WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат

Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат

обидва чинники одразу.
А Б
Рис.10. Фрагмент топографічної карти, цифрова модель пониззя палеодолини Полузери
Залишається не зовсім ясним походження першої надзаплавної тераси Говтви та Полузери (див.рис.8). Тераса поширена фрагментарно, вузькими смугами вздовж їх долин. На поверхні тераси відносно добре збереглися фрагментифлювіальних форм. Висота уступу від заплави до цієї тераси приблизно складає третину висоту уступу від заплави до другої надзаплавної тераси. Біля с. Сені висота уступу від заплави до першої тераси складає приблизно 4 м, а висота уступу до другої тераси (від рівня заплави) - 14 м. Проблема полягає у тому, що існування першої тераси вносить певну плутанину у визначення кількості циклів зміни водності. Для узгодження кількості циклів та кількості надзаплавних терас слід припускати можливість існування ще одного холодного періоду, але можна також пов'язати її утворення з перервою у таненні льодовика.
Надзвичайно цікавий геоморфологічний об'єкт можна сьогодні спостерігати на відрізку палеодолини Полузери між селами Сушки та Бреусівка (рис.10)[5]. Його унікальність полягає у тому, що на цьому відрізку палеодолина була перекрита гаткою (профіль на рис.10 А), яка у сучасному рельєфі піднімається над днищем палеодолини більше ніж на 10 м. На перший погляд, це явище не має логічного пояснення.
Рис.11. Об'ємна модель пониззя палеодолини Полузери
Утворення додатної форми такої амплітуди, при відсутності відповідних кутів нахилу (рис.9), відразу відкидає можливість прояву гравітаційних процесів. Тоді повстає питання, що і які сили призвели до повстання цієї греблі? На жаль, дослідження можливих механізмів утворення цієї греблі знаходиться у єдиному ланцюжку з таким ключовими проблемами будови долини сучасного Дніпра як:
1. "Гляціодислокації";
2. Моренні відклади, їх присутність, кількість горизонтів, деформованість і т.п;
3. Відторженці;
4. Тераси Дніпра.
Проте, відсутність єдиної цілісної моделі, яка послідовно описувала б перебіг подій при становленні басейну Дніпра, не дозволяє наразі стисло висвітлити цю проблему. Тому, ми вважаємо за можливе і доцільне зоставити даний приклад без коментарів.
Перегляд існуючих уявлень на історію басейну Дніпра вимагає, перш за все, ревізії поглядів на динаміку рівнинних льодовиків. Сьогодні головна їх рушійна силу вбачається в прямій дії тіла льодовика на оточуюче середовище. І коли йде мова про велетенські площі, що льодовики обіймали у минулому, то це, безумовно, виглядає переконливим. Але ж перша спроба прикладення до механізму взаємодії маси льоду з гірськими породами елементарних законів фізики вносить значні сумніви у справедливість цих постулатів.
Зробимо дуже просте порівняння. Швидкість руху рівнинних льодовиків складає, у кращому випадку, кілька метрів на рік. У той же час, вода, що витікає з тіла льодовика і виносить уламки льоду та гірських порід рухається зі швидкістю кілька метрів за секунду. Виходячи з формули для розрахунків кінетичної енергії - mv2/2, ми дуже легко можемо порівняти кінетичну маси води та льоду. Для спрощення підрахунків приймемо, швидкість руху льоду рівною 3,65 м/рік, за одну добу це складає 0,1175 м, Добова швидкість руху води, при швидкості 1 м/с, дорівнює 86400 м. Співвідношення між ними зведене у квадрат складає - 1,85 10-12. При перерахунку на об'єм це означає, що 1 літр талої води має кінетичну енергію рівну кінетичній енергії 10 м3 льоду. При цьому слід врахувати сконцентрованість та імпульсивність ударів водного потоку. З цього напрошується висновок, що при таких кількісних співвідношеннях головним рельєфоутворюючим чинником є водні потоки, а головним рельєфоутворюючим етапом льодовикових епох є період абляції. Фактично тоді реалізується потенційна енергія, що була "законсервована" впродовж десятків тисяч років.
Опрацювання накопиченого матеріалу та публікацій /18/ приводить до висновку, що ключовою проблемою у розгадці таємниці походження долини середнього Дніпра є проблема "гляціодислокацій". Їх розміщення вздовж обох бортів долини стало однією з причин визначення меж Дніпровського язика. Ділянки розташування "гляціодислокацій" зазначені на усіх виданих геоморфологічних картах та на картах четвертинних відкладів /1, 2, 3, 4, 5, 8, 10, 11/. Її поширення відсунуло на другий план таку важливу проблему як наявність морени та її деформованість. Хоча існували цілком обґрунтовані погляди, що Дніпровський язик був представлений не однією а двома горизонтами морени /1/. Участь у деформаціях, а фактично це є насуви та шарьяжі цілісних блоків відкладів юри, палеогену та неогену пояснювалася включенням їх до складу активного льодовика у якості морени напору. Хоча,таке твердження потрібуе пояснень, - яким чином льодовик зміг вигризти гірські породи з глиб, що значно нижче свого ложа. Так у районі Канівсько-Трахтемирівських дислокацій породи юри Були зірвані з глибини 30 м нижче рівня моря, у той час як реконструкція ложа льодовика вказувала, що його рівень був на 90 м вище рівня моря. Спідня частина згаданих відкладів лежить на ще більшій глибині. У районі гори Пивихи київські мергелі були підняті з глибини біля 60 м від поверхні і це в крайовій частині ослабленого льодовика. При цьому абсолютно не є зрозумілим яким чином надзвичайно пластичні та нестійкі до механічних навантажень породи юри не були розчавлені і не розтеклися, а сформували насуви. Відповідь можна дати тільки часткову, - на час переміщення вони були у твердому стані, тобто промерзлими. Зраз же виникає наступне питання, що є більш стійким при зіткнення лід чи промерзлі гірські породи, питома вага яких, принаймні, у два рази вища за питому вагу льоду? Відповідь зрозуміла. А для того, щоб пояснити яким чином льодовик зірвав промерзлі гірські породи з досить значної глибини, взагалі навіть гіпотетичну схему придумати важко. Можна вказати тільки потужність льоду, яка було необхідна для їх підйому з рівня -30м на рівень 220-240 м (висота Канівських гір). Для розрахунків можна прийняти, що питома вага юрських глин є приблизно рівною 2,5 г/см3, а вагу льоду рівною 1 г/см3. З цього виникає, що підйому, без урахування зусиль на подолання тертя гірських порід та їх відриву, товщина льодового покриву повинна булла бути не меншою за 750 м. Для маргінальної частини льодовика така цифра є не реальною.
У кількох наступних фотознімках, що були зроблені вздовж урвища гори Пивихи спробуємо наглядно показати ті протиріччя, про які йшла мова вище. На рис 12 вміщене зображення верстви київських мергелів, що входять до складу тіла насуву. В умовах сучасного залягання вище рівня підземних вод відклади мергелю виглядають досить міцними. Але вже на наступному знімку (рис.13) зафіксований процес їх розтікання, коли вони просякнуті талою водою. При цьому втрата монолітності відбувається тільки під дією власною ваги.
Рис.12.
Loading...

 
 

Цікаве