WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Особливості формування долин лівих приток Дніпра в пост-гляціальних умовах - Реферат

Особливості формування долин лівих приток Дніпра в пост-гляціальних умовах - Реферат


Реферат на тему:
Особливості формування долин лівих приток Дніпра
в пост-гляціальних умовах
Деякі риси морфології долин лівих приток Дніпра привернула до себе увагу ще під час вивчення причин змін їх водності у голоценовий період /2/. Як видно з рис.1. їх обриси, починаючи з Сули і закінчуючи Самарою, вирізняються різким звуженням долини у напрямку від пригирлової частини до верхів'я. Детальне вивчення показало, що ширина палеорічищ (рис.2), знаходиться у прямій залежності від ширини долини та відстані від гирла. Цю закономірність можна спостерігати на рис.3.
Рис.1. Фрагмент фізичної карти лівобережжя Дніпра (1 - Сула; 2 - Хорол; 3- Псел; 4 - Ворскла; 5 - Оріль; 6 - Самара. На вставці А літерами зазначені: a - Псел; b - Говтва; c - Велика Говтва; d - Говтва Вільшана; e - Полузери; g - Восркла).
Оскільки в попередніх публікаціях ці особливості розглядалися разом з великою кількістю інших матеріалів, то не завжди вдавалося загострити на них увагу і показати важливість вирішення проблем, що повстали. Тому, виникла потреба у цілеспрямованому і окремому аналізі.
Як зазначалося раніше /2/, на початку досліджень, коли в нижній течії Говтви (див.рис.3) був зауважений відрізок долини де ширина палеорусла сягала 300-400 м, традиційно, як це робилося і раніше, цей факт віднесено на рахунок зміни водності потоків під час танення Дніпровського льодовика
Рис. 2. Фрагменти космічних знімків на відрізок долин Говтви (ліва частина) та Сули (права частина) (https://zulu.ssc.nasa.gov/mrsid/ )
Рис.3. Порявняння ширини палеорусла та ширини сучасної долини р. Оріль.
Подальший аналіз відразу ж поставив під сумнів цю догму, спершу тому, що довжина долини лише незначно перевищує 60 км, а сумарна площа басейну - 1,6 тис. км2 /2/. Цікавим виявився і той факт, що верхів'я річки (рис.4.) закінчується звичайними вузькими яружно-балковими формами. Детальне дослідження вододілу між басейнами Псла, Говтви, Полузер та Ворскли показало, що у четвертинний час басейн річок Говтви та Полузер існував автономно, розтину його вододілів не було і ніякого притоку додаткової води з-поза його меж не відбувалося. З рисунків, що вміщені на вставка рис.4. можна простежити, як ширина палеорусел збільшується при просуванні вниз за течією. Так, безпосередньо в с. Пришиб це усього 5-10 м (вставка 1), 13 км нижче за течією, в районі с. Потіряйки вона вже досягає 50 м (вставка 2), а біля с. Білоконі (вставка 3) вона досягає 150 м. Після злиття з Говтвою Вільховою (нижче селища Решетилівка) ширина палеорічища перевищує 200 м, в районі с . Михнівка (див.рис.3.) -300-400 м.
Рис.4. Фотосхема верхів'їв долини річки Говтва
Слід загострити увагу на тому, що для формування русел такої ширини потрібна водність значно вища від сучасної. Сьогодні, це тільки 2,2 м3/с. З порівняння параметрів сучасних русел річок України з їх водністю, видно, що ділянки річки де ширина русла досягає 400 м були сформовані при водності більшій за 600 м3/с. Така ширина русла та водність характерні для сучасного Дніпра на кордоні з Білоруссю. Ділянки з шириною русла біля 200 м відповідають ширині Прип'яті з витратами води 460 м3/с, та площею басейну 114 тис.2км. Ширина русла 150 м відповідає ширині русла Десни з витратами води більше 350 м3/с, та площею басейну 90 тис.2км.
Така разюча диспропорція між шириною і водністю палеопотоків, з одного боку, та площею ізольованого басейну, з іншого боку, змушує шукати відповіді на питання про джерела надходження такої велетенської кількості води з дуже незначних площ. Проблемність загострюється ще двома обставинами. Перша це те, що палеорічища знаходяться на рівні сучасної заплави, тобто є одновіковими з сучасними потоками, а це автоматично звужує інтервал часу його формування до голоценового періоду. Друга, це залежність ширини палеорусла виключно від відстані до гирла або верхів'я.
Пошуки джерела надходження величезної кількості води, яка була потрібна для формування палеодолин привели до припущення, що таким джерелом була стаціонарна снігово-льодова шапка, що існувала на цій територій у Валдайській час. Подальший аналіз показав, що її танення цілком могло послужити причиною значної та тривалої зміни водності річок. Сучасні гідрологічними спостереженнями на посту у с. Михнівка були зафіксовані повеневі витрати води на рівні 690 м3/с /3/, а на Пслі у м. Сумах більше 1000 м3/с /3/.
У теперішніх кліматичних умах тривалість весняної повені обмежується тільки кількістю снігу, що був накопичений у зимовий період. Якщо виходити з того, що на топлення снігу навесні витрачається невелика частина тепла, то можна припустити, що при існуванні значних об'ємів снігу та льоду його танення буде тривати увесь теплий період року, і максимум витрат може бути значно вищим улітку. Для оцінки такої можливості були проведені такі розрахунки, базою для яких стали дані метеоспостережень у Полтави /1/. Як базовий показник теплового режиму були використані середньодобові значення температури повітря у теплий період року. На рис.5 наведений графік ходу температури повітря після переходу середньодобових показників через нуль. Звичайно більш докладний аналіз вимагає урахування інтенсивності сонячної радіації, конвекції та інших чинників, але для початкової оцінки врахування тільки даних з температури повітря, як інтегрального показника теплового балансу є цілком достатнім.
З метеорологічних даних відомо, що танення снігу закінчується через чотири дні після переходу середньодобової температури повітря через нульову позначку (за багаторічними спостереженням припадає на 21 березня /1/). За цей час сума середньодобових температур дорівнює плюс 4 градуси. Загальна ж сума доданих температур за теплий період доходить до 3264 градусів. Тобто, на топлення снігу йде менше ніж 1/800 частина сумарного тепла. Сьогодні середньорічні запаси снігу еквівалентні 30 мм води. Стік талої води під час весняних повеней складає більше ніж 80% сумарного стоку річок басейну Псла та Сули /4/. При топленні багаторічного снігово-льодового покриву, у максимумі, кількість поталої води може зрости у 800 разів і дати до 25000 мм на рік. При цьому повеневий характер витрат вже не обмежується запасами снігу чи льоду, а обмежується виключно тривалістю теплого періоду року. При цьому слід зважити, що промерзлий стан поверхні призведе до повної концентрації води у долинах річок і значно підвищить еродуючи роль потоків. Цьому сприятиме також більш швидке розмерзання гірських порід в долинах річок в наслідок надходження разом з талою водою теплової енергії з оточуючих ділянок поверхні.
Безумовно, що наявність багатометрової
Loading...

 
 

Цікаве