WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Озера післяльодовикових територій південно-західної Канади - Реферат

Озера післяльодовикових територій південно-західної Канади - Реферат

зміною фототону, так і розміщенням ерозійних форм. Наявність тераси на цьому відрізку говорить про те, що окрім осушення озера, що знаходилося вище за течією, пізніше відбулося осушення однією з приток, принаймні ще одного озера. З особливостей будови долини слід відмітити, те, що на сьогоднішній день вона є практично мертвою. На зображені фіксується незначне за шириною русло, що відображає співвідношення сучасних витрат води та кількості атмосферних опадів. Стан ерозійних форм на схилах свідчить про затухання процесів ерозії.
Рис.2.1.19. Фрагмент детального космічного знімку відрізку сумарного дренажного потоку Rushlake в межах дна осушеного озера, (http://www.spaceimaging.com/gazette/).
Можливо, що Українські терени, після деградації Дніпровського льодовика та осушення післяльодовикових озер, мали вигляд подібний до наведеного вище космозображення Канади. Але тривала та складна пост-гляціальна діяльність поверхневих процесів у значній мірі знищила або сильно трансформувала початкові риси поверхні. Слід пам'ятати, що ця частина території Канади відноситься до наймолодшого Вісконсинського зледеніння, що є аналогом Валдайського, або Віслянського зледенінь. Час, що минув після завершення зледеніння складає усього 8000 років /35/. У той час, як після Дніпровського зледеніння минуло близько 150 тис. років. При цьому слід нагадати, що води таїння наступних зледенінь у значній мірі зійшли басейном Дніпра. До уваги треба брати ще такий важливий чинник як кліматичні умови. Принаймні сьогодні, у центральній та східній Європі вони є більш сприятливими для інтенсивної ерозійної діяльності і значно гіршими для збереження післяльодовикового рельєфу
Рис.2.1.20. Середньомасштабний космічний знімок басейнів Rush Kake, Gull Lake та Red Lake та системи дренажних потоків (південно-західна Канада)
А Б
Рис.2.1.21 Положення системи дренажних потоків у структурі гідромережі Північної Америки, (http://glovis.usgs.gov/).
Для оцінки загального співвідношення між палеоозерами та дренажними потоками на рис.2.1.20. наведений середньомасштабний космічний знімок тієї самої території, що й на рис.2.1.19 та 2.1.18. Темні лінійні смуги відповідають на знімку дренажним потокам, а ізометричні темні ділянки - контурам палеоозер.
У загальній структурі гідромережі північної Америки наведені вище приклади відносяться до басейну річки Міссурі (рис.2.1.21), притоками якої є дренажна система Rushlake та Milk rіver (рис.2.1.21А). На рис.2.1.21 Б показані положення головних дренажних потоків цієї території (за даними дешифрування космознімків та аналізу орографії району), а також палеоозера (зазначені цифрою 1), дреновані у свій час цими потоками. Розглянута ділянка є цікавою також у тому плані, що сьогодні після деякої перебудови гідрографічної мережі, частина озер відійшла до басейну річки Саскачеван (басейн оз. Вінніпег), притокою якої є річка Swift Current.
Аналіз космічних знімків дозволив виявити на даній території, але вже в межах США, явище, що було детально висвітлено у попередній частині роботи. Мова йде про зміну водності річок, що існували і у дольодовикову епоху, і у післяльодовиковий час. Так зокрема на річці Milk rіver на рівні сучасної заплави спостерігається значна зміна або невідповідність між шириною сучасного та палеорусла (рис.2.1.22). На нашу думку, це обумовлено тим, що на відміну від інших дренажних систем ця річка існувала з дольодовикового часу і ще до настання льодовикового періоду повністю сформувала свою долину. Льодовий покрив частково охоплював і верхів'я долини. Після танення деяка частина поталої води зійшла долиною Milk rіver, залишивши сліди у вигляді широких палеорусел.
Рис.2.1.22. Фрагмент збільшеного космічного знімка відрізку долини Milk rіver, (http://glovis.usgs.gov/).
Рис.2.1.23. Фрагмент космічного знімку території Великих озер, (http://glovis.usgs.gov/).
Типовість даного явища, тобто утворення озер та дренажних потоків, ілюструє наступний фрагмент космічного знімку на територію Великих озер (рис.2.1.23) За рахунок збільшення контрастності структура знімку балу змінена так, що головними його компонентами залишилися діючі та відмерлі дренажні потоки, існуючі та зниклі озера. У південно-східній частині знімку можна спостерігати місце впадіння потоку у озеро Онтаріо.
По аналогії, слід було б навести не менш переконливі приклади з територій України або прилеглих до неї країн, що зазнали впливу зледеніння у четвертинний час. Дещо ми дійсно можемо спостерігати в межах басейнів верхнього Дніпра, Десни, Снову та Сожу, Сейму та Свапи /18, 29/.
Певну візуальну схожість можна відшукати у зображенні деяких ділянок басейну Прип'яті. Фрагмент космічного знімку на одну з таких ділянок вміщено на рис.2.1.24. Ця ділянка безпосередньо прилягає з півночі до Мозирської височини, долина прориву через яку річкою Прип'ять є відносно молодим утворенням.
З урахуванням викладеного матеріалу, що стосується післяльодовикових територій південно-західної Канади, ділянки поверхні межиріччя Дніпра- Прип'яті та Дніпра-Сожу, що складені озерними суглинками, можуть трактуватися як рештки дна колись велетенського озера. З порівняння розмірів колишнього озера та долини Дніпра виникає, що деякі відрізки його долини могли бути тими дренажними каналами через які було осушене озеро, або озера. Глибоке врізання (20-25 метрів) долини Дніпра у поверхню палеоозера говорить про те, що воно було не останнім ланцюгом у тогочасній системі дренування. Безумовно, найбільш цікавим, але й найбільш складним є питання про розміри озера та питання про положення його південно-східногоберега. Складність вирішення цієї проблеми полягає у тому, що впродовж тривалого часу територія, що воно займало зазнала значних змін під дією різних процесів, чередування теплих та холодних періодів, і, врешті-решт, в результаті антропогенових перетворень у долині Дніпра. Вивчення цієї проблеми є непростим і потребує спеціальних тривалих досліджень. Деякі погляди на цю проблему будуть викладені у наступному розділі.
Для того, щоб у подальшому мати можливість порівнювати різні геоморфологічні об'єкти басейну Дніпра та на завершення розгляду питання відображення елементів будови палеоозер у будові сучасного рельєфу Канади приведемо кілька найбільш типових прикладів, які стосуються вираженості палеоберегових ліній, терас дренажних потоків, загального вигляду дна колишніх озер та сучасних процесів. На рис.2.1.25. наведена фотографія відносно молодого берегового уступу палеоозера. Уступ та перегини поверхні дуже чіткі і практично не змінені ерозійно-денудаційними процесами. Знімок зроблено у передгір'ї Скелястих гір, 30 км на захід від м. Калгарі.
Наступний знімок (рис.2.1.26) показує стадійність зменшення післяльодовикових озер. На схилах, що прилягають до озера з північного-сходу (права частина знімка) добре видно, принаймні, одну палеоберегову лінію, що відображається перегином профілю, подібного до перегину на рис.2.1.16. Не виключено, що на знімку зафіксована ще одна палеоберегова лінія, що розміщена на висотах близьких до локального вододілу.
На рис.2.1.27. зі зображення фрагменту космічного знімка видно сліди двох палеоозер, одне з яких (західне) начебто є повністю ізольованим. Те ж палеоозеро, частина якого знаходиться у південно-східному куту знімка, без сумніву у свій час було дреновано долиною, що примикає до нього зі сходу.
Більш детальний аналіз космо-зображення показує, що обидві улоговини з'єднуються відносно пониженою ділянкою, фототон якої через її зволоженість є більш затемнений ніж фототон вододілів. Про більш високе гіпсометричне положення палеоберегової лінії говорить також локалізація гирла ярів та витоку
Loading...

 
 

Цікаве