WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Озера післяльодовикових територій південно-західної Канади - Реферат

Озера післяльодовикових територій південно-західної Канади - Реферат


Реферат на тему:
Озера післяльодовикових територій південно-західної Канади
Знайомство з теренами Канади, що зазнали недавнього впливу льодовика розпочнемо з територій, що прилягають до Великих озер (рис.2.1.1). На рис.2.1.2 та 2.1.3 наведені два космічні знімки, що ілюструють формування груп ізольованих озер, які мають між собою гідродинамічний зв'язок через систему розломів. Окрім того рис.2.1.3, що є збільшеним зображенням північно-західного кутка знімку з рис.2.1.2, ілюструє формування такого типового для аквальних умов явища як дельти.
На рис.2.1.4 показано протоку, що з'єднує два озера. Звертає на себе увагу той факт, що у західній частині долини помітні сліди значно більш потужного, у порівнянні з сучасним, водного потоку. За яких причин сталася зміна водності, базуючись тільки на даному зображенні, визначити не можливо. Це можуть бути або кліматичні чинники - зменшення кількості атмосферних опадів, чи гідрологічні - перехват частини площі водозбору іншими потоками, і навіть гідрогеологічні - перебудова підземного стоку. На берегах обох озер добре видно зміну позиції берегової лінії у напрямі зменшення їх площі. Сліди меандрування протоки вказують на те, що у минулому між цими озерами був досить швидкий та потужній потік.
Цікавою є поверхня, що розташована на схід від протоки. Увесь її рельєф підкорений одному загальному напрямку - північно-східному. Зображення цієї ділянки є аналогічним тим знімкам, що наводяться у підручниках з геоморфології де йдеться мова про екзараційну діяльність льодовиків /35/. Мабуть поверхня ділянки також сформована льодовою екзарацією.
Рис.2.1.2. Космічний знімок частини території Великих озер, (https://zulu.ssc.nasa.gov/mrsid/).
Рис.2.1.3. Збільшене зображення північно-західної частини знімку з рис.2.1.2., (https://zulu.ssc.nasa.gov/mrsid/).
Терени, що прилягають до Великих озер не є чимось унікальним, їх визначність полягає тільки у масштабах явища. Трохи менші групи озер поєднаних у єдину систему розкидані по усій території Канади. Явище формування різних за розмірами озер є типовим для післяльодовикового етапу розвитку. При перельоті з м. Калгарі до м. Торонто, в умовах ідеальної видимості, практично безперервно велося спостереження та фотографування поверхні. Були зафіксовані різні умови формування гідросистем, зміни водності річок, та розвитку озер. На рис. 2.1.5 наведений перспективний аерознімок (висота знімання приблизно 12000м), на якому зафіксовано явище формування ізольованого басейну навколо невеликого озера.
Рис.2.1.4. Протока, що з'єдную два озера (Великі озера), (https://zulu.ssc.nasa.gov/mrsid/).
Система топографічного поділу Канади, де найменшою одиницею довжини є миля (1,6км), зафіксована на поверхні прямими дорогами (див. фрагмент топокарти на рис.2.1.8), дозволяє оцінити сучасні розміри озера. Так його довжина з півночі на південь трохи більша за милю, а ширина трохи менша. Розміри басейну складають, приблизно, з півночі на південь - 9 миль, а із заходу на схід - 5 миль. Подовженість басейну з півночі на південь дає деякі підстави припускати вплив геологічних чинників на його розташування та розвиток.
Аналіз космічного зображення дає підстави стверджувати, що за останній час мало місце зменшення розмірів озера. Свідченням цього є наявність палеоберегової лінії та інтенсивний процес засолення. Про значно більшу кількість атмосферних опадів у минулому свідчить будова ерозійних форм, інтенсивне врізання яких закінчується на відстані кілька сот метрів від сучасної берегової лінії.
Рис.2.1.5. Перспективний аерознімок. Замкнутий басейн, що сформувався навколо післяльодовикового озера. Процеси засолення зафіксовані на зображенні свідчать про недостатню кількість атмосферних опадів у сучасних кліматичних умовах.
Наступний приклад (рис.2.1.6), на нашу думку, є цікавим з точки зору визначення послідовності перебігу подій. Співвідношення між різними геоморфологічними об'єктами та сучасним розміром озера беззаперечно вказують на той факт, що озеро є наймолодшим утворенням. Це видно з того, що одній й ті ж самі геоморфологічні об'єкти з суші продовжуються і на дно озера, що видно через товщу води. Окрім того співвідношення берегової лінії з такими антропогенними об'єктами як дороги вказує, на те що озеро збільшилося у розмірі вже після їх будівництва. Спроба провести ретроспективний аналіз з використанням матеріалів космічних зйомок, показала, що у 2000-2001 роках дане озеро вже існувало і мало сучасні обриси (рис.2.1.6 два нижні зображення). Більш ранні матеріали через систему Internet отримати не вдалося.
Рис.2.1.6. Трансгресивний режим розвитку післяльодовикового озера. Зверху - перспективний аерознімок (2005р), два нижні зображення збільшені фрагменти космічних знімків (2000-2001р.р), (http://glovis.usgs.gov/).
Тенденції у розвитку озер даного регіону однозначно заперечують причетність кліматичних факторів до вже наведеного явища. Скоріш за все, причина криється у локальному осіданні поверхні: 1 - над синклінальною западиною; 2 - над похованою ерозійною формою; 3 - над реліктовою брилою льоду або притоком води із водосховища. Точно відповісти на це питання у даний момент базуючись тільки на цих матеріалах не видається можливим.
На рис.2.1.7 вміщений знімок невеликого відрізку північно-східного берега Очеретяного озера (Reed lake), а на рис.2.1.8 фрагмент детальної топографічної карти на всю його акваторію. Фотозображення берегової лінії ясно вказує на те, що розміри озера поступово скорочуються. У даний час можна спостерігати як мінімум дві палеоберегові лінії на відстані у кілька десятків метрів від води. З цього можна припустити, що скорочення розмірів і зміна положення берегової лінії були раптовими та одноактними. З топокарти видно, що з метою уповільнення цього явища у східній частині озера збудована гребля
Рис.2.1.7. Фотознімок північно-східного берега Очеретяного озера
Береги озера складені озерними глинами та суглинками з домішками гальки, інколи вздовж берега зустрічаються різного розміру валуни (рис.2.1.9). Скоріш за все присутність валунів має теж саме пояснення, що й у випадку з валунно-галечниковими матеріалом у озерно-льодовикових відкладах долини Дніпра /8/, тобто його транспортуванням у тілі плаваючої криги, та осіданням на дно після її танення.
Фотографію, що представлено на рис.2.1.7, зроблено з оглядової вежі розташованої неподалік від автостради. Під'їзд до вежі вказаний на щиті з написом "View point - точка спостереження". Такі точки спостереження обладнані у місцях, які мають історичне або природниче значення. Зокрема кілька таких пунктів розміщено вздовж річки Червоний Олень. З них подорожуючі можуть спостерігати оточуючі пейзажі, а також мають можливість прочитати відповідний текст (рис.2.1.11).
Рис.2.1.8. Фрагмент детальної топографічної карти на територію Очеретяного озера (провінція Саскачеван)
Розміщення оглядової точки у цій частині озера, пояснюється тим, що неподалікрозташована Канадська екологічна станція спостереження за поведінкою перелітних птахів. Вежа обладнана стендами з повним переліком птахів, що гніздяться у цій частині Канади. Викликало певне здивування, що тут гніздяться і пелікани. Але, ще більше здивування викликала зустріч з типовою рослинною аридних зон - кактусом, до того ж у період цвітіння (дивись далі опис Horseshoe canyon).
Рис.2.1.9. Берег Очеретяного озера та туристична оглядова вежа
Морфологічно озера значно різняться між собою. Це різноманіття пояснюють локальними ландшафтно-геоморфологічними та геолого-гідрогеологічними умовами. Трохи вище, зокрема на рис.2.1.6, можна спостерігати, окрім великого озера, ще серію значно
Loading...

 
 

Цікаве