WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Геосистеми осадової товщі, принципи їх визначення та вивчення їх ролі у формуванні сучасних ландшафтів - Реферат

Геосистеми осадової товщі, принципи їх визначення та вивчення їх ролі у формуванні сучасних ландшафтів - Реферат

субстанціями і розвиватися у відповідності до наведеної вище схеми. Причому, на цьому етапі їх розвиток практично вже не залежить від ендогеннихчинників і вони розвиватимуться автономно.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що процес складкоутворення не є процесом чисто екзогенним, як це вважалося раніше, і що він при визначених умовах може провокуватися також поверхневими явищами. Наявність механічного зв'язку між ерозією та формуванням складок дає підставу для виділення ландшафтно-геологічних систем, верхньою межею яких є земна поверхня, а нижньою - зона згасання складки. Положення цієї зони залежить від наявності в осадовій товщі пластичних верств - солей або глин, тобто верст які здатні переміщуватися (перетікати) в умовах осадової товщі, і перетікання яких може компенсувати дефіцит об'єму гірських поряд нижче новоствореної складки . Як приклад цього можна привести геологічний розріз Шугоровської антикліналі (рис.3.), в якій виположування складки пов'язане з наявністю у розрізі глинистих відкладів.
Аналізуючи можливі шляхи розвитку таких систем можна зазначити, що вони відносяться до систем відкритого типу, структура функціональних зв'язків яких обумовлює їх саморозвиток. Механізм саморозвитку базується на тому, що чим значніший ріст структури тим більшим стає кут нахилу поверхні і тим інтенсивнішими стають ерозійні процеси. Це, в свою чергу внеде до подальшого зняття геостатичного навантаження і подальшого підйому осадової товщі. Окрім того саморозвиток системи забезпечується також допливом вуглеводнів у пастки, кількість яких, її висота покладу, а також величина додаткового тиску визначаються рекурентним співвідношення. Це означає, що стан змінної, що аналізується в певний момент часу визначається, опріч станом інших змінних, її власним станом в передній момент часу. Для систем, що аналізують припинення їх саморозвитку обумовлене жвому чинниками. Перший, - припинення надходження вуглеводнів, Другий, - розрив перекриття. Тобто кінець розвитку цих систем обумовлюється зовнішніми по відношенню до їх чинниками. Останій варіант припинення розвитку системи може призвести до її зворотного розвитку, оскільки витік вуглеводнів викличе падіння тиску в структурі і порушиться рівноваги, яка склалася на момент розриву перекриття. Аналогічне за своєю суттю порушення рівноваги також можливе і в результаті антропогенної діяльності, зокрема під час експлуатації родовищ нафти та газу, що завжди супроводжується падінням тиску в покладах. Виходячи з рівняння (2), ми повинні очікувати осідання поверхні над експлуатованими покладами.
Як показують дослідження це явище досить широко поширене в регіонах, де має місце експлуатація покладів нафти та газу. Так Г.Т.Овтанов / 5/ наводить дані, які свідчать про те, що в районі родовища Сабунчі (Азербайджан) протягом 16 років щорічне осідання поверхні становило приблизно 40 мм. Д.А. Лілієнберг / 4/ наводить приклади осідання поверхні над родовищами Азербайджану до 1-2.5 м протягом 50 років. У США над родовищами Вілінгтон і Солт-Лейк амплітуда опускання дорівнює 10 м та 12 м за період 50 років. Щорічне опускання поверхні над Шебелинським родовищем дорівнювало 25 мм, над родовищем Газлі (Узбекистан) - 10-20 мм, родовищем Гронінгем (Голландія) - 200 мм / /. Останній приклад є цікавий тим, що родовище Гронінгем розташоване на землях, які були відвойовані у моря, і постійне опускання поверхні призводить до його підтоплення. Рівень підземних вод у цьому випадку відіграє роль репера, відносно якого можна віксувати наявність вертикальних рухів.
З експлуатацією родовищ нафти та газу пов'язане також виникнення техногенних землетрусів, які можуть досягати досить високих амплітуд, як це було у Газлі у 1975 році / / та на Сахаліні у 1995 році. Незначні поштовхи в районах нафтогазових промислів є звичайним явищем. Окрім порушення існуючої рівноваги, виникнення техногенних землетрусів пов'язане з геометрією локальних структур, яка може бути прирівняна до конструкції арки. Така конструкція якийсь час може утримувати рівновагу після зниження пластового тиску, але її руйнування відбувається стрибкоподібно. Техногенні землетруси можуть бути також викликані штучним підйомом рівня підземних вод у водосховищах, а також при нагнітанні технічних вод у антиклінальні структури / 1, 2/. В обох випадках це відбувається за рахунок порушення рівноваги між геостатичним та гідростатичним тисками.
Яке ж практичне значення мають результати проведеного вище аналізу? По-перше, знання структури геосистеми, закономірностей функціонування та прояву у різних типах ландшафтів дозволяє теоретично обгрунтувати використання ландшафтно-індикативних (дистанційних) методів в комплексі різних видів географічних та геологічних досліджень. По-друге, дозволяє свідомо підходити до прогнозу, зміни стану цих систем та пов'язаних з ними ландшафтних утворень, в процесі природного розвитку, так і змін викликаних антропогенною діяльністю, зокрема в зонах експлуатації нафтових та газових родовищ, при видобуванні корисних копалин кар'єрним способом, при будівництві великих промислових об'єктів. На останнє слід звернути особливу увагу, тому значне переміщення гірських порід під час будівництва може призвести до спонтанного зародження геосистем подібного типу, розвиток яких будуть в майбутньому може вплинути на стан технічних споруд і технологію виробництва, що може призвести до дуже небезпечних наслідків. Можливо що ті проблеми які зараз існують на ряді АЕС зі станом технічних споруд є пов'язаними з розвитком геосистем даного типу. Сьогодні стверджувально відповісти на це питання не має підстав, але теоретичне обгрунтування спонтанного зародження геосистем дозволяє припустити таку можливість та заставляє поставити питання про врахування такої можливості при проектуванні інших новобудов.
Література:
1. Гетенберг Ю.П. Гидрогеология и динамика подземных вод с основами гидрогеологнии - М., 1980..
2. Киссин И.Г. Землетрясения и подземные воды. М., 1982.
3. Ласточкин А.Н. Неотектонические движения и размещение залежей нефти и газа. Л., 1974.
4. Лилиенберг Д.А. и др. Комплексные исследования современных тектонических движений на геодинамических полигонах Азербайджана. //Современные тектонические движения земной коры. М., 1980.
5. Овтанов В.Г. Вскрытие пласта и освоение скважин. М., 1959.
6. Pazynych V.G. The Possibilities of Earth Electrostatic Field Data Use in Hydrocarbons-accumulation Prospecting. //Nafta & Gas (Poland), №1, 1996.
7. Пазинич В.Г. Роль функціональних та динамічних ландшафтних зв'язків у спустелюбванні та збереженні акумулятивних еолових форм рельєфу. УГР, №3 (23), 1988. С.23-29.
8. Фомин В.М., Валейшо В.О. Механизм формирования напряженного состояния в очагах землетрясений, вызваных деятельностью человека. //Сов. геология. 1978. - №3..
Loading...

 
 

Цікаве