WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія фізична, Геоморфологія, Геологія → Загальна характеристика системи регулювання природокористування - Реферат

Загальна характеристика системи регулювання природокористування - Реферат


Реферат на тему:
Загальна характеристика системи регулювання природокористування
План
1. Правовий і нормативний механізм природокористування.
2. Організаційно-управлінська структура природокористування: державні органи регулювання природокористування.
3. Основні економічні підходи до регулювання природокористування.
1. Правовий і нормативний механізм природокористування.
Механізм регулювання у сфері природокористування та охорони навколишнього середовища являє собою систему заходів з управління, екологічного законодавства та економічного стимулювання, спрямовану на раціональне природокористування.
Регулювання природокористування - реальний механізм включення природозахисної політики у функціонування господарської системи. Таких регуляторів можна виділити кілька:
- правові та нормативні;
- організаційні (управлінські);
- економічні (див. схему 1).
Схема 1. Основні важелі регулювання процесом раціонального природокористування та охорони природи.
Всі важелі народногосподарської природозахисної системи становлять єдине ціле і доповнюють один одного. Водночас кожен із них має самостійні функції, розв'язує певне коло завдань і, залежно від рівня сформованості, стимулює або гальмує роботу системи в цілому.
Правовий і нормативний механізм здійснюється у формі загальнодержавного законодавства, а також стандартизації. Саме правове регулювання природокористування є одним із основних важелів управління цим процесом.
До правових основ охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування належить система державних заходів, що її закріплено у праві та спрямовано на збереження й відновлення природних ресурсів і поліпшення умов, необхідних для життя людини і розвитку матеріального виробництва.
До системи права у сфері раціонального природокористування входять:
1. правове регулювання, збереження й відновлення природних ресурсів;
2. державний і громадський контроль за виконанням вимог охорони природи і раціонального природокористування;
3. юридична відповідальність правопорушників.
Сукупність природоохоронних норм і правових актів, об'єднаних спільністю об'єкта, предмета, працівників і мети правової охорони природи, утворює природоохоронне законодавство.
Юридичну базу природоохоронного зобов'язання становить Конституція України, де в ст. 16 записано: "Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави". Стаття 50 проголошує: "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди".
Як первинний документ під час вирішення питань про застосування юридичної відповідальності використовується акт про порушення правил охорони природи. У сфері навколишнього середовища здебільшого застосовуються чотири види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова й дисциплінарна.
Існують певні форми кожного законодавства, в тому числі й природоохоронного; зокрема, такими є нормативні акти, що містять норми права з охорони природи і раціонального природокористування. Вони розділяються на закони і підзаконні акти.
Природоохоронне законодавство як важіль управління процесом природокористування, почало формуватися з 1991 р., коли було прийнято Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", де сформульовано завдання природоохоронного законодавства. Це - регулювання відносин у сфері охорони, використання й відтворення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, попередження і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
До об'єктів державної охорони та регулювання використання на території України належать: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів, природні ресурси - як утягнуті в господарський обіг, так і ті, що невикористовуються в народному господарстві протягом якогось часу, ландшафти та інші природні комплекси.
Підзаконними актами служать нормативно-правові акти державних органів України. Насамперед це постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України: "Про затвердження порядку визначення плати і стягнення платежів та Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища" (1992) і "Про затвердження Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища" (1993). До підзаконних актів належать також відомчі нормативні акти, наприклад, "Базові нормативні плати за забруднення навколишнього середовища України" (1993).
Щодо стандартів то вони поділяються на три види нормативів:
А) ліміти викидів і скидання у водоймища й повітряний басейн (ГДВ, ГДК);
Б) ліміти утворення промислових і комунальних відходів;
В) ліміти споживання природних ресурсів.
2. Організаційно-управлінська структура природокористування: державні органи регулювання природокористування.
Державне управління в царині охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища та використання природних ресурсів, таким органом в Україні є Міністерство охорони навколишнього природного середовища.
Мінприроди здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні, готує для Кабінету Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання ресурсів, розробляє пропозиції щодо вдосконалення господарського механізму управління процесом природокористування, екологічні нормативи, правила та стандарти; готує довгострокові державні цільові програми з охорони довкілля, затверджує ТЕРКСОПи, здійснює екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил України, контроль за дотриманням екологічних норм під час розроблення нової техніки, технології та матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об'єктів.
Мінприроди працює в тісному зв'язку з Міністерством охорони здоров'я та підпорядкованими йому санітарноепідеміологічними службами, Міністерством сільського господарства, Державним комітетом з гідрометеорології, Державним комітетом водного господарства, Державним комітетом з питань геології, Державним комітетом земельного господарства, Національним комітетом авіації України.
Рішення Мінприроди, винесені в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, об'єднаннями, підприємствами та організаціями.
При цьому в Міністерстві було створеноДержавну екологічну інспекцію, до складу якої входять Головна екологічна інспекція,, інспекції охорони Чорного та Азовського морів, екологічні інспекції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Основним завданням Державної екологічної інспекції є здійснення державного контролю в царині охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів. Ця структура має право: обстежувати підприємства, їхні об'єднання, військові та оборонні об'єкти з метою перевірки додержання вимог екологічної безпеки, виконання заходів з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів; обмежувати й зупиняти будівництво, реконструкцію, розширення об'єктів промисловості, транспорту, зв'язку, оборони тощо, якщо їхня діяльність здійснюється з
Loading...

 
 

Цікаве