WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат

Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат

сформовану гідромережу і є більш врізаними у поверхню плато. На ділянці зчленування "мертвої долини" з долиною Полузери та її палеодолиною були зроблені знімки, що ілюструють ступінь збереженості уступів у сучасному рельєфі.Обидва знімки на рис.9. зроблені з днища "мертвої долини" і відображають характр уступів між різними рівнями. На рис.8. місця фотографування зазначені колом та чорною точкою. На верхньому знімку, що відноситься до уступу від днища "мертвої долини" до сучасною заплавою Полузери, можна спостерігати заболочену старицю, ширина русла якої перевищує 200 м. З нижнього знімку видно, що більш давній уступ між днищем "мертвої долини" та днищем прадолини Полезери є більш пологим і менш помітним.
А В
Рис.8. Гіпсометричні співвідношення долин річок Полузера (А) та Говтва (Б) з долинами попередніх етапів розвитку гідромережі. (цифрами зазначені: 0 - сучасні заплави; 1 - перша надзаплавна тераса; 2А - "мертва долина"; 3 - мертва долина Полузера попереднього етапу (частина А); 3 - найдавніші ерозійні форми (частина Б).
Наявність цієї палеодолини долини вказує на два дужде важливі цикли у розвитку території. Перший, це зародження гідромережі та її подальший розвиток пов'язаний зі зміною кліматичних умов. На початку розділу з порівняння морфологічних параметрів був зроблений висновок, що річкові долини формуватлися в умовах арктичного клімату і при значних витратах води. У періоди потепління, один з таких періодів ми переживаємо сьогодні, витрати води та швидкість течії річок зменшувалися до рівня, при якому помітні зміни у будові долин не можливі, що видно з порівняння транспортуючої здатністі потоків та складу алювію. Не взмозі такі потоки і винести потрібну масу твердої речовини, що була усунена з долин /17/. При сучасних середньорічних параметрах потоків вони нездатні не те що переміщати, але й відірвати матеріал, яким представлений алювій. Відрив і переміщення є можливим тільки при короткотривалих максимальних повеневих значеннях, які у період танення льодовиків були нормою.
9. Уступи між днищем "мертвої долини" до сучасної заплави Полузери та та днища палеодолини Полузери
У часі найбільш ймовірним періодом формування долини Говтви та Полузери, з її південним продовженням, був час абляції Дніпровського льодовика, який у вигляді стаціонарного покриву існував і на цих теренах. Тривалість періоду танення призвела до того, що вріз долин сягнув 30-40 м і фактично за час танення льоду був повністю вироблений профіль рівноваги. Так падіння прадолини Полузери складає (на 1 км) 0,24 м; "мертвої долини" - 0,6 м, Говтви та Полузери - 0,5 - 0,6 м; Хоролу - 0,15 м; Псла - 0,19 м; Ворскли - 0,17м. З гіпсометричного аналізу видно, що пониззя палеорічки Полузери знаходилося на позначках близьких до 85 м, що є значно вище від сучасного положення гирла сусіднього Псла - 63-65 м.
Наступний цикл переформування та врізання долин, скоріш за все, приходиться на період абляції Московського льодовика. На цей час припадає формування гідромережі у складі якої з'явилася "мертва долина". Величина падіння "мертвої долини" може свідчити про те, що у цей період відбулося значне зниження регіонального базису денудації. Причиною такого зниження було утворення проходу Дніпра через кристалічний масив. Ця подія призвела не тільки до зникнення замкнутого басейну, але й до виникнення басейну Дніпра /19, 20/. При цьому він успадкував та об'єднав усю існуючу на той час гідромережу регіону.
Формування проходу Дніпра через кристалічний масив, скоріш за все, відбувалося поетапно. Початковий рівень води озера, що виникло у післядніпровський час складав приблизно150 м. Це велетенське за площею озеро вкривало значну частину басейну середнього Дніпра й заходило далеко в межі Білорусії. Факт його існування, головним чином, стверджується наявність озерних відкладів на позначках більше 140 м /15, 28/. На профілях схилів сліди палеоберегової лінії цього озера практично не збереглися внаслідок тривалої історії розвитку та повторення льодовикових циклів. Розмив осадової товщі, що залягала над кристалічним фундаментом призвів до падіння рівня води до 100 м, що було зумовлено положення крівлі кристалічних порід в районі Вовнижської луки /1/. Палеобереговий уступ цього озера досить добре зберігся у будові схилів Дніпра та його приток. Фрагментарно також збереглися сліди палеоберегової лінії з рівнем води озера біля 80 м. Обидва ці перегини досить легко визначаються на цифрових моделях.
З впевненістю можна говорити про те, що, у ті часи, в межах проходу Дніпра через кристалічний масив існував каскад водоспадів, які видовищністю не поступалася сучасному Ніагарського водоспаду. Але, на жаль, вода каміння точить, тому з часом прохід поглибився, а водоспади перетворилися на пороги, які вже в результаті втручання людини були поховані під товщею води.
Спустошення озерного басейну у середній течії Дніпра та подальше існування досить значних за розмірами водойм в межах Білорусії стали причиною двох надзвичайно масштабних природних катастроф. Перша пов'язана з проривом вододілу між улоговиною середнього Дніпра та Поліськими озерами під час танення Московського льодовика. Вона зумовила винос величезного об'єму води, льодових брил та значної кількості матеріалу в басейн середнього Дніпра /20/. Друга катастрофа була значно менша за масштабами. Її причиною був прорив залишків Поліського озера, з басейну сучасної Прип'яті наприкінці Валдайського часу. Наслідками були: незначне зміщення долини Дніпра над відрізку між Любичем та Вишгородом; утворення долини Прип'яті на місці колишнього озера; зміна напрямку стоку з Поліської низовини з західного на східний. Тема природний катастроф, що мали місце у басейні Дніпра в часи формування його басейну є надзвичайно важливою та масштабною. Деякі результати досліджень були викладені в окремих публікаціях /10, 20/, але ця проблематика потребує подальшого поглиблення та узагальнення.
У будові гідромережі району рівень днища "мертвої долини", можливо, відповідає рівню других терас Говтви та Полузери, як це видно з правої частини рис. 8. Узгодження гіпсометричних характеристик цих рівнів через їх фрагментарність пов'язане з певними труднощами. Вище відмічалося, що падіння поверхні вздовж "мертвої долини" складає 0.6 м/км, тобто профіль долини був ще не вироблений. Але падіння її продовження вздовж сучасної долини Полузери складає вже 0,13 м/км. Тобто на цьому відрізку її повздовжній профіль є надзвичайно пологим. Цей факт може мати два пояснення: 1 - перебудова гідромережі відбулася в період коли спостерігалися максимальні витрати води; 2 - тектонічний фактор, оскільки пониззя річки Полузери знаходиться в межах південної частини значного за площею Решетняківського штоку, то навіть незначна його активність могла призвести до деформації тераси. Обидві ці версії є рівноцінними, але не виключається можливість того, що діяли
Loading...

 
 

Цікаве