WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат

Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери - Реферат


Реферат на тему:
Етапність перебудови басейнів річок Говтви та Полузери
Надзвичайно несподіваними були результати аналізу цифрової моделі межиріччя річок Хоролу, Псла та Ворскли. Представлений на рис.1 (верхня частина), і далі на рис. 2 - 5, візуалізовані варіанти цифрової моделі дозволяють, на нашу думку, у повному обсязі побачити складну систему гідромережі району і відтворити етапи її становлення.
Безумовно, найбільш яскраво на представлених моделях відтворена сучасна, найбільш активна складова гідромережі району. На нижній частині рис.1 показані головні компоненти гідромережі. Найбільш темними ділянками відображені сучасні заплави Дніпра, Хоролу, Псла, Ворскли та Орелі. До них прилягають більш світлі смуги надзаплавних терасових рівнів[1]. Наведені на вищезгаданих рисунках схеми дозволяють зробити висновок про синхронність розвитку гідромережі району і визначити, що окрім сучасної заплави в межах річкових долин представлені ще дві надзаплавні тераси.
Але говорячи про етапність розвитку долин цієї ділянки басейну Дніпра слід звернути увагу на ту обставину, що кожен з терасових рівнів може представляти не один, а два етапи розвитку, які пов'язані зі зміною режимів водності річок під час танення стаціонарних снігово-льодових шапок. Про наявність двох незалежних циклів формування сучасної заплави йшлося у попередньому розділі. На рис.3.1.2 наведені фрагменти топографічної карти та космічного знімку, які ілюструють зміну ширини русла Говтви у післввалдайський час. У тексті розділу 3.1. дане пояснення цього явища а також особливостей формування морфології долин річок в перигляціальних умовах.
Серед геоморфологічних рівнів та елементів палеогідромереж району слід виділити вододільні простори, що представляють собою неогенове плато /4/, рівень "мертвої долини"[2] (на рис.1 зазначена цифрою 1), та рівень палеодолини Полузери (на рис.1 зазначена цифрою 2). Висотні та вікові відношення цих рівнів будуть розглянуті трохи далі. Цифрами 3 та 4 показані два цікаві геоморфологічні утвори: Козельщенський та Кобеляцький погорби.
Друга група елементів палеогідромережі є найбільш давньою, такою, що виникла ще на незайманому вододільному просторі. На схемах ця гідромережа представлена вузькими, складно переплетеними долинами. Візерунок гідромережі є унікальним та незвичним (рис.2 - 5). На думку більшості авторів /4, 9, 10, 11/, ці долини, як і "мертва долина", є долинами стоку талих вод Дніпровського віку.
Якщо виходити з гіпсометричного співвідношення цих долин з вододільними просторами, то безумовно вони є найбільш давньою гідромережею району. Їх середній вріз коливається в межах 10-15 м, а максимальний перевищує 30 м (див. профіль на рис.2). Сьогодні ця гідромережа тільки частково використовується активними тимчасовими потоками. В її межах протікають струмки Вовчий, Кобелячка, Потічок та інші, але більша частина цієї палеогідромережі є реліктовою.
Рис.1. Візуалізоване зображення цифрової моделі межиріччя річок Хорол, Псел та Ворскла (верхній рисунок) та схема розміщення гідрографічних елементів (нижній рисунок)
2. Об'ємне зображення найбільш давньої гідромережі межиріччя Говтви та Полузери
Окрім надзвичайно складного візерунку, ця реліктова гідросистема має ще одну дуже цікаву особливість будови - це відсутність закономірного напрямку стоку. З гіпсометричної схеми, що представлена на рис.3. видно, що найбільш понижені ділянки-улоговини розміщуються в вузлах перетину палеодолин, альтитуда яких коливається у інтервалі 100-103 м. Вони мають близьку до ізометричної форму з відростками у бік долин. На відрізках між улоговинами альтитуда їх днищ палеодолини зростає до 107 м. Це означає, що сучасний стік по палеодолинам є різнонаправленим, від їх центральних частин до улоговин. Ці понижені ділянки виконують роль локальних базисів стоку. У сучасних ландшафтах понижені ділянки, при відсутності зв'язку з активними потоками, перетворилися на широкі заболочені, зарослими очеретом улоговини, часто заповнені водою. Фотографія однієї з таких улоговин (с. Давидівка) наведена на рис.4 (верхня частина). Характер палеодолини між улоговинами можна побачити на наступній фотографії рис.3 (нижня частина).
Рис. 3. Гіпсометрична схема палеогіромережі межиріччя Говтви та Полузери
Відсутність закономірного нахилу палеодолин та їх складні геометричні співвідношення змушують припускати тільки два варіанти їх виникнення. Перший, - формування гідромережі відбувалося на поверхні, яка ще не зазнала до того часу ніякої гідроерозійної переробки. Другий, - формування гідромережі відбувалося по тріщинам у тілі стаціонарного льодовика, стінки яких визначали положення майбутніх долин, а глибина ерозійного врізу температурним режимом льоду та гіпсометрією твердого ложа[3]. Загальний стік води визначався інтегрованою льодово-скелястою поверхнею. У вузлах перетину утворювалися розширені ділянки, які після зникнення льодового панцира перетворилися на заболочені улоговини. Сьогодні, ці улоговини відносяться до подів /27/. Що, є цілком виправданим, якщо брати до уваги тільки їх морфологію.
Але, як виявилося, палеогідромережа межиріччя Говтви та Полузери є вже й не такою складною у порівнянні з палеогідромережею, що можна спостерігати на межиріччі Псла та Хоролу (рис.5 - 7). Складається враження повного безладу та плутаними, яка взагалі не піддається логічному поясненню. Єдиним припущення, яке може зробити автор, що у цій частині межиріччя (рис.7) первинне формування долин відбувалося у тілі льодовика та супроводжувалося його горизонтальними зрушеннями, виникненням нових тріщин та зміною схеми підльодного стоку[4].
4. Фотознімки заболоченої улоговини та реліктової долини в межах межиріччя Говтви та Полузери
При аналізі гіпсометрії днищ палеодолин межиріччя Псла та Хоролу, як і у попередньому випадку при розгляді будови палеогідромережі Говтви та Полузери, профіль вміщений на рис.6 показує відсутність єдиного базису стоку. Альтитуда днищ усіх долин, не дивлячись на те, що вони розташовані на однаковій відстані від сучасного базису стоку є різними. Коливання альтитуд сягають 10 м, що є неможливим при умові їх належності до єдиної гідросистеми.
Рис.7 дає уяву про висотне та вікове співвідношення між найбільш давньою гідромережею та сучасними долинами. З рисунку видно, що на субширотному відрізку долина Хоролу розтинає колись єдину систему давніх долин, що однозначно вказує на їх молодший вік. Для цієї, як і для усіх вищерозглянутих ділянок, типовим є безсистемність напрямків та подібна до біфуркації розгалуження палеодолин. Але, говорити про типову біфуркацію у цьому випадку не має підстав, оскільки її виникнення завжди пов'язане з мінімальними перепадами висот, це можуть бути дельти або сильно заболочені відрізків долин.
Відсутність більш давніх, ніж описані вище палеодолини, ерозійних і інших форм рельєфу
Loading...

 
 

Цікаве