WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Озера післяльодовикових територій південно-західної Канади - Реферат

Озера післяльодовикових територій південно-західної Канади - Реферат

дренажної долини.
Наступні два приклади присвячені процесу засолення озер (рис.2.1.28). Явища, що є притаманним південним територіям провінцій Альберта та Саскачеван. Масштабність та інтенсивність засолення на цих територія не залишає сумнівів про роль кліматичних умов у формуванні промислових покладів поташу. Але, окрім, літнього випаровування тут, напевно, важливе значення має і значне промерзання в умовах континентального клімату.
Рис.2.1.24. Фрагмент космічного знімку КАТЕ140 (середина 70-х років м.с) та топографічної карти Мозирської ділянки р. Прип'яті, (http://mapn35.narod.ru/index.html).
Рис.2.1.25.Фотознімок берегової лінії палеоозера у передгір'ї Скелястих гір.
Рис.2.1.26. Залишки післяльодовикового озера (західна частина провінції Саскачеван)
Рис.2.1.27. Фрагмент космічного знімку території палеоозера, (http://glovis.usgs.gov/).
А Б
Рис.2.1.28. Замкнуті басейни зі слідами деградації з власним водозбором засоленням поташем (http://glovis.usgs.gov/).
У межах залишків колись велетенського озера, на місці якого сьогодні розташоване озеро Chaplin Lake[1] (рис.2.1.28Б), у однойменному містечку знаходиться одне з найбільших у світі родовищ поташу. Видобування ведеться відкритим способом. На рис.2.1.29 вміщений знімок траншеї з якої ведеться видобуток, а на рис.2.1.30. фрагмент топокарти на територію промислу.
Приклад збереженості палеоберегової лінії, що представлений на рис.2.1.31 та рис.2.1.32 демонструє досить нетипове явище - наявність стрімкого уступу вздовж палеоберегової лінії. На видовженому схилі, принаймні на даному відрізку, відсутні сліди переміщення берегової лінії. Складається враження, що дане озеро від початку утворення не змінювало своїх розмірів і зникло раптово. На фрагменту топографічної карти зазначені контури водойми з тимчасовими берегами, можливо, що частково воно заповнюється під час танення снігу, або інтенсивних дощів.
Рис.2.1.29. Фотознімок промислу поташу на озері Chaplin Lake
Ця ділянка привертає увагу тому, що у поодиноких випадках на озерах спостерігаються досить високі берегові уступи, вище яких розміщуються площадки морфологічно дуже подібні то терас. Походження таких об'єктів здається простим, але тільки до постановки питання - куди і яким чином із замкнутого басейну був винесений матеріал? Довготривалість існування озера при стабільному положенні берегової лінії, як видається, вирішує цю проблему. Деструктивний матеріал, що утворюється в зоні прибою, поступово переміщається у воді і нівелює початкові нерівності дна, наближаючи його до поземої поверхні. Можливі і інші варіанти пояснення цього явища, зокрема, ущільнення перезволожених гірських порід, або їх винос у розчиненому стані.
Сучасний стан післяльодовикових озер південно-західної Канади та їх співвідношення з дренажними потоками зумовлює можливість утворення дельт. Власне це явище вже частково можна було побачити на рис.2.1.3. На рис. 2.1.33 вміщено детальний космічний знімок ділянки злиття річки Moose Mountain Creek з іншим дренажним потоком (на жаль топографічна карта на цю ділянку відсутня). Зі знімку добре видно, що на відрізку, який передує точці злиття була сформована невелика дельта. Наскільки це явище є типовим для післяльодовикових територій судити важко, оскільки у нашому розпорядженні фактично є тільки два приклади, але на них слід звернути увагу з огляду на те, що раніше ми наводили кілька прикладів існування палеодельт у басейні Дніпра /18,19/.
Рис.2.1.30. Фрагмент топографічної карти промислу поташу на озері Chaplin Lake
Присутність палеодельт у даному випадку, може говорити про два варіанти розвитку подій у минулому. Перший варіант передбачає можливість відновлення на певний час післяльодовикового озера, але у значно менших розмірах. Впадіння притоки у водойму і призвело до утворення дельти. У другому варіанті, формування дельти було можливе при раптовому прориві озера, що знаходилося вище за течією притоки і скиду великої кількості води, яка тимчасово перевищувала пропускну здатність потоку Moose Mountain Creek. Аналіз знімків на відрізок долини нижче за течією Moose Mountain Creek (рис.2.1.34) показав, що більш вірогідним є другий варіант, оскільки тут відмічається значні переміщення палеорусла й зміна його ширини.
Подібні явища можна також спостерігати у будові потоків басейну Дніпра (див. книгу першу рис. 3.23-3.24). Різниця між проявом палеодельт у будові поверхні обумовлена тільки літологічними чинниками. В умовах південно-західної Канади поверхневі відклади, що слугували матеріалом формування дельт є супісками та суглинками, а в басейні Дніпра палеодельти складені піщаними відкладами.
Рис.2.1.31. Знімок палеоозера з чітко вираженим уступом
Рис.2.1.32. Фрагмент детальної топографічної карти палеоозера з чітко вираженим уступом (фото на попередньому рис.2.1.31)
Аналізуючи стан поверхні післяльодовикових зонКанади, не можна залишити поза увагою таке унікальне явище як Ніагарський водоспад (рис.2.1.35). Він розташований на однойменній річці, що сполучає озера Ері та Онтаріо. Рівень води у озері Ері на 99 метрів є вищим від рівня води у озері Онтаріо /http://en.wikipedia.org/wiki/Niagara_Falls/. З загальної амплітуди перепаду рівнів води у озерах на водоспади припадає біля 50 м., решта різниці 49 м - на падіння русла річки.
Утворення водоспаду пов'язане з деградацією Вісконсинського льодовика 10000 років тому. Поступово водоспад відступає у бік озера Ері, середня швидкість відступу складає 7-10 см на рік (на окремих ділянках до 1,5 м/рік). Причиною утворення водоспаду є наявність відносно стійких до ерозії вапняків. Сьогодні водоспад складається з двох секцій, одна з яких знаходиться на території США, інша на території Канади.
До феномену Ніагарського водоспаду ми звернулися не тільки тому, що це унікальне природне явище, але ще й із тієї причини, що існує цілий ряд фактів, детально про які мова буде йти далі, що вказують на велику вірогідність можливості існування подібних явищ у басейні Дніпра. Найбільш вірогідно, що у період після Дніпровського зледеніння водоспади могли існувати на відрізку де Дніпро перетинає Український кристалічний масив. Нижче наводимо кілька космічних зображень які перш за все вказують на значну візуальну подібність долин Дніпра та Ніагари (рис.2.1.36). Слід при цьому зважати, що кристалічні породи в межах проходу Дніпра через Український щит залягають значно вище від рівня води в річці, і за своїми фізичними властивостями вони є значно стійкішими до водної ерозії.
Рис.2.1.33. Палеодельта в басейні Moose Mountain Creek, (http://www.spaceimaging.com/gazette/).
А Б
Рис.2.1.34. Зміна ширини палеорусла Moose Mountain Creek нижче палеодельти, (http://www.spaceimaging.com/gazette/).
Рис.2.1.35. Східна частина Ніагарського водоспаду http://en.wikipedia.org/wiki/Niagara_Falls/.
Довжина відрізку долини Дніпра, що припадає на перетин кристалічного масиву складає трохи більше 100 км, перепад рівня води (до заповнення водосховищ) трохи перевищував 35 метрів. На жаль, проблема визначення часу утворення проходу через кристалічний масив до сьогоднішнього дня залишається до кінця не з'ясованою /8, 24/. У подальшому, враховуючи значення даного відрізку долини Дніпра у формуванні його басейну у цілому, ця проблема буде розглянута більш детально.
А Б
А - фрагмент знімка КАТЕ 140 (1982); Б - фотосхема детальних космічних знімків на ділянку Вовнижського порога; В - космічний знімок острова Хортиця /http://www.spaceimaging.com/gazette/
В
Рис.2.1.36. Фрагменти космічних знімків на відрізок долини Дніпра на ділянці перетину кристалічного масиву:
Loading...

 
 

Цікаве