків і розміщуватися на ділянці по діагоналі.
В озимих і ярих зернових, прядильних культур густоту стояння визначають двічі: після повних сходів і перед збором або під час збору. Перший підрахунок дозволяє перевірити норму посіву і польову сходимість, а також встановити густоту стояння по варіантам досліду. Другий підрахунок дає можливість встановити кількість збережених до збору рослин.
У просапних культур суцільний підрахунок рослин роблять після проривки і перед збором на невеликих ділянках (до 100 м?) на всій площі, а на ділянках більше 100 м? виділяють 4 площадки в різних місцях ділянки з загальним числом рослин не менше 100. Діленням сумарної площі облікових ділянок на число рослин знаходять площу живлення однієї рослини.
3.6. Облік урожаю сільськогосподарських культур
Збір - завершальний і найбільш відповідальний етап польового дослідження. За декілька днів до початку збору слід ретельно оглянути дослідну ділянку, встановити її
Loading...

 
 

Цікаве