WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат

Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат

дозволяє прийняти час їх утворення за умовну відправну точку, від якої можна відтворити перебіг подій на ційтериторії. Іншою відправним пунктом є час формування самої поверхні, на якій і повстали цц палеодолини. За даними геоморфологічних досліджень/4/, І.Л.Соколовський відносить її до верхненеогеново-четвертинної рівнини (Полтавське плато). О.М.Маринич /3/ вважає цю територію воднольодовикової лесовою рівниною. На карті четвертинних відкладів під редакцією М.Ф.Веклича /10/ межиріччя Хорола та Псла зазначене, як складно побудована флювіогляціально-гляціально-алювіальна рівнина, а межиріччя Псла та Ворскли як середньо-верхньочетвертинною еолово-делювіальна рівнина, місцями - нижньо-верхньочетвертинна рівнина. Зі споду четвертинні відклади підстеляються верхньонеогеновими, під якими у схилах долин річок та балок спостерігаються виходи палеогенових товщ.
Усі дослідники, за винятком І.Л. Соколовського, вказують на зв'язок рельєфу цієї території з Дніпровським зледенінням. Ця концепція від початку базувалася на наявності у четвертинній товщі валунів, та значного поширення різнозернистих піщаних відкладів, що відносилися до флювіогляціальних. Але, тільки цих двох фактів є недостатньо для остаточних висновків.
Так, для пояснення присутності валунів у четвертинних відкладах вже більше 100 років існує дрифтова теорія, яка цілком може були застосована і у даному випадку. На цю обставину у свій час звертав І.Г. Підоплічко /22/. Якщо звернутися до забраження днищ колишніх озер південно-східної Канади (див.розд.2), то там присутність валунів та гальки у озерних відкладах не вважається чимось надзвичайним. Віднесення ж різнозернистих пісків до флювіогляціальних взагалі було суб'єктивним, що видно з опису розрізів /8/.
5. Об'ємна модель межиріччя Хоролу та Псла
Відомо, що відклади льодовикового періоду, через брак органічних решток, відносяться до розряду німих, і тому є незрозумілим, які ще критерії окрім гранулометричного були враховані при визначені природи походження цих пісків. Такий гранулометричний склад міг сформуватися і в наслідок розмиву, водної сепарації та перемішування неоген-палеогенових відкладів з четвертинними. Такий варіант формування нижньочетвертинного алювію у долині Дніпра розглядали Б.Л.Лічков /14/ та А.П.Ромоданова /23/.
6. Об'ємна модель межиріччя Хоролу та Псла (збільш. фрагмент рис.5.)
Детальне знайомство з територією дозволяє стверджувати, що в жодному кар'єрі не було відмічено відкладів, які б хоча б віддалено нагадували типову морену Дніпровського періоду, яку автору неодноразово доводилося спостерігати в південно-західній Білорусії під час детальних геоморфологічних досліджень. Насправді на вододілах місцями спостерігаються уламки кристалічних порід та схожі на валуни значних розмірів журавчики. Але ці уламки є неокатаними і в усіх випадках виказують зв'язок з такими геологічними утвореннями як соляні штоки та кепроки.
7. Об'ємна модель межиріччя Хоролу та Псла (збільш. фрагмент рис.5.)
На поверхні уламки кристалічних порід можна спостерігати в районі Висачківського штоку (недалеко від гирла Удаю), де впродовж тривалого часу відбувалося видобування діабазу /1,2,13/, на південь від Ромодану в межах Величківської структури, біля с. Білоконі, де розташована Щербаківська структура, а також біля с. Решетняки в межах Решетняківського штоку. Ці факти дають підставу для перегляду положення границі Дніпровського язика, які були, скоріш за все, визначені без вагомих на те підстав. Цікавим є той факт, що найбільш давнє зображення меж Дніпровського язика (нажаль без посилання на джерело) вдалося відшукати в роботі М.Грушевскього датованою 1913 роком /7/. І що є дивним, положення границі, не дивлячись на надходження все нових і нових даних, залишилося практично незмінним до сьогоднішнього дня. У той же час, результати вивчення поширення керуючих валунів (валунів, а не комплексу моренних відкладів) були опубліковані В.Н. Червінським тільки у 1914 році /30/. Схоже на те, що дослідники були під певним пресом ідеї материкового зледеніння, і результати кожних нових досліджень наперед пристосовувалися до неї. З роками тиск пресу наростав і сьогодні теорія материкового зледеніння для території України сприйматися як непохитна догма. Існують також і інші факти, які повністю відмітають ідею існування Дніпровського язика, частина з них була опублікована у 2005 року /20/. На жаль часові нашарування у вивчені цієї проблеми є величезними і тому ця проблема потребує надзвичайно копіткого аналізу, особливо матеріалів тих авторів, які головну увагу приділяли польовом дослідженням.
Повертаючись до особливостей будови, розміщення та співвідношення найдавніших ерозійних форм цієї території, спробуємо знайти відповідь на питання, - чому вони утворилися на абсолютно незайманій поверхні? Відповідь на це питання є рівноцінною розкриттю історії розвитку території в інтервалі між палеогеном та Дніпровським зледенінням. Як відомо, ця територія в неогеновий період була вкрита морем, на завершальній фазі існування якого були сформована полтавська світа /1/. Нижньочетвертинні відклади в межах Дніпровсько-донецької западини представлені бурими глинами, проблематичного походження, які і стали основою для формування сучасного рельєфу. Їх потужність у центральній частині Дніпровсько-донецької западини сягає 15-17 м, і зменшується на периферії до 8-9 м. В.Г.Бондарчук /1/ зазначає, що через високе положення базису ерозії тогочасна поверхня була рівнинною, а долини річок слабо врізаними. Остаточне нівелювання поверхні відбувалася в озерних умовах, які утворилося на початку Дніпровського періоду. Талі води стікали у ще існуючу на той час замкнуту котловину і сформували досить потужній прошарок озерних відкладів зі значним вмістом валунно-галечникового матеріалу /23/. В межах досліджуваної ділянки поширення озерних відкладів обмежене пониззям Псла та Ворскли.
Наступний етап розвитку території межиріччя Говтви та Полузери зафіксований у наявності палеодолини, що є продовження річки Полузери вниз за течією від місця її зчленування з "мертвою долиною". На рис.1 її положення зазначене цифрою 2, а на рис.8 (ліва частина) - цифрою 2А. Останнє зображення є збішеним фрагментом з рис.1 і зроблене для детального вивчення гіпсометричних співвідношень різних рівнів.
На ділянці зчленування "мертвої долини" з заплавою Полузери та початком палеодолини, що являє собою продовження Полузери, гіпсометричні показники розподіляється наступним чином: заплава Полузери - 83-85 м; днище мертвої долини - 91-93 м; днище мертвої долини попереднього етапу - 95-97 м.
З цих співвідношень однозначно можна зробити висновки, що наступним, після утворення найдавніших ерозійних форм, етапом розвитку території було виникнення долин Говтви та Полузери з продовженням останньої у південному напрямку. Це видно з того, що обидві річки розтинають раніше
Loading...

 
 

Цікаве